Справа№672/869/21
Номер провадження 3/672/371/21
17 серпня 2021 року м. Городок
Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Шинкоренко С.В., в присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Придніспровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 ставиться в вину те, що 29.07.2021 р. близько 10.00 год. по вул. Гончара буд.2 в м. Городок Хмельницької області вона здійснювала господарську діяльність, а саме на автомобілі Ленд Ровер д/н НОМЕР_1 надавала послуги з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та перебуванням на її утриманні неповнолітніх дітей вона дійсно мала бажання підзаробити шляхом перевезення пасажирів у своєму автомобілі. Однак реалізувати свій намір вона не встигла, оскільки представник Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки склав відносно неї протокол про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення щодо водія було складено безпідставно виходячи із наступного.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення встановлюються серед іншого: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків…, а також іншими документами.
Як вбачається із диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП, підставами притягнення особи до адміністративної відповідальності є : провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Так, диспозиція ч.1 ст. 164 КУпАП є бланкетною (тобто така, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність), а отже у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено не тільки відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт), але й має бути викладено їх зміст.
Не зазначення у протоколі змісту норми відповідного закону чи підзаконного акту, у порушенні вимог якої обвинувачується особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, позбавляє її можливості ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення, тобто є порушенням права на захист.
В даному випадку, інспектор, що складав протокол про адміністративне правопорушення не зазначив зміст норми статті нормативного акту на який посилається.
Також, будь-яких достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснювала перевезення пасажирів на платній основі (тобто займалася відповідним видом підприємницької діяльності) - в матеріалах справи немає.
Згідно ст.42 Господарського кодексу: Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
До матеріалів справи не долучено будь-яких доказів на підтвердження здійснення такої діяльності ОСОБА_1 взагалі, а тим більше систематичності такої діяльності в діях останньої.
В п. 4 Постанови ВСУ від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено: «Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик».
Як вбачається з матеріалів справи не були допитані жодні свідки (наприклад, пасажири транспортного засобу, якби вони були) чи будь-які сторонні свідки, які б могли засвідчити факт перевезення водієм пасажирів на платній основі. Доданий до матеріалів справи фотознімок автомобіля Ланд Ровер д/н НОМЕР_1 не може сам по собі свідчити про зайняття особою підприємницькою діяльністю певного виду.
Згідно ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з ч.3 цієї ж статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку що даний протокол було складено неправомірно, за відсутності буд-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення.
За таких обставин, справу у провадженні слід закрити, оскільки в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 266, 284, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - в провадженні закрити в зв"язку із відсутністю в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Городоцький районний суд Хмельницької області.
Суддя: