Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
19 серпня 2021 р. Справа №200/10579/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.08.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" із адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та невиплати пенсії на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк»,
- визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 та невиплати пенсії на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк»,
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»,
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позовна заява таким вимогам не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 172 цього Кодексу, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, різних позивачів до одного й того самого відповідача.
У той же час, згідно з ч. 1 цієї статті, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів позову, фактично позов поданий від одного позивача ОСОБА_1 , а позовні вимоги заявлені також з урахуванням інтересів ОСОБА_2 , проте в позові зазначений лише один позивач. Отже, у позові об'єднано вимоги, що стосуються поновлення пенсійних виплат двом окремим особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позовні вимоги, що стосуються ОСОБА_1 , не пов'язані з позовними вимогами, що стосуються ОСОБА_2 , вони не пов'язані між собою підставою виникнення та доказами.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися з позовними вимогами, інакше це може викликати порушення правил об'єднання позовних вимог.
Крім того, в порушення норм пункту 11 ч. 5 ст 160 КАС України, позивачем не зазначено саме власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення пункту 5 частини 5 вказаної статті, зазначено два різні реєстраційні номери облікової картки платника податків, замість номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), також, не вказано відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Також, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору в зв'язку з відсутністю доходів на території України.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є немайновими.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року складає 2270, 00 грн.
Отже, за позовною заявою позивачу (у разі декількох позивачів - то кожному позивачу окремо) необхідно сплатити судовий збір в сумі 908,00 грн.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно сплати судового збору полягає в тому, що судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У Рішенні ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Водночас, у пункті 53 вказаного Рішення ЄСПЛ зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз вищезазначених статей вказує на те, що звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору судом є дійсний майновий стан позивача з урахуванням фактично отримуваних ним доходів.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на особу, яка звертається до суду з цим питанням.
До заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного позову представником позивачів надані Довідки з Державного реєстру фізичних осіб платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, які свідчать про відсутність протягом І - IV кварталів 2020 року доходів в Україні у ОСОБА_1 . Щодо доходів ОСОБА_2 також ніяких доказів до суду не надано.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.
Однак, у позовній заяві представником позивача вказано, що з 1999 року позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. Таким чином, позивачі вже тривалий час проживають у державі Ізраїль та мають відповідні джерела доходів.
Закон України «Про судовий збір» не містить норми про те, що розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік стосується лише доходу, який отриманий на території України.
Представником позивача не надано доказів на підтвердження обставин того, що майновий стан ОСОБА_1 , в т.ч. і з урахуванням доходів, отриманих за межами території України, перешкоджає сплаті судового збору за подання адміністративного позову у встановленому законом порядку.
Не надання інформації про доходи позивачів за постійним місцем проживання в державі Ізраїль не надає можливості суду обґрунтовано та виважено здійснити оцінку майнового стану позивачів для прийняття рішення про звільнення їх від сплати судового збору.
Отже, представником позивачів не надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не є належно обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд зазначає, що аналогічну позовну заяву у справі № 200/1553/21 подано до Донецького окружного адміністративного суду 11 лютого 2021 року.
Ухвалою від 16 лютого 2021 року позовна заява залишена без руху, в тому числі, з підстав несплати позивачами судового збору.
08 квітня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу внаслідок не усунення недоліків позовної заяви.
Також, аналогічну позовну заяву подано по справі 200/5617/21,
Позивач не скористався своїм правом на оскарження вказаної ухвали про повернення позовної заяви у справі № 200/1553/21.
Ухвалою від 17 травня 2021 року позовна заява залишена без руху, в тому числі, з підстав несплати позивачами судового збору.
13 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу внаслідок не усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши наявні у справі докази та наведені в ній обставини, суд зазначає, що за приписами КАС України ухвала адміністративного суду з процесуальних питань не має преюдиціального характеру, а відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Водночас, суд враховує, що за своїм змістом предмет і підстави адміністративного позову, а також зміст заяви про звільнення від сплати судового збору в адміністративній справі № 200/1553/21 тотожні змісту аналогічних заяв у цій адміністративній справі.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
За приписами частини 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, будучи обізнаними з висновками суду, викладеними в ухвалах Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого та 08 квітня 2021 року в адміністративній справі № 200/1553/21, а також, з ухвалами від 17 травня та 13 серпня 2021 року по справі 200/5617/21, позивач повторно звернувся з тотожними матеріалами позовної заяви до суду, без зазначення будь-яких додаткових підстав для звільнення від сплати судового збору, що може бути визнано судом як зловживання своїми процесуальними правами.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, ненадання до позову квитанцій про сплату судового збору, не визначення з колом позивачів та позовними вимогами до кожного з них, відсутністю власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не зазначення в позовній заяві конкретного реєстраційного номеру облікової картки платника податків, а також номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), також, не вказано відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду оригіналів платіжних доручень чи квитанцій про сплату позивачем (або кожним позивачем) судового збору в розмірі 908,00 грн., який потрібно сплатити за реквізитами, розміщеними на офіційному веб-сайті Донецького окружного адміністративного суду, визначення з колом позивачів та позовними вимогами до кожного з них, зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначення в позовній заяві конкретного реєстраційного номеру облікової картки платника податків, а також номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), також, вказати відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.О. Голошивець