Справа № 643/7557/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2785/21 Доповідач: ОСОБА_2
10 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 23.09.2021 року.
Захисник обвинуваченого, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою реєстрації із забороною залишати вказану адресу.
Захисник в апеляційній скарзі зазначає, що 04.02.2021 в ході допиту ОСОБА_6 в якості підозрюваного останній повністю визнав свою вину у скоєному. Активно співпрацює зі слідством, надає покази, надав біологічні зразки на проведення експертного дослідження. Переховуватися від слідства наміру не має, буде з'являтись на першу вимогу. Знищувати докази або вчиняти нові злочини не має наміру. Сам з'явився до відділу поліції та отримав змінену підозру знаючи що його чекає обрання міри запобіжного заходу.
Підозрюваний має батьків похилого віку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В ході допиту підозрюваний зазначив що має бажання допомогати родині фінансово для чого йому необхідно працювати, оскільки дружині фінансово буде важко утримувати родину.
Вважає, що прокурором, не доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів. Посилається на висновки судових експертиз, відповідно до яких у потерпілих на момент огляду будь яких тілесних пошкоджень не виявлено. Ризик впливу на свідків не має належного обґрунтування, інші ризики не вмотивовані. Всі процесуально-правові дані щодо обґрунтованості продовження тримання під вартою мають бути обов'язково зазначені в клопотанні прокурора та у рішенні суду і суд зобов'язаний давати цим порушенням належну оцінку.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не вбачав підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор відповідного до письмового клопотання посилалася на ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не був заявлений прокурором, у зв'язку із чим посилання на його існування в ухвалі суду є помилковим. Але вказана обставина жодним чином не впливає на остаточний висновок суду щодо необхідності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, враховуючи, що йому інкриміновано два епізоди особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканості. Крім того, потерпілими у вказаному провадженні є малолітня та неповнолітня особа, які як і свідки у кримінальному провадженні ще не допитані, що не виключає можливості обвинуваченого вплинути на їх показання. Крім того, потерпіла ОСОБА_10 є прийомною донькою обвинуваченого, а потерпілий ОСОБА_11 - його рідним сином. З урахуванням обставин кримінальних правопорушень ризики, заявлені прокурором, об'єктивно продовжують існувати, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який не вбачається.
Слід враховувати, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Позиція обвинуваченого, який як зазначає його захисник визнав свою вину у скоєному, активно співпрацює зі слідством, надає покази, надав біологічні зразки на проведення експертного дослідження, не спростовує наявності вищевказаних ризиків. Посилання захисника на висновки судових експертиз, відповідно до яких у потерпілих на момент огляду будь яких тілесних пошкоджень не виявлено, в контексті вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, є безпідставним, оскільки вказаним доказам суд першої інстанції має надати оцінку після їх безпосереднього дослідження. Наявність у обвинуваченого батьків похилого віку, місця проживання не мінімізує настання можливих ризиків та не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки обвинуваченого у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвала суду є вмотивованою та обгрунтованою, підстав для її скасування за апеляційними доводами захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді