вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2268/21
Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 523)
про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
до осіб, які можуть отримати статус учасника справи:
1. Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125)
2.Комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 220)
3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, буд. 1)
без повідомлення (виклику) осіб, які можуть отримати статус учасника справи
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» (далі - заявник) звернулося до подання позовної заяви до Господарського суду Київської області із заявою№21/08/02-1П від 02.08.2021 про забезпечення позову (далі - заява) шляхом заборони Гостомельській селищній раді Бучанського району Київської області, Комунальному підприємству «Гостомельінвестбуд» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф» здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) в селищі Гостомель (цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків).
Як вбачається з матеріалів заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» має намір звернутись до Господарського суду Київської області із позовом до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, Комунального підприємства «Гостомельінвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф» з наступними позовними вимогами:
- перевести з Комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» права орендаря за договором оренди земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) в селищі Гостомель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, укладеним між Гостомельською селищною радою та Комунальним підприємством «Гостомельінвестбуд», а саме шляхом заміни орендаря за договором оренди земельної ділянки з Комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувія»;
- визнати незаконним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради від 27.04.2021 про надання згоди Комунальному підприємству «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради на укладання договору суборенди земельної ділянки на передачу в суборенду по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га в селищі Гостомель;
- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) в селищі Гостомель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, укладений між Комунальним підприємством «Гостомельінвестбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф»;
- витребувати земельну ділянку по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) в селищі Гостомель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує припущенням, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Делюкс Лайф», як суборендар земельної ділянки в селищі Гостомель по вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) протягом розгляду справи розпочне її забудову, що призведе до порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія», як належного орендаря такої земельної ділянки, та істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки звільнення земельної ділянки, зокрема від будівельних матеріалів, потребуватиме чимало зусиль з витратою значних коштів з метою її приведення у той стан, що існує станом на день подання заяви, що в свою чергу спонукатиме заявника на подання додаткових позовів про звільнення земельної ділянки від незаконного будівництва та про відшкодування завданої шкоди, а відповідно не надасть змогу в межах первісного позову в повному обсязі відновити його права.
Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У ч.2 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно з ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачами без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовним вимогам, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» заяви, фактично необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями заявника про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія», а також можливість настання негативних наслідків, які суттєво позначаться на його інтересах.
З системного аналізу норм ч.2 ст.136, п.4 ч.1 та ч.4 ст.139 Господарського процесуального кодексу України випливає, що забезпечення позову допускається виключно в разі наведення заявником обґрунтованих доводів необхідності та доцільності вжиття заходів та доведення, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно з ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодною нормою Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості вжиття заходів забезпечення позову через побоювання заявника, не підкріплені жодними доказами, щодо ймовірності вчинення визначеними особами дій щодо спірної земельної ділянки, які на переконання заявника підлягають забороні.
Заявник, всупереч наведеним нормам процесуального закону, у своїй заяві про забезпечення позову, не обґрунтував необхідність та доцільність вжиття заявленого заходу забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника в поданій ним заяві на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду за його вимогами без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Також обраний заявником захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) не відповідає предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, адже матеріально-правовими вимогами останнього виступають вимоги щодо його права оренди зазначеної земельної ділянки, в той час як заборона вчинення дій стосується забудови такої ділянки, тобто такий спосіб забезпечення позову не має безпосереднього правового зв'язку з предметом майбутніх позовних вимог.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів осіб, які можуть отримати статус учасника справи, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі їх невжиття судом.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов'язок заявника у заяві наводити обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом відмовити в задоволені заяви заявника про забезпечення позову.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» про забезпечення позову.
Керуючись ст.136-140, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» у задоволенні заяви №21/08/02-1П від 02.08.2021 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили 05.08.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.
Дата складення та підписання ухвали 05.08.2021.
Суддя О.О. Третьякова