13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/833/21
адміністративне провадження № К/9901/29434/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Містерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021року у справі №640/833/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
09 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку 08.08.2021).
У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати повідомлення відповідача про повернення документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.12.2020 №63991429;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.12.2020 щодо примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 у справі №826/8348/17 у частині стягнення з Міністра юстиції ОСОБА_2 на користь позивача штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 21020 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 повністю.
Скасовано повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.12.2020 №63991429.
Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 21020,00 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) із бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 №826/8348/17 стосується накладення штрафу на третю особу - ОСОБА_2 , а не стягнення коштів з державного органу, державної установи чи з державного бюджету, та направляється для виконання до державної виконавчої служби.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є правомірність рішення відповідача про повернення документа стягувачу без прийняття його до виконання та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача щодо примусового виконання ухвали суду.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також, скаржник вказує, що підставою звернення до суду касаційної інстанції є п. 3 ч. 4 ст.328 КАС України.
Разом з тим, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний скаржником спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Містерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021року у справі №640/833/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич О.В. Кашпур Н.В. Шевцова