03.08.2021 Справа № 920/186/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Осокіна А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/186/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРАНС» (40020, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18-А, ідентифікаційний код 38724350),
про стягнення 623 495,00 грн,
за участю представників сторін:
позивача: Єрьмічева А.В. за довіреністю від 20.05.2021 б/н приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів,
відповідача: Матлах М.А. за довіреністю від 22.02.2021 б/н приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача штраф в сумі 623 495,00 грн за невірно вказану у залізничних накладних від 27.08.2020 № 35724756, від 11.09.2020 № 36015980 та від 26.09.2020 № 36315133 масу вантажу, а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 9 352,43 грн.
Позов обґрунтовано посиланням на положення статті 307 Господарського кодексу України, статей 3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України); неправильним зазначенням у залізничних накладних від 27.08.2020 № 35724756, від 11.09.2020 № 36015980 та від 26.09.2020 № 36315133 маси вантажу у вагонах № 67912485, № 68803816 та № 68803816, що прямували зі станцій Садгора та Торске регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», що є підставою для нарахування і стягнення з відправника штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, заявленій до стягнення.
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 01.03.2021 у справі № 920/186/21 зазначену позовну заяву було залишено без руху на підставі частин першої, десятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду доказів сплати судового збору в сумі 9 352,43 грн.
05.03.2021 до суду від представника позивача надійшла заява від 05.03.2021 № 975 (вх. № 2351/21), відповідно до якої позивачем надано на усунення недоліків позовної заяви докази сплати судового збору в сумі 9 352,43 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 920/186/21; призначити підготовче засідання на 12.05.2021, 11:00.
26.04.2021 до суду від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Транс» (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшов відзив на позовну заяву від 13.04.2021 б/н (вх. № 1840к від 26.04.2021), де представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні та забезпечити участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У відзиві представник відповідача зазначає, що відмітки у залізничних накладних № 35724756 від 27.08.2020, № 36015980 від 11.09.2020 та № 36315133 від 26.09.2020 свідчать, що вантаж завантажений відправником, (лом чорних металів) визначений на автомобільних вагах заводський номер № 5586 та 8173. У вагоні № 67912485 по накладній №35724756 від 27.08.2020 маса вантажу становить 64 150,00 кг, у вагоні № 68803816 по накладній № 36015980 від 11.09.2020 маса вантажу становить 64 600,00 кг, а у вагоні № 63694707 по накладній № 36315133 від 26.09.2020 маса вантажу становить 61500,00 кг. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником, правильність внесених у накладну відомостей підтверджена відправником. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію. Отже, зважування на автомобільних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Також представник відповідача у відзив зазначає, що позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо того, що ОСОБА_1 є заступником начальника станції Волноваха і він мав право підписувати комерційний акт № 486202/371 від 05 вересня 2020 року. Також позивачем не надано суду документів, які б підтверджувати шо ОСОБА_2 працює на посаді комерційного агента та ОСОБА_3 працює на посаді агента р/г. Крім того, у розділі «Д» комерційного акту № 486202/371 від 05.09.2020 зазначено, що зважування проводилося комерційним агентом ОСОБА_2 та заступивши начальника станції ОСОБА_1 , агентом р/г ОСОБА_3 , яка підписала акт не приймала участь у контрольному зважуванні. Також у розділі «Д» комерційного акту № 486202/371 від 05.09.2020 зазначено, що посада начальника вантажного району (двору) за штатним розписом відсутня, однак позивачем не надано доказів на підтвердження цих обставин. За таких обставин відповідач вважає, що зазначені комерційні акти є неналежним доказом по справі, не може бути підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій та не має юридичної сили, оскільки його складено та підписано неуповноваженими особами, а отже відсутні підстави для застосування до відповідача таких норм матеріального права як статті 118 122 Статуту залізниць України.
Щодо комерційного акту № 486202/408 від 16.09.2020 представник відправника зазначає, що його підписано неналежними особами - комерційним агентом ОСОБА_4 , агентом р/г ОСОБА_5 та заступником начальника станції Шалімовим С.С., оскільки згідно наказу № 200 від 21.02.2020 уповноваженими особами на підписання комерційних актів є ОСОБА_6 (інженер станції Волноваха) та ОСОБА_7 (начальник станції) або його заступники. Позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо того, що ОСОБА_1 є заступником начальника станції Волноваха і він мав право підписувати комерційний акт № 486202/408 від 16.09.2020; не надано суду документів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 працює на посаді комерційного агента та ОСОБА_5 працює на посаді агента р/г.
Крім того, у розділі «Д» комерційного акту № 486202/408 від 16.09.2020 зазначено, що зважування проводилося комерційним агентом ОСОБА_8 , заступником начальника станції ОСОБА_1 та стрілком Волноваським СК ОСОБА_9 , а агент р/г ОСОБА_5 , яка підписала акт, не приймала участь у контрольному зважуванні. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розписом відсутня, однак позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували дані обставини.
За таких обставин представник відповідача вважає, що зазначений комерційний акт є неналежним доказом по справі та не може бути підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Щодо комерційного акту № 486202/434 від 04.10.2020 представник відправника зазначає, що його також підписано неналежними особами - комерційним агентом ОСОБА_10 , агентом р/г ОСОБА_3 та заступником начальника станції ОСОБА_1 . Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували, що ОСОБА_10 працює на посаді комерційного агента та ОСОБА_3 працює на посаді агента р/г.
Крім того, у розділі «Д» комерційного акту № 486202/434 від 04.10.2020 зазначено, що зважування проводилося комерційним агентом ОСОБА_10 , заступником начальника станції ОСОБА_1 та стрілком Волноваським СК ОСОБА_11 , а агент р/г ОСОБА_3 , яка підписала акт, не приймала участь у контрольному зважуванні.
Крім наведеного, представник відповідача звертає увагу суду на те, що причиною невідповідності маси, що вказані у накладних та фактичної маси може бути те, що у комерційних актах позивача виходили із того, що вага тари (вагону) складає у комерційних актах: № 35724756 від 05 вересня 2020 року - 22 400,00 кг, № 36015980 від 16 вересня 2020 року - 20 900,00 кг та №36315133 від 04 жовтня 2020 року - 22 500,00 кг, в той час як відповідач на станціях відправлення не мав змоги зважити вагони із вантажами, оскільки на цих станціях відсутні необхідні залізничні ваги.
11.05.2021 від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання від 11.05.2021 № б/н (вх. № 2002) про відкладення підготовчого засідання та забезпечення проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою від 11.05.2021 у справі № 920/186/21 судом постановлено клопотання представника відповідача - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), викладене у відзиві на позов від 26.04.2021 б/н (вх. № 1840к від 26.04.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/186/21 задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/186/21, призначене на 12.05.2021, 11:00 за участю представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Транс» (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Ухвалою від 12.05.2021 у справі № 920/186/21 судом постановлено клопотання представника відповідача - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 11.05.2021 б/н (вх. № 2002) про відкладення підготовчого засідання та проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/186/21 задовольнити; відкласти підготовче засідання на 08.06.2021, 12:00; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів до 15.06.2021; провести підготовче засідання у справі № 920/186/21, призначене на 08.06.2021, 12:00 за участю представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Транс» (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
04.06.2021 до суду від представника позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) - адвоката Єрьомичевої А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) надійшла заява від 04.06.2021 № НЮС-А-1112 (вх. № 2302 від 04.06.2021, електронна пошта) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 07.06.2021 у справі № 920/186/21 судом постановлено заяву представника позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) - адвоката Єрьомичевої А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 04.06.2021 № НЮС-А-1112 (вх. № 2302 від 04.06.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/186/21, призначене на 08.06.2021, 12:00 за участю представника позивача - адвоката Єрьомичевої А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
08.06.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла відповідь на відзив від 08.06.2021 № НЮс-А-277 (вх. № 2141/21), де останній підтримує позовні вимоги повністю та зазначає, що вищезгадані комерційні акти підписали:
1) ДСЗ ОСОБА_1 (згідно п. 2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на метрополітенах України від 12.05.2004 № 591/9190 ДС - це начальник станції. Припис «З» до «ДС» логічно розшифровується - заступник) - заступник начальника станції. Згідно наказу № 200 від 21.02.2020 вбачається, що ОСОБА_1 має право підписувати комерційні акти.
2) щодо відсутності підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи), представник позивача зазначає, що штатний розпис станції Волноваха структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» є конфіденціальною інформацією згідно додатку до протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-46/78 Ком.т. від 15.08.2019 та не може бути наданий іншим підприємствам. В розділі «Д» комерційного акту № 486202/41 від 19.03.2019 вказана інформація щодо відсутності по штату посади завідуй вантажним двором. На станції Сартана та жодній іншій станції регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» по штатним розписам відсутні штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), тому комерційні акти підписуються працівниками, які на це уповноважені згідно наказів, розпоряджень та посадових інструкцій. Замість відсутніх у штаті начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) підписалась інженер ОСОБА_6 , відповідальна особа за складання комерційних актів (згідно Наказу № 200 від 21.02.2020). Згідно наказу від 26.05.2020 ОСОБА_6 яка є інженером з організації розшуку вантажів (згідно посадової інструкції) працює з чередуванням 2 через два дні. У разі відсутності ОСОБА_6 її обов'язки покладаються на посадових осіб які мають право підписувати відповідні документи.
3) Агенти комерційні - особи які були присутні при зважуванні згідно наказу № 200 від 21.02.2020 мають право підписання комерційних актів. А тому, як зазначає представник позивача всі три підписанти комерційних актів є належними.
Щодо того, що відповідач звертає увагу, на акт загальної форми № 31627 та оперативне повідомлення - які не підписані ніким, представник позивача зазначає, що документи, долучені до матеріалів справи було надруковано в АРМ ПКО (електронний документообіг Залізниці), щодо оперативного повідомлення - це є електронний документ сам по собі, дійсність якого (як і акту загальної форми) не оскаржена відповідачем, або причетних осіб, а тому акт загальної форми та повідомлення є належними доказами.
Також щодо зважування товару на автомобільних вагах представник позивача зазначає, що автомобільні ваги не є вагонними вагами залізниці, та у наявності автомобільні ваги залізниця не має. Відповідач не скористався можливістю у відповідності до статті 22 Статуту передати позивачеві на виконання додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, зважування) на підставі окремого договору. Також відповідачем не подана письмова вимога на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону; відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону. Відправити вантаж зі станції на якій є ваги залізниці відповідач також не виявив бажання, а вирішив самостійно на інших вагах зважити вантаж, чим взяв на себе відповідальність щодо відомостей внесених в накладну.
А тому, на думку представника позивача, відповідальність за невірно зазначену масу вантажу встановлена у статті 122 Статуту залізниць України незалежно від її (маси) заниження чи завищення. Розмір штрафу, встановлений у статті 118 Статуту залізниць України, залежить від розміру провізної плати за всю відстань перевезення.
Крім наведеного представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку на подання відповіді на відзив та клопотання про долучення доказів, відповідно до яких просить суд поновити строк на подання до суду відповіді на відзив, поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи додаткові докази, які підтверджують викладені позивачем обставини.
У підготовчому засіданні 08.06.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено задовольнити заяву представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та клопотання про долучення доказів. Також у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 14.06.2021, 16:30.
14.06.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 11.05.2021 б/н (вх. № 2439) про відкладення підготовчого засідання.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, ухвалою від 14.06.2021 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача від 11.05.2021 б/н (вх. № 2439 від 14.06.2021) про відкладення підготовчого засідання; закрити підготовче провадження у справі № 920/186/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021, 12:00 за участю представників учасників справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Представники учасників справи в судовому засіданні по суті 03.08.2021 приймали участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Представник позивача в судовому засіданні по суті усно наголосив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, натомість представник відповідача зазначив, що заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
В судовому засіданні 03.08.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
27.08.2020 згідно з накладною № 35724756, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Садгора регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» відповідачем здійснено відправлення вагону № 67912485 з вантажем - «лом чорних металів».
05.09.2020 на станції Волноваха, на підставі статті 24 Статуту залізниць України згідно з актом загальної форми № 36817 від 04.09.2020 та актом загальної форми № 1170 від 05.09.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 67912485, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 35724756 від 27.08.2020, про що складено комерційний акт № 486202/371 від 05.09.2020 та зроблено запис в Книзі ГУ-78., а на станцію відправлення направлено оперативні повідомлення.
Зазначений комерційний акт засвідчує, що під час комісійного зважування вагону з повною зупинкою та розчепленням на 150 т тензометричних вагах станції (госповірка 18.03.2020) вагона № 67912485, відправленого за накладною № 35724756 від 27.08.2020, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою менше документа на 1450 кг. Фактично встановлено: брутто 85100 кг, тара 22400 кг, нетто 62700 кг. В накладній № 35724756 від 27.08.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту № 486202/371 від 05.09.2020.
11.09.2020 згідно з накладною № 36015980, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Садгора регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» відповідачем здійснено відправлення вагону № 68803816 з вантажем - «лом чорних металів».
16.09.2020 на станції Волноваха, на підставі статті 24 Статуту залізниць України згідно з актом загальної форми № 37166 від 16.09.2020 та актом загальної форми № 1246 від 16.09.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 68803816, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 36015980 від 11.09.2020, про що складено комерційний акт № 486202/408 від 16.09.2020 та зроблено запис в Книзі ГУ-78., а на станцію відправлення направлено оперативні повідомлення.
Зазначений комерційний акт засвідчує, що під час комісійного зважування вагону з повною зупинкою та розчепленням на 150 т тензометричних вагах станції (госповірка 18.03.2020) вагона № 68803816, відправленого за накладною № 36015980 від 11.09.2020, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою менше документа на 1000 кг. Фактично встановлено: брутто 84500 кг, тара 20900 кг, нетто 63600 кг. В накладній № 36015980 від 11.09.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту № 486202/408 від 16.09.2020.
Крім наведеного 26.09.2020 згідно з накладною № 36315133, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Торске регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» відповідачем здійснено відправлення вагону № 63694707 з вантажем - «лом чорних металів».
04.10.2020 на станції Волноваха, на підставі статті 24 Статуту залізниць України згідно з актом загальної форми № 946 від 04.10.2020 та актом загальної форми № 1379 від 04.10.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 63694707, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 36315133 від 26.09.2020, про що складено комерційний акт № 486202/434 від 04.10.2020 та зроблено запис в Книзі ГУ-78., а на станцію відправлення направлено оперативні повідомлення.
Зазначений комерційний акт засвідчує, що під час комісійного зважування вагону з повною зупинкою та розчепленням на 150 т тензометричних вагах станції (госповірка 18.03.2020) вагона № 63694707, відправленого за накладною № 36315133 від 26.09.2020, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою менше документа на 1900 кг. Фактично встановлено: брутто 82100 кг, тара 22500 кг, нетто 59600 кг. В накладній № 36315133 від 26.09.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту № 486202/434 від 04.10.2020.
Як встановлено судом, відповідно до залізничних накладних № 35724756 від 27.08.2020, № 36015980 від 11.09.2020 та № 36315133 від 26.09.2020 відправником вантажу є відповідач у справі, маса вантажу визначена вантажовідправником (відповідачем) без участі представників позивача, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізних документів.
Факт невідповідності маси вантажу у вагонах № 67912485, № 68803816 та № 63694707 даним про його масу, зазначеним у перевізних документах, став підставою для складання залізницею комерційних актів № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020 та № 486202/434 від 04.10.2020. Оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу «Станція Сартана» та будь якої іншої станції регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укразалізниця» в господарстві вантажно та комерційної роботи станції штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційні акти підписуються працівниками, які на це уповноважені згідно наказів, розпоряджень та посадових інструкцій.
Комерційні акти № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020 та № 486202/434 від 04.10.2020 станції Волноваха, складений у відповідності з пунктом 10 «Правил складання актів», затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Волноваха: заступником начальника станції ОСОБА_12 , агентом комерційним ОСОБА_2 , агентом р/г ОСОБА_3 ; заступником начальника станції ОСОБА_12 , агентом комерційним ОСОБА_4 , агентом р/г ОСОБА_5 ; заступником начальника станції ОСОБА_12 , агентом комерційним ОСОБА_13 , агентом р/г ОСОБА_3 ; які були присутні при зважуванні вагонів та мають право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020.
Акти загальної форми № 36817 від 04.09.2020, № 1170 від 05.09.2020, № 37166 від 16.09.2020, № м1246 від 16.09.2020, № 946 від 04.10.2020, № 1379 від 04.10.2020 та комерційні акти № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020, № 486202/434 від 04.10.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагонах № 67912485, № 68803816 та № 63694707 і маси вантажу, що зазначені у накладних № 35724756 від 27.08.2020, № 36015980 від 11.09.2020 та № 36315133 від 26.09.2020, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.
У зв'язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 623 495,00 грн.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (стаття 307 Господарського кодексу України).
Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.
Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина перша стаття Господарського кодексу України).
Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариствазалізничного транспорту загального користування», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статутузалізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статутузалізниць України).
Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.
Так, згідно пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною від 11.06.2020 № 32018582. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю...т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт 2.6 Правил оформлення перевізних документів).
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до статті 23 Статут залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
За приписами статті 24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Додатком 3 до Правил встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.
Із графи 28 вищезазначених залізничних накладних вбачається, що вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником відповідача.
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статут залізниць України).
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).
Частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
Правила складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Згідно з пунктом 10 Правила складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, у пункті 10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу «Станція Сартана» та будь якої іншої станції регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укразалізниця» в господарстві вантажно та комерційної роботи станції штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційні акти № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020 та № 486202/434 від 04.10.2020 підписані заступником начальника станції ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_2 , агентом р/г ОСОБА_3 ; заступником начальника станції ОСОБА_12 , агентом комерційним ОСОБА_4 , агентом р/г ОСОБА_5 ; заступником начальника станції ОСОБА_12 , агентом комерційним ОСОБА_13 , агентом р/г ОСОБА_3 ; які були присутні при зважуванні вагонів та мають право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020.
Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд установив, що факт невідповідності маси вантажу, відправленого відповідачем, зафіксовано позивачем у комерційних актах № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020 та № 486202/434 від 04.10.2020, які складено залізницею із дотриманням вимог Правил складання актів; кожний акт підписано трьома уповноваженими на їх складання особами, повноваження яких підтверджуються матеріалами справи.
Комерційним актом № 486202/371 від 05.09.2020 підтверджується, що в накладній № 35724756 від 27.08.2020 вказана маса вантажу 64150 кг, а фактично маса вантажу вагона № 67912485 складає 62700 кг, що на 1450 кг менше від маси, вказаної у накладній на перевезення.
Комерційним актом № 486202/408 від 16.09.2020 підтверджується, що в накладній № 36015980 від 11.09.2020 вказана маса вантажу 64600 кг, а фактично маса вантажу вагона № 68803816 складає 63600 кг, що на 1000 кг менше від маси, вказаної у накладній на перевезення.
Також комерційним актом № 486202/434 від 04.10.2020 підтверджується, що в накладній № 36315133 від 26.09.2020 вказана маса вантажу 61500 кг, а фактично маса вантажу вагона № 63694707 складає 59600 кг, що на 1900 кг менше від маси, вказаної у накладній на перевезення.
Зазначені комерційні акти № № 486202/371 від 05.09.2020, № 486202/408 від 16.09.2020 та № 486202/434 від 04.10.2020 у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався.
А тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
Відповідно до пункту 6.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями, підставою покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.
Пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на стадії його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту залізниць України. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно статті 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно пункту 6.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями та частини четвертої пункту 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/917, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
З аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов'язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку сума штрафу за вищевказане порушення складає 623 495,00 грн (183 925,00 + 219 785,00 + 219 785,00):
1) 43 957,00 х 5 = 219 785,00 грн, де, 43 957,00 грн - провізна плата по накладній № 35724756 від 27.08.2020 за вагон № 67912485 за вагон від станції Садгора регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до станції Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
2) 43 957,00 х 5 = 219 785,00 грн, де, 43 957,00 грн - провізна плата по накладній № 36015980 від 11.09.2020 за вагон № 68803816 за вагон від станції Садгора регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до станції Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
3) 36785,00 х 5 = 183 925,00 грн, де, 36785,00 грн - провізна плата по накладній № 36315133 від 26.09.2020 за вагон № 63694707 за вагон від станції Торске регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до станції Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.
За приписами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також факт невірно вказаної відповідачем у залізничних накладних масу вантажу, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, не спростовуються відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 9 352,43 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРАНС» (40020, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18-А, ідентифікаційний код 38724350) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) штраф за невірно вказану у залізничних накладних № 35724756 від 27.08.2020, № 36015980 від 11.09.2020 та № 36315133 від 26.09.2020 масу вантажу в сумі 623 495,00 грн (шістсот двадцять три тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 9 352,43 грн (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 43 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13 серпня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа