03.08.2021 Справа № 920/349/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/349/21
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131),
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
про стягнення 21811,67 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Гермаш С.М. (адвокат, довіреність №4-09/143 від 26.01.2021),
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
05.04.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 21811,67 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
07.04.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/349/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
08.04.2021 через систему “Електронний суд” позивачем подані:
1)клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх№ 1609к від 08.04.2021), в якому позивач просить суд перейти від розгляду справи у спрщеному провадженні без повідомлення сторін до загального позовного провадження з викликом сторін у справі №920/349/21;
2)клопотання про витребування доказів (вх №1610к від 08.04.2021), в якому позивач просить суд витребувати у відповідача наказ про зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди; наказ про призначення на посаду водія та докази правомірності підстав кермування ОСОБА_1 транспортним засобом КРАЗ з номерним знаком “ НОМЕР_3 ” станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди; підтвердження закріплення за останнім транспортного засобу КРАЗ з номерним знаком “ НОМЕР_3 ” станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 28.04.2021 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх№ 1609к від 08.04.2021); постановлено подальший розгляд справи №920/349/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання у даній справі на 10.06.2021; задоволено клопотання позивача про витребування доказів (вх№ 1610к від 08.04.2021); зобов'язано відповідача - Військову частину НОМЕР_1 - у строк до 31.05.2021 надати суду (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії - для долучення до матеріалів справи) наступні документи: наказ про зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди; наказ про призначення на посаду водія та докази правомірності підстав кермування ОСОБА_1 транспортним засобом КРАЗ з номерним знаком “ НОМЕР_3 ” станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди; підтвердження закріплення за останнім транспортного засобу КРАЗ з номерним знаком “ НОМЕР_3 ” станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
12.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (вх №4522/21 від 12.05.2021), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні повністю, оскільки на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_1 використовував автомобіль КРАЗ « 260» № НОМЕР_3 , який належить відповідачу, в особистих цілях, що унеможливлює відшкодування збитків в порядку регресу.
18.05.2021 на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2021 відповідачем надано для долучення до матеріалів справи наступні документи: витяг з наказу в/ч пп НОМЕР_4 № 275 від 27.09.2016, копію книги інструктажу водіїв в/ч пп НОМЕР_4 , копія журналу реєстрації виходу та повернення машин в парк в/ч НОМЕР_5 .
18.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив поданий відповідачем (вх № 4643/21 від 18.05.2021), відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
10.06.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 03.08.2021 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 03.08.2021 при розгляді справи по суті судом встановлено:
Представник позивача в режимі відеоконференції в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 24.06.2021 про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини пп НОМЕР_4 Міністерства оборони України з 27.09.2016 в пункт постійної дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_4 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено старшого сержанта ОСОБА_1 водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення.
Відповідно до довідки Головного управління національної поліції в Луганській області №3017194437174423 про дорожньо-транспортні пригоду 12.07.2017 о 17 год. 40 хв. на вул. Монастирська в м. Старобільськ Луганської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю:
1)вантажного бортового автомобіля «КРАЗ 260», номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова, рами чи шасі - НОМЕР_6 , що належить ВЧ НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 ;
2)легкового автомобіля ВАЗ 2108, номерний знак « НОМЕР_7 », номер кузова, рами чи шасі - НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_2 , що йому і належить;
3)легкового автомобіля ВАЗ 111840, номерний знак « НОМЕР_9 », номер кузова, рами чи шасі - НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_3 , що йому і належить.
Згідно з даною довідкою водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - тверезі. Водій ОСОБА_3 травмований. ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 пунктів 2.9.а, 10.1 та 11 ПДР. За фактом порушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол БР096146 за ст. 124 КУпАП та матеріали ДТП направлено до Старобільського районного суду.
14.07.2017 командиром в/ч НОМЕР_1 затверджено акт службового розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Зазначеним актом запропоновано старшого сержанта ОСОБА_1 позбавити виплати премії повністю за липень 2017 року та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
10.08.2017 постановою Старобільського районного суду Луганської області у справі №431/3170/17 судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення БР №096147, 12.07.2017 о 17 год. 40 хв. особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КРАЗ 260 номерний знак НОМЕР_11 на вул. Монастирська в м. Старобільську Луганської області, рухався по зустрічній полосі руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом, при цьому транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди з місця події зник, чим порушив п.п. 10.1, 2.10а ПДР України.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12017130580000728 від 13.07.2017, 12.07.2017 приблизно о 17.45 на вул. Монастирській м. Старобільськ сталося зіткнення автомобілю КРАЗ 260, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю ВАЗ 1118 сірого кольору державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Відомості за вищевказаним фактом внесені в ЄРДР за ч. 1 ст 286 КК України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №193 від 17.08.2017, тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.07.2017 року приблизно о 17.45 годині, відносяться до тілесних ушкоджень легкої та середньої тяжкості.
У зв'язку з тим, що при розгляді справи суд дійшов висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, постановою Старобільського районного суду Луганської області від 10.08.2017 у справі №431/3170/17 постановлено адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 1224 КУпАП передати до Старобільського відділу поліції ГУНП в Луганській області.
10.08.2017 постановою Старобільського районного суду Луганської області у справі №431/3171/17 судом встановлено, ОСОБА_1 12 липня 2017 року о 17 годині 40 хвилин на вул. Монастирська, м. Старобільська Луганської області керував транспортним засобом КРАЗ 260 номерний знак НОМЕР_11 знаку у стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по адміністративній справі матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення від 12.07.2017 року; актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестуванням на алкоголь до протоколу від 12.07.2017; письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Дії порушника ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 10.08.2017 у справі №431/3171/17 постановлено: ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21.10.2019 у справі №431/5292/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2016 року №275 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду водія господарчого відділення, взводу матеріального забезпечення, з 27.09.2016 року поставлений на всі види забезпечення.
12 липня 2017 року о 17 годині 45 хвилин, рухаючись по вул. Старотаганрозькій м.Страбільська, на кільцевому русі в районі магазину «Магнолія» у напрямку до вул. Монастарської, ОСОБА_1 , маючи достатній досвід керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем КРАЗ-260, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не врахував дорожньої обстановки, і виконав маневр ліворуч на смугу зустрічного руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-1118 реєстраційний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку по полосі свого руху, в результаті чого ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №193 від 15 серпня 2017 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді гострої закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, посткомаційний синдром. Також, у лікарні у ОСОБА_3 були виявлені підшкірна гематома в чоло-скроневій області, компресійні переломи тіл Th VII-Th VIII. Встановлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета можливо в строк і при обставинах зазначеними потерпілим і в постанові ДТП від 12 липня 2017 року. По ступеню тяжкості ушкодження встановлені у потерпілого слід розмежувати: комплекс ушкоджень в пласті голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткостроковим розладом здоров'я і вони не є небезпечними для життя в момент спричинення; компресійні переломи тіл Th VII-Th VIII кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров'я і вони не є небезпечними для життя в момент припинення. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив правила водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Цивільний позов потерплим не заявлений.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення, просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».
У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілого, свідків, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Крім того, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оспорюються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи.
Судом зазначено, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст, 415 КК України, як порушення правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. При призначенні виду покарання суд, у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особистість винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Судом було ухвалено: ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.415 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі статті 2 Закону Украйни «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2108», державний номерний знак « НОМЕР_7 », ОСОБА_2 14.08.2017 року повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - Позивач, МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.
05.09.2017 Експертним бюро «Новопосковекспертиза» складено акт огляду колісного транспортного засобу марки ВАЗ, модель КТЗ 2108, державний номер НОМЕР_7 , 1991 року випуску, серія № свідоцтва про реєстрації КТЗ, дата видачі - СХО624993 від 07.10.2016, власником якого є ОСОБА_2 , зазначеним актом встановлено найменування деталей та характер їх пошкодження.
11.09.2017 складено звіт експертного автотоварознавчого дослідження №025/17 про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля марки ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_7 . Даним висновком визначено розмір шкоди в сумі 25274,00 грн.
27.01.2020 довідкою №1 Моторного (транспортного) страхового бюро України про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих визначеного 21061,67 грн, як розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 як потерпілому в ДТП.
26.02.2020 згідно з наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №2377 зобов'язано Департамент фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 21811,67 грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди та здійснено регламентну виплату потерпілому в розмірі 21811,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1293788 від 26.02.2020.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути в порядку регресу 21811,67 грн з відповідача, як юридичної особи, працівник якої під час здійснення трудових (службових) відносин заподіяв фізичній особі шкоду.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно із ст.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Положеннями пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до абз.2 п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи положення вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Моторне (транспортне) страхове бюро України, в контексті правовідносин, які склались в даній справі, наділене правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що відповідальність винного у ДТП водія транспортного засобу "КРАЗ 260", державний номерний знак НОМЕР_3 не була застрахована, тому потерпілий звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України, і останнє виплатило йому страхове відшкодування, набувши, відповідно, право вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За загальними правилом, закріпленим у ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Приписами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Наведені висновки узгоджуються з приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України.
Наявність у військовослужбовця ОСОБА_1 , на момент ДТП, посвідчення водія, військового квитка (з відміткою про перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 ), шляхового листа, наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 25.06.2017 року про закріплення транспортного засобу «КРАЗ 260», державний номерний знак « НОМЕР_3 », є доказом того,що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «КРАЗ 260», державний номерний знак « НОМЕР_3 », на законних підставах та виконував, розпорядження начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , капітана Гайдая В.М
Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21.10.2019 у справі ЄУН 431/5292/19 встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2016р. №275 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду водія господарчого відділення, взводу матеріального забезпечення, з 27.09.2016р. поставлений на всі види забезпечення.
Відтак, з наданих сторонами у матеріали справи доказів вбачається, що станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 12.07.2017, водій транспортного засобу "КРАЗ 260", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та став учасником ДТП під час проходження служби, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги як необґрунтовані та недоведенні належними та допустимими доказами заперечення відповідача що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_1 використовував автомобіль КРАЗ « 260» № НОМЕР_3 , який належить відповідачу, в особистих цілях, що, унеможливлює відшкодування збитків в порядку регресу.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується право Моторного (транспортного) страхового бюро України, подати регресний позов до власника транспортного засобу, водій якого перебуваючи на службі у такого власника спричинив дорожньо-транспортну пригоду не застрахувавши свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21811,67 грн завданих збитків в порядку регресу є правомірними, законними та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) 21811,67 грн (двадцять одну тисячу вісімсот одинадцять грн 67 коп.) завданих збитків в порядку регресу та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.
Суддя В.Л. Котельницька