вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1470/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продесс»
прo стягнення 219 395,68 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Бєлан М.Ф.
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продесс» (надалі - відповідач) прo стягнення 219 395,68 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021 року відкрито провадження у справі № 911/1470/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.07.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області року 29.06.2021 року відповідачем подано заяву б/н від 29.06.2021 року про визнання позову.
В судовому засіданні 01.07.2021 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 01.07.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 15.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продесс» (відповідачем) було укладено договір поставки № 5 (надалі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язувався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати такий товар (алкогольні напої в асортименті).
На підставі зазначеного Договору відповідач отримував від позивача товар (алкогольні напої). Проте, відповідач не оплатив вартість отриманого товару.
Так, відповідач отримав та станом на 13.05.2021 року не оплатив вартість товару за наступними видатковими накладними:
- № 193041/180592 від 22.10.2020 року на суму 31120,14 грн. (борг - 25000,04 грн.);
- № 217482/203344 від 21.11.2020 року на суму 26917,68 грн.;
- № 217507/203354 від 21.11.2020 року на суму 6704,70 грн.;
- № 218082/203373 від 21.11.2020 року на суму 1534,68 грн.;
- № 217506/203353 від 21.11.2020 року на суму 16044,90 грн.;
- № 242800/231007 від 25.12.2020 року на суму 16754,28 грн.;
- № 247287/231018 від 25.12.2020 року на суму 36606,00 грн.;
- № 251647/234771 від 31.12.2020 року на суму 13225,80 грн.;
- № 251649/234772 від 31.12.2020 року на суму 6225,48 грн.;
- № 16989/15151 від 28.01.2021 року на суму 37936,92 грн.;
- № 16959/15144 від 28.01.2021р року на суму 18793,56 грн.
Асортимент, найменування, кількість, ціна товару зазначені та погоджені позивачем і відповідачем у видаткових накладних, на підставі яких передавався товар.
Однак, заборгованість за товар, поставлений позивачем згідно видаткових накладних відповідачем в повному обсязі не оплачено і сума боргу відповідача перед позивачем становить 205 744,04 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 року Відповідачу нарахована пеня в сумі 5530,50 грн. та 20% річних в сумі 8121,14 грн.
Відповідач в ході розгляду спору в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву б/н від 29.06.2021 року про визнання позову в повному обсязі.
Як визначено ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 205 744,04 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5530,50 грн. пені правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 8121,14 грн. 20% річних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
До позовної заяви позивачем додано платіжні доручення № Ц.О1631 від 17.05.2021 року про сплату судового збору у сумі 1 188,94 грн. та № BOD1844 від 22.12.2020 року про сплату судового збору у сумі 2 102,00 грн., що разом складає 3 290,94 грн. судового збору
За таких обставин, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» судові витрати, у зв'язку із зверненням до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продесс» прo стягнення 219 395,68 грн. підлягають поверненню позивачу у сумі 1 645,47 грн., що становить 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, з вищевказаних підстав.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 130, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продесс» прo стягнення 219 395,68 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продесс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11А, код ЄДРПОУ 39636915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 205 744,04 грн. основного боргу, 5 530,50 грн. пені, 8 121,14 грн. 20% річних та 1 645,47 грн. судового збору, сплаченого при подані позову.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код ЄДРПОУ 35871504) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 645,47 грн., перерахований (сплачений) за платіжними дорученнями № Ц.О1631 від 17.05.2021 року та № BOD1844 від 22.12.2020 року.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 06.08.2021 року