04 серпня 2021 р.Справа № 440/6001/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.06.21 року по справі № 440/6001/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у сумі 95878,92 грн;
- стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у сумі 95878,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 по справі № 440/750/21 йому проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019. Доплата за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 склала у сумі 95878,92 грн. Однак, відповідач вимогу щодо перерахунку вказаної суми єдиним платежем фактично не здійснив, натомість зазначив, що вказана заборгованість внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною процедурою. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Харківського коружного адміністративного суду від 14.06.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено, що повторне звернення тієї самої особи до суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій. вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даній справі підставою звернення до суду є фактична відмова у виплаті вже перерахованої пенсії з причин того, що заборгованість по пенсії начебто внесено до реєстру судових рішень. виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, хоча така програма є незаконною.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21, що набрало законної сили 30.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку основного розміру пенсії на підставі довідки Управління СБУ в Полтавській області №66/21/4/209фв від 05 жовтня 2020 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі довідки Управління СБУ в Полтавській області №66/21/4/209фв від 05 жовтня 2020 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення, ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Управління СБУ в Полтавській області №66/21/4/209фв від 05 жовтня 2020 року за період з 01.04.2019 по 30.04.2021, за наслідками якого розмір доплати пенсії склав 95878,92 грн.
Водночас, листом ГУ ПФУ в Полтавській області №4889-4302/Х-02/8-1600/1 від 25.05.2021 повідомлено позивача про те, що заборгованість пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у розмірі 95787,92 грн внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Не погоджуючись з діями ГУПФУ в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у сумі 95878,92 грн, що нарахована на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції зазначає, що оскільки позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21, то він може звернутись до суду в порядку КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, що містяться у постановах від 26.05.2020 у справі №522/5265/17, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом у цій справі з позовними вимогами про стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості із виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у сумі 95 878,92 грн, позивач фактично оскаржує дії ГУ ПФУ в Полтавській області, що мали місце під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21.
Таким чином, оскаржувані дії ГУ ПФУ в Полтавській області, прийняті на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21 можуть бути оскаржені, відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Тобто, винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Крім того. якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21, то він може звернутись до суду в порядку КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи, що є таке, що набрало законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №440/750/21 з того самого фактичного предмету спору (щодо виплати пенсії на підставі довідки Управління СБУ в Полтавській області №66/21/4/209фв від 05 жовтня 2020 року з 01.04.2019), з тих же підстав та між тими самими сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при її прийнятті, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 440/6001/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 06.08.2021 року