Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 серпня 2021 р. Справа№200/6623/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 07.10.2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі за межами с.Хрестище Краматорського району Донецької області для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
У відповідь отримав наказ №732 УБД від 11.11.2020 року з якого позивач зрозумів що йому відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Не погодившись із діями суб'єкта власних повноважень, позивач в грудні 2020 року знову звернувся до відповідача з аналогічним клопотанням, але наказом № 107- УБД від 19.01.2021 року йому було знову відмовлено в задоволенні клопотання.
Вважає дії відповідача протиправними та просить суд:
Визнати протиправними накази №732-УБД від 11 листопада 2020 року та за № 107-У БД від 19 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийняті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Хрестище Краматорського району Донецької області за межами населеного пункту.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року було прийнято позов до розгляду та призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
01 липня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких органи приймають одне з відповідних рішень.
Вперше позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність 07.10.2020 року.
На доданих позивачем графічних матеріалах не чітко відображено місце розташування бажаної земельної ділянки, а отже прийняти позитивне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було б незаконним.
Тому, позивачу було відмовлено наказом № 732-УБД від 11.11.2020 року.
Вдруге позивач звернувся з аналогічним клопотанням 01.12.2020 року.
Додані позивачем графічні матеріали не ґрунтуються на даних Державного земельного кадастру.
Тому, позивачу було відмовлено наказом № 107-УБД від 19.01.2021 року.
Вважає що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.
На цих підставах у позові просив відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року суд відкрив позовне провадження та призначив його за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до паспорту № НОМЕР_1 виданого 22.08.2016 року, орган що видав 1455. РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.5).
Відповідачем є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 39767332.
Зареєстроване місце проживання позивача є АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до посвідчення НОМЕР_3 , виданого 25.03.2020 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.13).
07.10.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі за межами с.Хрестище Краматорського району Донецької області для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.7-8).
У відповідь отримав наказ №732 УБД від 11.11.2020 року з якого вбачається що йому відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.9).
01.12.2020 року позивач звернувся з повторним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі за межами с.Хрестище Краматорського району Донецької області для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
Наказом №107- УБД від 19.01.2020 року йому було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.10).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтями 50 та 51 вказаного Кодексу визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Згідно з ч.ч. 1 та 4 ст. 54 вказаного Кодексу землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
Згідно з п. “ґ” ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для індивідуального дачного будівництва.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 2 вказаної статті Кодексу рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 вказаного Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган в місячний строк надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою ненадання позивачу дозволу відповідач визначив і в першому випадку і в другому випадку - подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними накази №732-УБД від 11 листопада 2020 року та за № 107-У БД від 19 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийняті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи наведене вище та недоведення відповідачем правомірності відмови позивачу у наданні дозволу, а також з урахуванням права суду вийти за межі позовних вимог, наданого ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати накази №732-УБД від 11 листопада 2020 року та за № 107-У БД від 19 січня 2021 року про відмову мені у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийняті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Хрестище Краматорського району Донецької області за межами населеного пункту, суд вважає що цю вимогу потрібно задовольнити.
Суд звертає увагу на те, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та враховуючи що позивач вже вдруге звертається до суду. виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, повністю.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже відповідно приписів Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати накази №732-УБД від 11 листопада 2020 року та за № 107-У БД від 19 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийняті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Хрестище Краматорського району Донецької області за межами населеного пункту.
Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 19 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков