Рішення від 16.08.2021 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2021м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/5061/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" (69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 234, кв. 65, код ЄДРПОУ 30082302)

про стягнення попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн. за договором будівельного підряду №15-1614-02 від 12.10.2015

Представники:

від позивача представник Красницька Я.С. дов. № 242 від 17.11.20р.

від відповідача представник Єлисеєв С.С. ордер АР №1058172 від 13.08.21р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" про стягнення попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн. за договором будівельного підряду №15-1614-02 від 12.10.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором будівельного підряду №15-1614-02 від 12.10.2015, в частині повернення попередньої оплати за невиконані відповідачем роботи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 09.06.2021 о 12:15год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов'язковою. Запропоновано учасникам справи: Відповідачу: - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 ГПК України і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); - надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу. Позивачу: - протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам статті166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. - надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу.

08.06.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд застосувати строки позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Судом відзив прийнято до відома.

В підготовчому засіданні 09.06.2021 в присутності представників сторін судом було оголошено перерву до 13.07.2021.

24.06.2021 представник відповідача подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву. Судом доповнення до відзиву прийняті до відома.

09.07.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та просив суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Судом відповідь на відзив прийнята до відома.

В підготовче засідання 13.07.2021 з'явився представник позивача, який заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки в підготовче засідання суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 усне клопотання представника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів задоволено. Продовжено підготовче провадження на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 28.07.2021 року о 12:40 год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов'язковою. Зобов'язано відповідача надати до суду докази направлення на адресу позивача акту виконаних робіт та листів, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву. Вказані докази направлення завчасно до судового засідання надіслати позивачу, надати до суду документи, що підтверджують надіслання витребуваних судом доказів позивачу.

28.07.2021 представник відповідача подав до суду заперечення б/н від 21.07.2021, в яких просив суд застосувати строки позовної давності; у задоволенні позовних вимог відмовити та покласти судові витрати на позивача. Судом заперечення прийнято до відома.

Також, 28.07.2021 представник відповідача подав до суду заяву б/н від 21.07.2021 щодо неможливості виконання ухвали суду, в якій зазначив про неможливість надання витребуваних судом доказів, у зв'язку з їх відсутністю у відповідача. Судом заява відповідача прийнята до відома.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021 о 09:45год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

16.08.2021 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.08.2021р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф. Е. Дзержинського" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (замовник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" було укладено договір будівельного підряду №15-1614-02.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами і в строк, визначений дійним Договором, виконати у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, будівельно-монтажні роботи по облаштуванню паляного поля з буроін'єкційних паль діаметром 620мм.(далі- роботи).

Згідно п.1.2. договору склад та обсяг робіт, виконуваних за дійсним договором, визначається в Додатку № 1.

Відповідно до п.1.3. договору результатом виконання робіт є виконані будівельно-монтажні роботи відповідно до проектної документації (Додаток № 1).

Згідно п.1.4. договору місце виконання робіт: Україна, м. Дніпродзержинськ, вул. Перекопська, 53.

Роботи по дійсному договору виконуються у зв'язку із реалізацією проекту «Поліпшення «ігрового поля з трибунами», в складі спортивного комплексу за адресою: вул. Перекопська, 53, м. Дніпродзержинськ. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»» (п.1.5. договору).

Згідно п.2.1. договору вартість робіт складає 1 043 586,06 грн., в т.ч. ПДВ 173 931,01 грн., згідно вартості будівельно-монтажних робіт (Додаток № 1).

Загальна вартість договору складається із вартості фактично виконаних обсягів робіт.

У вартість робіт включено всі витрати підрядника, пов'язані з виконанням підрядником робіт, в тому числі загально виробничі витрати, кошторисний прибуток, адміністративні витрати, витрати на відрядження працівників підрядника, перебазування будівельних машин та механізмів, горизонтальне та вертикальне переміщення та будь-які інші витрати, пов'язані із виконанням робіт , якщо інше не зазначено в цьому договорі.

У вартість робіт по облаштуванню буроін'єкційних паль не входить вартість робіт по випробуванню паль.

Вартість 1 м3 конструктивного бетону буроін'єкційних паль складає 1 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% та є твердою.

Сторони дійшли згоди, що вказана тверда вартість буроін'єкційних паль за одиницю робіт (1 м3) залишається незмінною при виконанні всього обсягу робіт по договору, а також у випадку виникнення додаткових обсягів вищенаведених робіт.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що обсяги робіт, що виникли в процесі будівництва та не враховані даним договором, оплачуються замовником додатково, по узгодженим сторонами цінам, що оформлюються додатковою угодою до договору.

Згідно п.3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.01.2016 до договору) етапи та строки виконання робіт визначаються у Графіку виробництва робіт (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Кінцевою датою завершення всіх робіт по договору є 31.12.2016 р.

Будь-які зміни строку виконання Робіт оформлюються додатковою угодою Сторін до дійсного Договору (п.3.2. договору).

Роботи по Договору починають виконуватись не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту укладення договору, оформлення сторонами акту-допуску для виробництва, будівельно-монтажних робіт, надання будівельної площадки, надання відповідної проектної документації та перерахування авансового платежу.

Відповідно до п. 4.4. договору підрядник зобов'язаний:

- виконати роботи в установлені строки, у суворій відповідності до проектної та кошторисної документації, вимог державних будівельних норм та правил, вимог охорони праці та промислової безпеки, умов дійсного Договору (пп.4.4.3.договору);

- передати замовнику виконавчу документацію на виконані роботи у відповідності із проектною документацією та вимогами державних будівельних норм та правил. У випадку виявлення помилок, пропусків, двоякого тлумачення, непослідовності, невідповідностей або інших недоліків у виконавчій документації, документація повинна бути виправлена за рахунок підрядника в узгоджений із замовником строк (пп.4.4.5 договору);

- узгодити з органами державного нагляду порядок ведення робіт на об'єкті та забезпечити його на будівельному майданчику (пп. 4.4.28 договору);

- ознайомити Замовника, крім іншого, з оригіналами ліцензії на певні види робіт, для виконання яких їх наявність є обов'язковою, дозволу на початок робіт (виданого органами Держнадзорохоронпраці) та надати завірені копії цих документів (пп.4.4.30 договору);

- своєчасно надавати замовнику рахунки на оплату, акти виконаних підрядних робіт, акти приймання-передачі використаних матеріалів та обладнання підрядником (по формі 03), довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3, а також податкові накладні на всю суму податкових зобов'язань, що виникли в день виникнення податкових зобов'язань по ПДВ. Документи можуть передаватись із «рук в руки», про що робиться відповідна відмітка в реєстрі передачі документів, можуть висилатись рекомендованим листом або іншим узгодженим сторонами способом (пп.4.4.33. договору);

- до 20-го числа кожного місяця надавати замовнику план робіт на наступний місяць із зазначенням фізичних та фінансових обсягів виконання Робіт (пп.4.4.34 договору).

Згідно п.5.2. договору щомісячна здача-приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт, актів приймання-передачі використаних матеріалів та обладнання підрядником (по формі 03) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3 з додатком всієї належної виконавчої документації (наприклад актів на приховані роботи, актів передачі виконаних робіт під наступні роботи, геодезичних зйомок і т.п. згідно вимогам ДБН Д.1.1.-2000).

Відповідно до п. 5.3. договору остаточне приймання всього комплекту робіт, виконаних на підставі дійсного договору, проводиться на підставі акту технічної готовності будівельно-монтажних робіт або іншого документу, що оформляється сторонами та підтверджує завершення виконання всього комплексу робіт по договору. Акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання-передачі використаних матеріалів та обладнання підрядником (по формі 03), інша виконавча документація згідно вимог ДБН Д. 1.1 .-2000, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3, а також Акт технічної готовності будівельно-монтажних робіт або інший документ, що оформлений сторонами та підтверджує завершення виконання всього комплексу робіт по договору, готує підрядник та надає замовнику для розгляду (п.5.4. договору).

Згідно з п.6.1. договору оплата виконаних робіт по дійсному договору здійснюється замовником за фактично виконаний обсяг робіт на підставі підписаних обома сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3. В документах повинно бути посилання на номер та дату даного договору.

Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів з дати підписання замовником Акта приймання виконаних підрядних робіт, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3 та отримання рахунку на оплату (п.6.2. договору).

Згідно п.6.3. договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 250 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 41 666,67 грн. Оплата авансу здійснюється після підписання акту про прийняття підрядником будівельного майданчику, на підставі наданого рахунку. Аванс витрачається підрядником на організацію виконання будівельно-монтажних робіт. Погашення авансу здійснюється протягом 3-х місяців при подальших розрахунках виконаних робіт.

Пунктом 6.8. договору визначено, що датою оплати вартості виконаних підрядником робіт є дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Згідно п. 13.1. договору дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Дійсний договір діє до 01.02.2016 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх спливу. Закінчення строку дії дійсного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли до моменту його припинення.

На виконання вимог договору, згідно виставленого відповідачем рахунку № 81 від 08.08.2016, позивачем 24.10.2016 року було здійснено оплату авансу (попередню оплату) в розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 24.10.2016р.

Крім того, факт сплати замовником авансу підтверджується також виставленою підрядником у день отримання попередньої оплати та зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податковою накладною № 6 від 24.10.2016 р. на суму 250 000,00 грн., оскільки у підрядника в день зарахування на його рахунок попередньої оплати виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У позовній заяві позивач зазначає, що виконання робіт підрядником (відповідачем) в установлений Графіком виробництва робіт (додаток № 2 до договору) так і не було розпочато, в порушення умов пунктів 4.4.1., 4.4.28, 4.4.30 Договору підрядник не виконав наступні обов'язкові передумови для початку підрядних робіт:

- не отримав від замовника проектно-кошторисну документацію, відповідно до якої повинен був виконувати роботи;

- не надав замовнику доказів узгодження з органами державного контролю порядку ведення робіт на об'єкті, отримання дозволу на початок робіт (виданого органами Держнадзорохоронпраці).

Відповідно до додатку № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.01.2016 р.), яким встановлено Графік виконання робіт, кінцевою датою завершення всіх робіт за договором є 31.12.2016 р.

Позивач зазначив, що на дату подання цього позову договір є таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Проте, відповідач в межах строку дії договору та після припинення дії договору так і не приступив до виконання робіт за договором, при цьому отримані суми попередньої оплати за договором позивачу не повернув.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору будівельного підряду №15-1614-02 від 12.10.2015, в частині повернення попередньої оплати за невиконані відповідачем роботи та просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн.

Наведені обставини стали причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виставленого відповідачем рахунку № 81 від 08.08.2016, позивачем 24.10.2016 року було здійснено оплату авансу (попередню оплату) в розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 24.10.2016р.

Позивач у позовній заяві зазначав, що відповідач в межах строку дії договору та після припинення дії договору так і не приступив до виконання робіт за договором, при цьому отримані суми попередньої оплати за договором позивачу не повернув.

Водночас, під час розгляду справи, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що попередня оплата у розмірі 250 000 грн. була використана відповідачем на організацію будівельно - монтажних робіт. Відповідач зазначив, що позивач, як замовник не виконував своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим підрядник не міг приступити до виконання робіт. На підтвердження своїх заперечень відповідачем було надано до справи копії листів вих. № 425 від 28.10.2016, №592 від 08.12.2016, №645 від 16.12.2016 за змістом яких відповідач просив позивача вчинити дії для організації робіт, лист №115 від 14.02.2017 в якому відповідач просив позивача надати дозвіл на вивезення обладнання, листи №68 від 19.02.2018, №121 від 20.08.2019 в яких відповідач просив позивача розглянути та підписати акт виконаних робіт від 10.01.2017.

Також на підтвердження своїх заперечень відповідачем надано акт виконаних робіт від 10.01.2017, який підписано в односторонньому порядку відповідачем.

Відповідно до п. 5.3. договору остаточне приймання всього комплекту робіт, виконаних на підставі дійсного договору, проводиться на підставі акту технічної готовності будівельно-монтажних робіт або іншого документу, що оформляється сторонами та підтверджує завершення виконання всього комплексу робіт по договору. Акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання-передачі використаних матеріалів та обладнання підрядником (по формі 03), інша виконавча документація згідно вимог ДБН Д. 1.1 .-2000, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3, а також Акт технічної готовності будівельно-монтажних робіт або інший документ, що оформлений сторонами та підтверджує завершення виконання всього комплексу робіт по договору, готує підрядник та надає замовнику для розгляду (п.5.4. договору).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача та отримання позивачем вищевказаних листів та акту виконаних робіт від 10.01.2017.

За змістом акту акт виконаних робіт від 10.01.2017 на суму 251 528,16 грн., відповідачем було використано суму попередньої оплати на наступне: - відрядження (7 осіб х 15 днів х 250 грн.) на суму 26 250,00 грн.; - проживання (2-х кімнатна квартира) 8000 грн.; - заробітна плата на об'єкті (робітники - 6 осіб х 11 днів х 8 годин х 50 грн.; прораб - 1 особа х 11 днів х 8 годин х 80 грн.) на суму 33 440,00 грн.; заробітна плата на виробничій базі у м. Запоріжжя (підготовка, завантаження - розвантаження обладнання) (робітники - 4 особи х 5 днів х 8 годин х 50 грн.) на суму 8 000 грн.; - ЄСВ на заробітну плату 22% на суму 9 116,80 грн.; перевезення негабаритних вантажів лафетом (кран МКГ, бурова БІС) на суму 64 000 грн.; - перевезення обладнання автотранспортом (стріли, бурові стойки, битовка, тощо) на суму 48 000 грн.: монтаж-демонтаж обладнання (робота МКГ 4 дні х 8 годин х 400 грн.) на суму 12 800 грн.

На підтвердження викладеного в акті виконаних робіт від 10.01.2017 на суму 251 528,16 грн. відповідачем надано до справи наказ на відрядження робітників № 80 від 07.12.2016, видаткові касові ордери, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000380 від 14.12.2016 та №ОУ-0000395 від 15.12.2016 складені між відповідачем та ПП «Агроетика» щодо перевезення вантажу на загальну суму 30 000 грн. та товарно-транспортні накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7 від 07.12.2016 та №101216 від 10.12.2016 складені між відповідачем та ФОП Малкіним Є.В. щодо надання послуг перевезення за маршрутом.

Суд зазначає, що акти № 7 від 07.12.2021 р., №ОУ-0000380 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.12.2016 та № ОУ-0000395 здачі-прийняттям робіт (надання послуг) від 15.12.2016 на перевезення вантажу вартістю послуги 12 500,00 грн., по кожному акту, що складені, ФОП Малкін Є.В., ПП «АГРОЕТИКА» як перевізниками та зазначенням у актах ТОБ «ЗВ «Гідроспецбуд» як замовника послуг, не є належними доказами, що підтверджують факт перевезення відповідачем техніки саме на об'єкт позивача, де повинні були проводитись підрядні роботи, оскільки ці акти оформлені із порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо належного оформлення первинного документу, оскільки акти не містять такі обов'язкові реквізити первинного документу, як: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції - в актах взагалі не зазначено відомостей про вантаж (його переліку, ваги, кількості, вартості), відомостей про ціну послуги, обсяги наданої послуги, інформації щодо пунктів навантаження та розвантаження перевезеного вантажу; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - акти з боку відповідача як замовника підписані невстановленою особою, відсутні будь-які ідентифікуючі дані особи, що підписала акти. При цьому, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 101216 від 10.12.2016 року зазначено маршрут перевезення -м. Запоріжжя.

Таким чином, із цих актів не вбачається інформації про те, що перевезення вантажу будь-яким чином стосується перебазування техніки на об'єкт замовника за Договором підряду.

Щодо наданих відповідачем товарно-транспортних накладних № б/н від 07.12.2016, №101216 від 10.12.20216, № 1412 від 14.12.2016 та № 1512 від 15.12.2016, суд зазначає, що в наданих товарyо -транспортних накладних зазначається про здійснення автомобільним перевізником ПП «Агроетика» вантажу замовника - ТОВ «ЗВ «Гідроспецбуд» з м. Запоріжжя до м. Кам'янське (14.12.2016) та з м. Кам'янське до м. Запоріжжя (15.12.2016).

При цьому в товарно-транспортних накладних не наведено відомостей про вантаж, його перелік, вартість, стан, супровідні документи на вантаж, не наведено адреси пункту розвантаження у м. Кам'янському, тому ці документи не підтверджують факт завезення обладнання саме на об'єкт замовника по договору підряду та вивезення вже наступного дня обладнання з території спортивного комплексу позивача, де повинні були проведені підрядні роботи.

Виходячи з аналізу наданих відповідачем документів щодо послуг перевезення, вбачається, що ці документи не підтверджують перевезення відповідачем на об'єкт замовника будівельної техніки чи вивезення такої техніки з об'єкта реконструкції позивача.

Також судом встановлено, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, що підтверджують факт завезення будівельної техніки на територію об'єкта замовника. Натомість як підтверджує сам відповідач, між сторонами не було підписано актів про допуск підрядника до робіт, передання будівельного майданчика та проектної документації.

Також суд зазначає, що згідно з актом №ОУ-0000395 від 15.12.2016 та товарно-транспортною накладною від 15.12.2016, позивачем було вивезено обладнання з м. Кам'янське саме 15.12.2016. Водночас, як вбачається з листа вих. №115 від 14.02.2017, яким відповідач просив позивача надати дозвіл на вивезення обладнання, тобто через два місяці після того як обладнання вже нібито було вивезено з об'єкта замовника. Таким чином, надані відповідачем вищевказані докази є взаємосуперечливими.

Слід зазначити, що витрати на відрядження, проживання та заробітну плату працівників підрядника не є роботами, що підлягають оплаті за Договором. Крім того такі витрати підрядника не передбачені Договором та Додатком № 1 до Договору як такі, що підлягають оплаті окремо - за фактичної відсутності виконання робіт підрядником.

Згідно п. 2.1. договору у вартість робіт включено всі витрати підрядника, пов'язані із виконанням робіт, в тому числі загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на відрядження працівників підрядника, перебазування будівельних машин та механізмів, горизонтальне та вертикальне переміщення та будь-які інші витрати, пов'язані з виконанням робіт, якщо інше не зазначено в договорі.

Водночас, згідно п.6.3. договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 250 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 41 666,67 грн. Оплата авансу здійснюється після підписання акту про прийняття підрядником будівельного майданчику, на підставі наданого рахунку. Аванс витрачається підрядником на організацію виконання будівельно-монтажних робіт. Погашення авансу здійснюється протягом 3-х місяців при подальших розрахунках виконаних робіт.

Таким чином, наведені відповідачем у акті виконаних робіт від 10.01.2017 витрати включені у загальну вартість робіт за договором та не віднесені до витрат на організацію виконання будівельно-монтажних робіт, на які позивачем було сплачено аванс.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували виконання робіт на суму попередньої оплати у розмірі 250 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною другою ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною четвертою ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно п. 13.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Дійсний договір діє до 01.02.2016 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх спливу. Закінчення строку дії дійсного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли до моменту його припинення.

Відповідно до додатку № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.01.2016 р.), яким встановлено Графік виконання робіт, кінцевою датою завершення всіх робіт за договором є 31.12.2016 р.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача та відповідача, що договір припинив свою дію саме у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Закінчення строку дії договору має наслідком припинення зобов'язань сторін за цим договором (окрім відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору), оскільки договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту (терміну) закінчення виконання сторонами зобов'язань. В договорі підряду відсутня будь-яка умова, яка б передбачала, що закінчення строку дії договору не тягне припинення зобов'язань сторін за договором. Автоматичної пролонгації (або пролонгації за мовчазною згодою сторін) умовами договору також не передбачено.

В той же час із припиненням дії договору підряду здійснена позивачем попередня оплата за договором втратила ознаки авансу та набула статусу майна (грошових коштів), що отримані підрядником без достатньої правової підстави.

Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено відповідно до закону чи умов договори належить до таких підстав.

Таким чином у відповідача (підрядника) припинилось договірне зобов'язання з виконання підрядних робіт та виникло позадоговірне зобов'язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) з наступного дня після закінчення встановленого договором строку виконання робіт, тобто з 01.01.2017 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтована вимога про стягнення саме авансу, який виконує функцію попередньої оплати, який підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання, оскільки роботи за договором так і не були розпочаті у встановлені договором строки.

Тому із закінченням строку дії договору у відповідача відпали правові підстави для користування коштами, отриманими в якості попередньої оплати.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Аналогічних правових висновків щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 250 000 грн. є обґрунтованою.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 250 000грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки, так і спеціальну позовну давність, скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Відповідно до додатку № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.01.2016 р.), яким встановлено Графік виконання робіт, кінцевою датою завершення всіх робіт за договором є 31.12.2016 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ за зобов'язаннями з визначеним строком виконання відлік позовної давності починається із закінченням строку виконання. У таких правовідносинах перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦКУ зобов'язання, строк виконання якого визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, якщо в договорі зазначено конкретну дату або строк, протягом якого контрагент зобов'язаний виконати свої зобов'язання, або ж подію, після якої він зобов'язаний це зробити, відлік позовної давності починають з наступного дня після такої дати (строку, події).

Отже, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку виконання зобов'язань встановленого у Графіку виконання робіт, тобто з 01.01.2017 року.

Водночас, саме з цієї дати, позивач був обізнаний про порушення своїх прав, але звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача попередньої оплати лише 25.05.2021, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності (до 01.01.2020).

Відтак, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що позовна давність пропущена без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо заперечень позивача стосовно того, що перебіг позовної давності було перервано вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку, суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що із направленням позивачу листа № 121 від 20.08.2019 відповідач фактично вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем у сумі сплаченого авансу, які були спрямовані на врегулювання питання погашення існуючої заборгованості шляхом закриття акту виконаних робіт.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. З тлумачення цієї норми випливає, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких дій може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої випливає, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд зазначає що за змістом листа № 121 від 20.08.2019, відповідачем не було вчинено дій, які б свідчили про визнання ним боргу.

Відповідно до п. 15.5. договору, всі сповіщення, повідомлення, листи та інші документи, пов'язані з даним договором, надсилаються сторонами за адресами, вказаними в даному договорі. Документи, надіслані контрагенту факсимільним зв'язком або з використанням e-mail, будуть мати юридичну силу у випадку їх підтвердження оригіналами протягом 5 календарних днів. При листуванні за даним договором сторони зобов'язані вказувати реєстраційний номер договору.

Водночас і сам позивач зазначає, що вказаний лист було направлено відповідачем на електронну пошту але оскільки даний лист з актом виконаних робіт в оригіналі в 2-х екземплярах так і не був вручений позивачу відповідачем, позивачем даний документ не розглядався як такий, що не має юридичної сили.

Отже, наданий позивачем доказ (роздруківка електронної пошти) не може підтверджувати надіслання відповідачем такого листа на електронну пошту позивача, оскільки сторони у договорі не погодили електронні адреси для ведення листування, доказів того, що Сарбаш С.В. є працівником чи повноважним представником відповідача до суду не надано, доказів направлення на юридичну адресу позивача вказаного листа сторонами до суду не подано.

Таким чином, такий доказ відхилено судом оскільки сторонами не надано суду ні належних доказів направлення, ні належних доказів отримання або вручення цього листа позивачу.

З огляду на викладене, суд не приймає заперечення позивача, та вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 250 000грн., а тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд також відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.111950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З урахуванням вказаного, суд відзначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" про стягнення попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн. за договором будівельного підряду №15-1614-02 від 12.10.2015.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 17.08.2021р.

Суддя І.В. Владимиренко