11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 758/6777/14
провадження № 61-9900ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за заявою військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів,
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 170 944, 56 грн з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 36 562, 93 грн, а разом 207 507, 49 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3 % річних в сумі 7 741, 68 грн. та 28 821,25 грн. - інфляційних втрат, а всього - 36 562, 93 грн.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову до військової частини НОМЕР_1 про стягнення 170 944, 56 грн скасовано.
Провадження по справі у цій частині закрито.
У іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, військова частина НОМЕР_1 звернулась до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року заяву військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року в частині залишення без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року скасовано за нововиявленими обставинами. Рішення Подільського районного суду від 19 листопада 2014 року скасовано в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 7 741, 68 грн та інфляційних втрат у сумі 28 821, 25 грн., на загальну суму - 36 562, 93 грн.
Постановлено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є стягнення грошових коштів, ціна позову в загальному розмірі становить 207 507, 49 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 758/6777/14 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у малозначній справі.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року та скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, яка включена до прохальної частини касаційної скарги.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за заявою військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко