Постанова
Іменем України
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 522/27653/13
провадження № 61-10004св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство», Одеської міської ради про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, постановлену у складі колегії судів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» (далі - ОП «Азовське морське пароплавство»), Одеської міської ради про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2005 року ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2 , уклала із ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року у справі № 2-5285/11 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей задоволено. Вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року визнано недійсним. Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна квартира була придбана у ОСОБА_3 за 105 000 доларів США, що за курсом Національного банку України на той час становило 530 250 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року у справі № 2-2322/11 позов ОП «Азовське морське пароплавство» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» спірну квартиру.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що після придбання квартири вони понесли витрати на проведення капітального ремонту, внаслідок чого ринкова вартість квартири збільшилась та на теперішній час становить 1 616 028 грн, тобто, різниця становить 1 085 778 грн. Відшкодувати такі витрати у досудовий спосіб виявилось неможливим, оскільки 19 травня 2003 року Господарським судом Донецької області була порушена справа № 5/94Б про банкрутство ОП «Азовське морське пароплавство», щодо якого на теперішній час триває ліквідаційна процедура, тому єдиним способом отримати ці витрати є визнання за ними права власності на 0,672 частки спірної квартири, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість спірної квартири, у сумі 1 085 778 грн.
Крім того, позивачі зазначали, що решта частки спірної квартири повинна бути передана до комунальної власності Одеської міської ради, тому є необхідним зобов'язати ОП «Азовське морське пароплавство» передати Одеській міській раді, а останню - зобов'язати прийняти 0,328 частки спірної квартири.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на 0,672 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 95,1 кв. м, яка відповідає витратам, на які збільшилась вартість квартири, у сумі 1 085 778 грн. Зобов'язано ОП «Азовське морське пароплавство» передати до комунальної власності Одеської міської ради 0,328 частки квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язано Одеську міську раду прийняти від ОП «Азовське морське пароплавство» до комунальної власності 0,328 частки квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОП «Азовське морське пароплавство» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року відмовлено ОП «Азовське морське пароплавство» у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОП «Азовське морське пароплавство» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Карпенка А. А., у якій він посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року та поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять просить залишити касаційну скаргу ОП «Азовське морське пароплавство» без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи
Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у даній справі вказав, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за наступними особами:
- за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, наданого КЕЧ Одеської міської ради від 08 липня 1993 року;
- за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою від 12 листопада 1993 року, реєстровий № 3-9648, продавці: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ;
- за ОСОБА_8 на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 червня 2005 року у справі № 2-562-2005 за позовом останнього до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спірну квартиру;
- за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Юрченко І. П., реєстровий № Д-309, продавець ОСОБА_8 .
У подальшому за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2005 року № 17559 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .
21 квітня 2008 року ОП «Азовське морське пароплавство» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності та витребування майна.
Під час розгляду вказаної справи суду стало відомо, що до Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_8 позову до ОСОБА_7 не пред'являв, справа за № 2-562/2005 в суді взагалі відсутня, рішення у цій справі не ухвалювалося.
Отже, 11 листопада 2005 року ОСОБА_8 на підставі підробленого рішення суду продав спірну квартиру ОСОБА_3 , у якого надалі її купила ОСОБА_1 .
За цих обставин прокуратурою м. Одеси розслідувано кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_10 та інших у скоєнні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України.
Справа містила епізод щодо протиправного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яку придбала ОСОБА_1 у ОСОБА_3
29 жовтня 2009 року Апеляційним судом Одеської області ухвалено вирок стосовно осіб, які неправомірно заволоділи квартирою.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року у справі № 2-5285/11 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей задоволено.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року визнано недійсним. Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна квартира була придбана у ОСОБА_3 за 105 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02 грудня 2005 року становило 530 250 грн (а.с. 5).
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року у справі № 2-2322/11 позов ОП «Азовське морське пароплавство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОП «Азовське морське пароплавство» квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки спірна квартира на момент її купівлі знаходилася у стані після пожежі, позивачі зробили в ній капітальний ремонт, внаслідок чого її ринкова вартість збільшилась та на теперішній час становить 1 616 028 грн, що підтверджується висновком приватного підприємства «ТОП.ПРОЕКТ».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п'ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року, у цій справі, скасовано постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Верховний Суд, ухвалюючи 03 лютого 2021 року рішення у даній справі виходив із наступного.
Апеляційну скаргу на рішення районного суду від 26 листопада 2013 року ОП «Азовське морське пароплавство» подало лише 30 серпня 2019 року, тобто минуло більше року. Одночасно з апеляційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому в указаному клопотанні не зазначено, що ОП «Азовське морське пароплавство» не повідомлялося про дату судового засідання, а лише зазначено, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного рішення ОП «Азовське морське пароплавство» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. отримало лише 01 серпня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами справи. У судовому засіданні суду першої інстанції при оголошенні оскаржуваного рішення ліквідатор ОСОБА_11 присутнім не був, оскільки був призначений ліквідатором-арбітражним керуючим ОП «Азовське морське пароплавство» ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року у справі № 5/94 б, попереднім ліквідатором ОП «Азовське морське пароплавство» відповідні матеріали щодо наявності оскаржуваного судового рішення не передавались.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга ОП «Азовське морське пароплавство» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Карпенка А. А. була подана 30 серпня 2019 року, то слід керуватися нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовує той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
При цьому ОП «Азовське морське пароплавство» знало про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року, оскільки у засіданні брав участь представник ОП «Азовське морське пароплавство» - Дмитрієв Р. О.
Проте лише 30 серпня 2019 року, тобто майже через шість років з часу ухвалення рішення суду першої інстанції, воно було оскаржено до апеляційного суду.
Проаналізувавши усі вищезазначені обставини Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року вказав, що правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи немає, а тому виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Верховний Суд наголосив, що у цій справі право відповідача на доступ до суду, хоч і було обмежене, проте це обмеження не шкодить самій суті відповідного права, воно передбачено законом для стабільності судових рішень й дотримання принципу Res judicata, а, крім того, ОП «Азовське морське пароплавство» не скористалося правом подати апеляційну скаргу протягом визначеного законом строку.
З наведених підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду по суті спору та направив справу для вирішення процесуального питання зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи врахував висновки Верховного Суду та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОП «Азовське морське пароплавство» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2013 року. При цьому суд взяв до уваги і перевірив обставини, на які у постанові від 03 лютого 2021 року звертав увагу Верховний Суд, а саме тривалість строку, який пропущений; доводи ОП «Азовське морське пароплавство» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Карпенка А. А., який не навів поважних причин пропуску строку й не обґрунтував і не підтвердив належними доказами поважність його пропуску.
Враховуючи викладене та положення частини п'ятої статті 411 ЦПК України колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, якою враховано висновки Верховного Суду та виконано його вказівки при новому розгляді справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров