29.07.2021 Справа № 914/2201/20
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” від 21.04.2021 року (вх. № 1745/21 від 22.04.2021 року) про відстрочку виконання рішення суду
у справі № 914/2201/20
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк”, м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська”, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область,
предмет спору: стягнення 216 866,49 грн. пені,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору фінансового лізингу № DNH2FLO7061 від 02.06.2016 року,
за участю представників:
позивача: Деркач Ольга Романівна - адвокат, довіреність№ 3222-к-н-о від 21.07.2019 року,
відповідача: не з'явився,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” до Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” про стягнення 216 866,49 грн. пені, за результатами якої 24.03.2021 року постановлено рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року.
22.04.2021 року від відповідача надійшла заява від 21.04.2021 року про відстрочку виконання рішення суду в даній справі.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви до повернення справи № 914/2201/20 до Господарського суду Львівської області з суду вищої інстанції.
Ухвалою суду від 22.07.2021 року призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 29.07.2021 року.
28.07.2021 року від позивача надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду, а від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 28.07.2021 року з'явився представник позивача, підтримав подані 27.07.2021 року суду заперечення стосовно заяви відповідача. Відповідач явку представника не забезпечив, за підписом директора відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням представника на стаціонарному лікуванні.
Суд звертає увагу, що порядок розгляду заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення регламентований ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої така заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неможливість забезпечення явки представника відповідача у судове засідання по розгляду заяви, стислий строк якої встановлено Законом, суд не вважає об'єктивною та поважною підставою для відкладення розгляду заяви. Крім цього, явка представників сторін у судове зсідання 28.07.2021 року судом обов'язковою не визнавалась. Більше того, відповідачем не обґрунтовано необхідності участі його представника в даному судовому засіданні, не повідомлено про намір вчинити певні дії у сьогоднішньому чи в наступному судовому засіданні, які впливають на процес вирішення його заяви.
Застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Відповідач як заявник клопотання про відстрочку виконання рішення суду вказує, що підставами для її задоволення є низька ступінь вини відповідача у порушенні графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № DNH2FLO7061 від 02.06.2016 року, оскільки кошти в розмірі 746 271,53 грн., які було акумульовано підприємством на виконання графіку платежів за договором фінансового лізингу, у вересні 2016 року були скеровані на капітальний ремонт об'єкта лізингу; договір фінансового лізингу закінчувався 25.12.2020 року, але припинено в жовтні 2018 року у зв'язку з поверненням об'єкта лізингу, тобто, банк отримав дострокове виконання договору: авансовий платіж в розмірі 371 146,28 грн., часткові та біжучі платежі в розмірі 849 259,03 грн., 616 327,13 грн. ПДВ, 746 271,53 грн. капремонт комбайна.
Відповідач також вважає, що рішенням суду надано пріоритет інтересам банку, без врахування інтересів підприємства, оскільки стягнення пені при достроковому припиненні договірних відносин носить формальний, а не об'єктивний характер.
Крім цього, Приватне підприємство “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” займається вирощуванням сільськогосподарської продукції і факт відсутності доходів такого підприємства в період з січня по вересень - жовтень кожного року є загальновідомим фактом. Накладення фінансових стягнень може призвести до банкрутства такого підприємства. Згідно з долученими договорами з постачання засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів у підприємства наявні зобов'язання на суму понад мільйон гривень.
Відповідач стверджує, що за перший квартал на його банківських рахунках відсутній рух коштів, що у підприємства відсутні доходи з майнового найму об'єктів нерухомого та рухомого майна, що внаслідок непропорційних умов, що були закладені в договорі фінансового лізингу, підприємство зазнало великих збитків від цієї операції.
Враховуючи наведене, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 01.11.2021 року
Позивач стосовно поданої відповідачем зави заперечує з тих підстав, що відповідачем не подано довідки податкового органу про всі відкриті рахунки; відсутній звіт про фінансовий стан на 2020 рік та перше півріччя 2021 року; не подано фінансової звітності за 2020 та 2021 роки, які відображають вартість основних засобів та активів підприємства; відсутня інформація про основні засоби, що позбавляє зробити висновок щодо можливості їх реалізації для виконання рішення суду.
Позивач зазначає, що не подано доказів, які б підтверджували виключність обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення, та не подано доказів, які б підтверджували зміну фінансового становища відповідача протягом періоду, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду. Також позивач звертає увагу, що відстрочка виконання рішення суду не лише не змінить зобов'язань відповідача перед позивачем, а й надасть позивачу можливість для пред'явлення позову про стягнення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань, що в свою чергу призведе до додаткових грошових витрат відповідача.
Враховуючи наведене, позивач просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, суд не вважає заяву про відстрочення виконання рішення суду обґрунтованою, а вимоги заяви доведеними, у зв'язку таким.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".
З аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. І при з'ясуванні наявності чи відсутності таких обставин суд враховує і ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку.
Так, неможливість виконання рішення суду у справі № 914/2201/20 відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем, особливістю ведення сільськогосподарської діяльності товариства, понесенням збитків внаслідок правовідносин із позивачем за договором фінансового лізингу.
На підтвердження своєї позиції відповідачем подано бухгалтерську довідку № 27 від 21.04.2021 року про нарахування амортизації за придбані основні засоби у «Приватлізингу» такі як механічна сівалка (договір фінансового лізингу № DNH2LNI 1471 від 24.09.2014 року), зернозбиральний комбайн та зернова жатка (договір фінансового лізингу № DNH2FLO 7061 від 02.06.2016 року), візок (договір фінансового лізингу № DNH2FLO 7108 від 02.06.2016 року).
Відповідачем долучено лист від 13.04.2017 року, адресований позивачу, стосовно перенесення оплат по договору фінансового лізингу на 25.07.2017 року; акт повернення предмета лізингу; довідки міських рад від січня, лютого 2019 року про оренду відповідачем земельних ділянок; бухгалтерські довідки № 28 та № 31 від 21.04.2021 року про платежі по договору фінансового лізингу № DNH2FLO 7061 від 02.06.2016 року; бухгалтерську довідку № 30 від 21.04.2021 року про витрати на ремонт об'єкта лізингу за договором від 02.06.2016 року в сумі 746 271,53 грн.; бухгалтерські довідки № 26 від 16.04.2021 року про рух коштів по рахунку відповідача в АТ «Кредобанк» та № 25 від 16.04.2021 року про рух коштів по рахунку відповідача в АТ «Ощадбанк» за перший квартал 2021 року; бухгалтерську довідку про № 29 від 21.04.2021 року про перебування відповідача у договірних відносинах із банком внаслідок укладення декількох договорів фінансового лізингу, які у подальшому були припинені, та проаналізовано вплив операцій з фінансового лізингу на результати підприємницької діяльності відповідача за 2020 рік, зазначено про понесення прямих збитків упродовж 2018-2020 років, зазначено про наявність у підприємства заборгованості по зарплаті за 4 квартал 2020 року у розмірі 636,3 тис. грн., кредиторської заборгованості станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 869,1 тис. грн., заборгованості по виплаті паїв 2020 року - 460,8 тис. грн.
Відповідачем подано договори поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки від 07.07.2016 року, купівлі-продажу від 22.10.2020 року про поставку нафтопродуктів, про надання послуг від 01.03.2021 року по ремонту та технічному обслуговуванню автонавантажувачів, гідравлічного обладнання, перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.01.2021 року, поставки ріпаку врожаю 2021 року від 11.11.2020 року, поставки насіння, пестицидів і мінеральних добрив від 11.02.2020 року, та від 10.03.2021 року.
Суд зауважує, що при розгляді попередньої заяви про відстрочення виконання рішення суду в даній справі уже надавав оцінку зазначеним відповідачем обставинам, відображеним у довідці № 29 від 21.04.2021 року, щодо наслідків співпраці з банком, що такі не є належними доказами підтвердження важкого фінансового стану товариства, крім того, договір фінансового лізингу припинено ще у 2018 році і доказів вжиття відповідачем заходів щодо відшкодування заподіяних, на переконання сторони, збитків, не надано. Крім цього, довідка не містить актуальних даних щодо заборгованості по зарплатах і щодо кредиторської заборгованості, адже такі відомості відображені станом на 01.01.2021 року та на 2020 рік.
Інші подані відповідачем довідки та бухгалтерські довідки є по своїй суті односторонньо складеними документами, які відображають інформацію, не підтверджену первинними документами. Тому такі не можуть свідчити про тяжкий фінансовий стан сторони та про відсутність руху грошових коштів на його банківських рахунках, як і не підтверджують обставини наявності у відповідача відкритих рахунків лише у двох, зазначених ним банках.
Подані відповідачем договори не підтверджують однозначно наявності у сторони грошових зобов'язань на їх підставі, адже у суду відсутні докази, що такі виконуються, у яких обсягах такі виконуються, у яких розмірах у відповідача виникли на їх підставі грошові зобов'язання.
Твердження відповідача про те, що згідно з бухгалтерською довідкою від 19.03.2021 року відповідач внаслідок непропорційних умов, що були закладені банком у договорі фінансового лізингу, зазнав великих збитків від цієї операції, нічим не підтверджено. Як зазначав суд вище, відповідачем не доведено, що ним вживались заходи щодо відшкодування йому позивачем збитків внаслідок господарської діяльності відповідно до договору фінансового лізингу.
Заява про відстрочення виконання рішення обґрунтовується також тією обставиною, що Приватне підприємство “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” є сільськогосподарським товаровиробником, який планово, за результатами вирощування та збору сільгосппродукції, не отримує доходу з січня по вересень кожного року. Проте, на підтвердження такого не подано жодних доказів, плану, графіку збору урожаю, планових витрат чи планового отримання прибутку товариством. Більше того, у відповідача, за його твердженнями обліковується заборгованість по заробітній платі на 2020 рік, тобто, товариство продовжує здійснювати свою діяльність.
Твердження відповідача про те, що рішенням суду про стягнення пені надано пріоритет інтересам банку, без врахування інтересів підприємства, суд розцінює як безпідставні обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, вважає такі суб'єктивними припущеннями сторони та звертає увагу, що незгода сторони із судовим рішенням реалізується у визначений законом спосіб шляхом оскарження рішення суду до суду вищої інстанції. Проте, як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення суду від 24.03.2021 року відповідачем не подавалося.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п'ята, шоста статті 331 ГПК України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 р. у справі 905/2912/15).
Проаналізувавши заяву відповідача, суд доходить висновку, що стороною не доведено наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі, не підтверджено зазначених у заяві фактів. За досліджених обставин, розстрочення виконання рішення суду не забезпечить балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Відтак, суд зазначає про безпідставність заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
у задоволенні заяви Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” про відстрочку виконання рішення суду у справі № 914/2201/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.08.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв