Ухвала
Іменем України
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 446/189/21
провадження № 61-12843ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: Колективне сільськогосподарське підприємство «СВСГ» Кам'янка», Дернівська сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області, Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 січня 2021 року у складі судді Котормус Т. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «СВСГ «Кам'янка» (далі - КСП «СВСГ «Кам'янка»), Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень
У своїй позовній заяві позивачі просили суд визнати незаконними та скасувати: рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього СВСГ «Кам'янка» від 11 лютого 2017 року, яке оформлене протоколом № 7, рішення Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області: від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021.
Позивачі переконували, що такі рішення є незаконними та такими, що порушують їх права, оскільки збори співвласників майнових паїв скасували своє ж рішення, чого не мали права робити, а органом місцевого самоврядування прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки.
28 січня 2021 року до суду надійшла заява позивачів, у якій вони просили забезпечити позов шляхом заборони Кам'янка-Бузькій міській раді Львівської області вчиняти будь-які дії щодо передання у власність земельних ділянок на підставі рішень Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області: від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Кам'янка-Бузькій міській раді Львівської області до моменту вирішення цієї справи вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність земельних ділянок на підставі рішень Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки існує ризик, що земельні ділянки, право на які захищають позивачі, можуть перейти у приватну власність інших осіб.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 січня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не суттєві та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.
У липні 2021 року ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17, від 18 січня 2019 року у справі № 826/5369/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 640/8252/19, від 20 вересня 2019 року у справі № 809/195/18, від 02 червня 2021 року у справі № 330/1218/20, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- не звернули уваги на те, що у поданій заяві про забезпечення позову не наведено підстав для вжиття таких заходів, а лише вказано на незаконність рішення Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931; не наведено істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, або ж вказувати на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду;
- проігнорували те, що правову оцінку оспорюваному рішенню Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931 буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а тому забезпечення позову із підстав що аналогічно викладені у позовній заяві та потребуватимуть судового дослідження і доказування сторонами є по своїй суті вирішенням судового спору наперед, що повністю суперечить основним принципам інституту забезпечення позову;
- не врахували, що в матеріалах справи відсутній жодний належний документ, що підтверджує майнові претензії позивачів на земельні ділянки, які зазначені в рішеннях Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021;
- не звернули увагу на те, що предметом даного спору є оскарження рішень органу місцевого самоврядування прийнятих останнім як суб'єктом владних повноважень та є нормативно правовим актом індивідуальної дії, а тому такий спір повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Судом встановлено, що в провадженні Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до КСП «СВСГ» Кам'янка», Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області та Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Позивачі оскаржують рішення Дернівської Сільської ради Кам'янка - Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021, якими громадянам надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у с. Сапіжанка.
Водночас, позивачі додають до позовної заяви рішення та документи, які містять дані про виділення їм в рахунок майнових паїв багаторічних насаджень у с. Сапіжанка.
28 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Кам'янка - Бузькій міській раді Львівської області вчиняти будь - які дії щодо передання у власність земельних ділянок на підставі витягу з рішень Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021.
Заява мотивована тим, що наявність спірних рішень надає реальну можливість в будь-який час отримати рішення про оформлення права власності на земельні ділянки, які утворені за рахунок земельної ділянки, право на яку належить позивачам. А вказане значно може утруднити поновлення порушених прав позивачів.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.
Згідно з роз'ясненням, яке міститься в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також предмет позову, керуючись принципами розумності і співмірності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони Кам'янка-Бузькій міській раді Львівської області до моменту вирішення справи вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність земельних ділянок.
Доводи касаційної скарги про те, що не врахували, що в матеріалах справи відсутній жодний належний документ, що підтверджує майнові претензії позивачів на земельні ділянки, які зазначені в рішеннях Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 21 липня 2020 року № 931, від 09 жовтня 2020 року № 997, від 09 жовтня 2020 року № 998, від 09 жовтня 2020 року № 999, від 22 жовтня 2020 року № 1019, від 22 жовтня 2020 року № 1020, від 22 жовтня 2020 року № 1021, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17, від 18 січня 2019 року у справі № 826/5369/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 640/8252/19, від 20 вересня 2019 року у справі № 809/195/18, від 02 червня 2021 року у справі № 330/1218/20, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, відхиляються, оскільки викладені у наведених судових рішеннях правові висновки суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, стосуються загальних засад вирішення питання про забезпечення позову і висновки судів у цій справі не суперечать таким висновкам.
Посилання у касаційній скарзі на те, що предметом даного спору є оскарження рішень органу місцевого самоврядування прийнятих останнім як суб'єктом владних повноважень та є нормативно правовим актом індивідуальної дії, а тому такий спір повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства, є безпідставними з огляду на те, що наразі Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову, а не правильність розгляду спору по суті.
Інші доводи касаційної скарги зводяться незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, що їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення їх позову до Колективного сільськогосподарського підприємства «СВСГ» Кам'янка», Дернівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик