Ухвала
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 332/2120/20
провадження № 61-11843ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «Запоріжсталь») про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, який уточнив 31 серпня 2020 року.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 07 лютого 1985 року по 31 січня 2019 року працював у Публічному акціонерному товаристві «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь») на посаді «машиніст крану металургійного виробництва» та «машиніст завалювальної машини» на гарячих дільницях в мартенівському цеху, стаж роботи загальний 35 років 05 місяців, з них - 33 роки 06 місяців у мартенівському цеху в умовах впливу шкідливих факторів. Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24 березня 2020 року № 11/290, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (Клініка професійних захворювань (м. Київ) за вих. № 876, у нього встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії (хронічна полірадикулоневропатія) з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (3 cm. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).
Відповідно до пунктів 8-18 Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 вересня 2019 року (форма П-4): хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь». Причиною виникнення отриманих професійних захворювань є наявність на робочому місці шкідливих виробничих факторів, перелік яких визначено в пункті 18 цього Акта (з посиланням на шкідливі фактори).
Згідно з Випискою з акта огляду МСЕК та довідкою до Акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 653486 від 04 травня 2020 року йому встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності: професійне захворювання. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0041566 від 04 травня 2020 року, ступінь втрати професійної працездатності складає 65 % (безстроково).
Таким чином, наявний причинний зв'язок між виникненням у нього професійних захворювань і роботою на протязі 33 років 06 місяців в умовах впливу шкідливих факторів в мартенівському цеху на підприємстві відповідача. У зв'язку із чим позивач вказував про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а саме, отриманням професійного захворювання, в сумі 65 000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн, з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Стягнуто в дохід держави з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» внаслідок допущеного перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав у відповідності до положень статті 2371 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця в особі ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у розмірі 40 000,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року змінено шляхом виключення з його резолютивної частини словосполучення «з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору», а також змінено в частині стягнутих судових витрат шляхом зменшення розміру стягнутого з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь держави судового збору з 840,80 грн до 517,41 грн та зменшення розміру стягнутих на користь позивача витрат на правову допомогу з 10 500,00 грн до 6 461,54 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця, установивши, що професійне захворювання у ОСОБА_1 пов'язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на заводі відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань. У зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65 %, його визнано особою з інвалідністю третьої групи, після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, на підставі чого колегія суддів апеляційного суду вважала, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
При цьому апеляційний суд погодився із присудженим судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. На думку апеляційного суду, з урахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу саме у сумі 40 000,00 грн.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що із резолютивної частини рішення слід виключити вказівку про стягнення суми відшкодування з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки це порушує права працівника, суперечить приписам підпункту 164.2.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц.
Окрім цього, апеляційний суд вирішив зменшити розмір стягнутих судом першої інстанції судових витрат, оскільки позов у справі задоволений лише частково, судом першої інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та розмір гонорару є неспівмірним із витраченим часом та зусиллями адвоката.
У липні 2021 року ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь»засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині внесення зміни до резолютивної частини рішення суду першої інстанції щодо виключення словосполучення «з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору» скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових сум визначається сумою, яка стягується.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 65 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що не відповідає дійсності, оскільки суд касаційної інстанції вже досліджував питання застосування норми підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX, зокрема у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20 (провадження № 61-4701св21) та від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц (провадження № 61-5св21).
Оскільки відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року (у 2021 році - 24 000,00 грн), або у розмірі, визначеному законом, звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, то немає підстав вважати, що постанова апеляційного суду в цій частині прийнята з порушенням вимог законодавства.
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що в цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки справа має виняткове значення для відповідача та значний інтерес для інших підприємств гірничо-металургійного комплексу та інших підприємств, працівники яких працюють в шкідливих умовах праці; внаслідок зміни судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, ПАТ «Запоріжсталь» як податковий агент понесло додаткові витрати понад суму моральної шкоди на оплату податку на доходи фізичних осіб та військовий збір; на даний момент в судах на розгляді знаходиться значна кількість справ, предметом спору за якими є стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання; в судах першої та апеляційної інстанцій відсутня єдина позиція щодо цього питання.
Доводи касаційної скарги про те, що справа має виняткове значення для заявника та значний суспільний інтерес, є необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджені, незгода із судовим рішенням апеляційного суду не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не можуть вказувати на таку обставину негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, чи значний суспільний інтерес немає.
Оскільки Верховний Суд висловлював свою позицію з приводу спірного питання, про що зазначено вище, тому не можна вважати, що у цій справі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому доводи касаційної скарги із цього приводу є необґрунтованими.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є безпідставними.
Інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик