вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" липня 2021 р. м. Київ Справа № 908/184/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс»
до ОСОБА_1
про стягнення 56 879,62 грн. (згідно з уточненням 55 034,53 грн.)
Суддя А.Ю. Кошик
За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс» до Фізичної особи-підприємця Бабіна Сергія Олексійовича про стягнення 56 879,62 грн. (згідно з уточненням 55 034,53 грн.).
Ухвалою суду Господарського суду Запорізької області від 30.03.2021 року у справі № 908/184/21 частково прийнято подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим, визначено нову суму позовних вимог, а саме: 13 254,28 грн. боргу з орендної плати та 17 201,12 грн. штрафних санкцій, 11 562,63 грн. заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та 13016,50 грн. нарахованих штрафних санкцій, всього 55 034,53 грн.
Також, під час перебування справи № 908/184/21 в провадженні Господарського суду Запорізької області відповідач припинив статус суб'єкта підприємницької діяльності, однак, оскільки спірні правовідносини виникли в період його господарської діяльності, відповідний спір підлягає розгляду в господарському суді.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.04.2021 року справу № 908/184/21 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 20.05.2021, справу № 908/184/21 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Кошику А.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2021 року відкрито провадження у справі № 908/184/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 08.07.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 08.07.2021 року від позивача надійшла заява б/н від 07.07.2021 року про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 908/184/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2021 року.
Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 22.07.2021 року не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 22.07.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс» та Фізичною особою-підприємцем Бабіним Сергієм Олексійовичем укладено договір суборенди № 23 (далі - Договір), за яким відповідачу було передано в суборенду приміщення за адресою м. Біла Церква, вул. Гончара Олеся, буд. 6.
03.12.2019 року позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі приміщення в оренду.
Пунктом 3.1 Договору було визначено строк дії Договору до 30.11.2021 року включно.
Розділом 4 Договору врегульовано питання щодо орендної плати та порядку розрахунків.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що сума орендної плати за використання об'єкту оренди складає 20 500,00 грн. та коригується в залежності від індексу інфляції.
Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на умовах оплати орендної плати без врахування індексу інфляції, щомісячно до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, незалежно від фінансово-господарського стану орендаря (п. 4.2 Договору).
Нарахування орендних платежів відбувається через 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта (п. 4.3 Договору).
Крім цього, п. 4.4. Договору було також передбачено обов'язок відповідача компенсувати позивачу комунальні послуги за показаннями приладів обліку.
В разі надання орендарю комунальних послуг через мережі орендодавця, окрім орендної плати, орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитих орендарем наступних послуг: водопостачання та водовідведення - за показаннями приладів обліку; електропостачання - за показаннями електролічильника.
Також, орендар відшкодовує орендодавцю витрати останнього за опалення, технічне обслуговування, дератизацію, дезінсекцію, вивіз ТПВ - відповідно до займаної площі; послуги зв'язку - відповідно до рахунків, що надані відповідною службою.
Згідно з п. 4.5 Договору витрати, зазначені в п. 4.4 цього Договору, сплачуються орендарем орендодавцю до 30-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставлених рахунків.
Орендар щомісячно до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, оплачує орендодавцю експлуатаційні послуги з поточного утримання будинку (споруди) та благоустрою прибудинкової (прилеглої) території із розрахунку 30,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. об'єкту, без виставлення окремих рахунків, в сумі 2 550 грн. в місяць (у тому числі ПДВ, в разі, коли орендодавець є платником ПДВ). Індексація до оплати за експлуатаційні послуги не застосовується (п. 4.6 Договору).
Орендар протягом 1 робочого дня з дня укладання даного Договору зобов'язується укласти з орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» Договір про відшкодування витрат - спожитих орендарем комунальних послуг, які надаються на об'єкті на підставі комунальних договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» та відповідними комунальними організаціями, та компенсації експлуатаційних послуг з поточного утримання будинку (споруди) та благоустрою прибудинкової (прилеглої) території (п. 4.7 Договору).
Як вказує позивач, протягом 2018-2019 років та в перші два місяці 2020 року відповідач належно сплачував орендну плату, відшкодовував комунальні послуги, та виконував інші зобов'язання, покладені на нього Договором.
Однак, починаючи з березня 2020 року відповідач відмовився сплачувати орендну плату та вартість спожитих ним комунальних послуг, а також підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт чи акти звірки, обґрунтовуючи це тим, що на час введення карантину орендарі звільняються від сплати орендної плати за використання найманих ними приміщень.
При цьому, відповідачу у процесі переговорів неодноразово зазначалось, що карантин не звільняє автоматично орендаря від сплати орендної плати, оскільки, по-перше, приміщення досі перебувало у його користуванні (акт повернення приміщення не підписувався), а, по-друге, п. 14 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» у редакції, яка діяла у період несплати орендної плати, було законодавчо закріплено, що з моменту встановлення карантину і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Тобто, відповідне питання мало бути вирішено сторонами у визначеному чинним законодавством порядку зміни умов договору.
Проте, відповідач ігнорував вимоги позивача про добровільну сплату орендної плати, вважаючи карантин автоматичною та достатньою підставою для такого звільнення, без підтвердження форс-мажору сертифікатом Торгово-промислової палати України.
13.04.2020 року Сторони домовились розірвати Договір оренди, у зв'язку з чим цього ж числа було підписано акт повернення приміщення з оренди, та припинено нарахування орендної плати та комунальних послуг.
Однак, оскільки відповідачем (ФОП Бабіним Сергієм Олексійовичем) так і не було сплачено наявну заборгованість зі сплати орендної плати, експлуатаційних послуг з поточного утримання будинку (споруди) та благоустрою прибудинкової (прилеглої) території та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс» виникла необхідність звернення до суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, відповідно до Договору, орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на умовах оплати орендної плати без врахування індексу інфляції, щомісячно до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, незалежно від фінансово-господарського стану орендаря.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з тим, позивач вказує, що 08.01.2020 року відповідачем було внесено передбачений Договором забезпечувальний платіж в сумі 23 500 грн., що підтверджується платіжним документом № 604075SВ від 08.01.2020 року.
З огляду на те, що станом на дату розірвання Договору за орендарем обліковувалась значна сума заборгованості, тому на звернення орендаря забезпечувальний платіж, внесений 08.01.2020 року було зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості з орендної плати за березень 2020 року в сумі 18 809,93 грн.
Таким чином, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми заборгованості, несплаченими залишається:
- заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 13 254,28 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 17 201,12 грн.;
- заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 11 562,63 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 13 016,50 грн.
Загальний розмір простроченої заборгованості відповідача з орендної плати та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг з урахуванням штрафних санкцій складає 55 034,53 грн.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ході розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів в спростування заборгованості за Договором суборенди № 23 від 28.11.2019 року.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, оскільки невиконане зобов'язання за Договором суборенди № 23 від 28.11.2019 року в загальній сумі 24 816,91 грн. (заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 13 254,28 грн. та заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 11 562,63 грн.) підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 24 816,91 грн.
Щодо нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 36 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
У разі порушення орендарем термінів відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг він сплачує орендодавцю пеню у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 36 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 8.8 Договору).
У разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати та/або термінів відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг більше, ніж на десять банківських днів орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50 % від суми місячної орендної плати передбаченої даним договором за відповідний місяць оренди (п. 8.10 Договору).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 601,2 грн. (753,26 грн. по заборгованості з орендної плати та 11 847,94 грн. по заборгованості з відшкодування комунальних послуг) пені правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати орендної плати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 756,66 грн. штрафу правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.п. 8.7 та 8.8 Договору 1 691,20 грн. 36 % річних по заборгованості з орендної плати та 1 168,56 грн. 36 % річних по заборгованості з відшкодування комунальних послуг (разом 2 859,76 грн.) правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення 56 879,62 грн. (згідно з уточненням 55 034,53 грн.) задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс» (49000, м. Дніпро, проспект Героїв, 11б, код ЄДРПОУ 32772863) 24 816,91 грн. заборгованості з орендної плати та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, 12 601,2 грн. пені, 14 756,66 грн. штрафу, 2 859,76 грн. 36 % річних та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 06.08.2021 року