2010 року червня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Дяченко Л.О.,
Макарчук Л.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому зсідання в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні жилим будинком і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 19 січня 2010 року,
12.11.2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідачів поновити 1 метр стіни, яка огороджує двір її частини будинку та поновити плиточне покриття двору розміром 1х5 кв. м., а також стягнути на її користь з відповідачів грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1700 гривень.
Позов мотивовано тим, що їй за договором купівлі-продажу від 16.12.1969 р. належить на праві власності 22/100 часток АДРЕСА_1. Також за договором від попереднього власника їй у користування перейшла земельна ділянка під огород та подвір'я. Земельна ділянка та двір мали огорожу. Частина будинку відповідачів на момент набуття права власності на частку домоволодіння була гуртожитком та знаходилась на балансі міської ради. Після чого приміщення було викуплене батьком відповідачів.
14.10.2008 року ОСОБА_8 зруйнував частину стіни ОСОБА_5, яка відгороджувала двір від загального проїзду та демонтував плитку у дворі позивачки.
Згідно висновку міжвідомчої комісії від 29.10.2008 року дії відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнанні незаконними, їм рекомендовано поновити частину стіни.
01.12.2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, у якому просять зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкоди у користуванні належною їм часткою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ліквідувати перешкоди на відстань, необхідну для обслуговування частини житлового будинку та забезпечити їм вільний підхід до їхньої частини житлового будинку з метою його належного обслуговування.
Позов мотивовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу № 2-1154 від 24.04.1992 р. позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рівних частках належить 14/100 частини цілого житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд. Вікно будинку розташоване у безпосередній близькості від господарських споруд та частини будинку, що належить відповідачеві. У зв'язку з чим вони не мають фактичної можливості користуватися та обслуговувати належне їм нерухоме майно, а саме: частину житлового будинку, стіну та вікно, бо відповідач перешкоджає їм у цьому.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 19 січня 2010 року позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні належними їй на праві власності 22/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та не проводити самовільне знесення стіни, що огороджує її подвір'я і самовільний розбір плиточного покриття цього подвір'я.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_5А відмовлено.
Позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у користуванні належними їм на праві власності 14/200 часток кожній домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечити вільний доступ для обслуговування вказаного домоволодіння.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення Алуштинського міського суду з ухваленням нового про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі. Вказують, що суд не прийняв до уваги усі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, формально та однобічно розглянув справу. При ухваленні рішення не взяв до уваги висновків будівельно-технічної експертизи.
Зокрема суд, задовольняючи позов частково, не зобов'язав ОСОБА_5 ліквідувати вищевказані перешкоди на відстань, необхідну для обслуговування частини жилого будинку, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві власності. Без ліквідації вищевказаних перешкод ОСОБА_5 неможливо забезпечити вільного проходу до частини будинку відповідачів.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розв'язуючи спір і задовольняючи частково позовні вимоги сторін, суд виходив із того, що відповідачі самочинно зруйнували частину стіни огорожі ОСОБА_5 і зірвали частину плиточного покриття на її подвір'ї, тому суд поновив порушене право власності позивачки за первісним позовом шляхом заборони проводити самовільне знесення стіни, що огороджує її подвір'я і самовільний розбір плит очного покриття цього подвір'я.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив із того, що оскільки він зобов'язав ОСОБА_5 не чинити їм перешкоди у користуванні належною їм часткою будинку, забезпечивши вільний доступ для обслуговування їхнього нерухомого майна, то вирішувати питання щодо знесення самочинно збудованої ОСОБА_5 стіни і навісу немає необхідності.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 42 Земельного Кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню співвласників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території визначаються співвласниками.
Так, суд правильно встановив, що позивачці за первісним позовом належить 22/100 часток АДРЕСА_1, відповідачкам - в рівних частках належить 14/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд. Земельна ділянка, на який розташоване домоволодіння, не приватизовано, між сторонами також не визначено порядок користування при будинковою територією.
Однак, встановивши вищезгадані обставини, суд дійшов суперечливого висновку, що ОСОБА_5 на законних підставах огородила частину земельної ділянки, яка належить всім співвласникам житлового будинку, стіною і збудувала навіс.
Відповідно до висновку судової будівельної технічної експертизи № 1836 від12.10.2009р. ( арк.127-134) самочинне зведення ОСОБА_5 стіни та навісу чинить перешкоди позивачам за зустрічним позовом у користуванні належною їм часткою будинку, оскільки будівництво цих споруд не відповідає вимогам будівельних норм і правил.
Суд не дав жодної оцінці даному висновку експертизи, відмовивши по-суті позивачам у задоволенні їх зустрічних позовних вимог.
Окрім цього, відмовляючи позивачам за зустрічним позовом у задоволенні їх позовних вимог, суд зазначив, що вони не вказали конкретно, яким саме способом слід захистити їх право власності на частину домоволодіння.
Відповідно до змісту ст. ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного судочинства. Кожна особа має право на судовий захист.
Проте захист цивільних прав - є передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Дійсно, із змісту зустрічної позовної заяви не вбачається, яким саме способом позивачі просять поновити їх порушене право власності на нерухоме майно.
Але це не може бути підставою для відмови позивачам у позові.
Встановивши наявність спору сторін, наявність обставин, які вимагають захисту порушеного права позивачів за зустрічним позовом, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.4 ст. 10 ЦПК України не уточнив змісту позовних вимог ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і не вжив заходів для правильного вирішення спору.
Враховуючи, що позивачі за зустрічним позовом ставлять питання про знесення самочинно зведених споруд: стіни, навісу,оскільки перенести ці споруди без зруйнування на відстань перешкоди на відстань, необхідну для обслуговування частини житлового будинку, - суд всупереч чинному законодавству, зокрема, ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р., згідно з якою державний архітектурно-будівельний контроль здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, областях, районах, містах Києва та Севастополя, містах обласного підпорядкування, - безпідставно не притягнув цей орган до участі у справі.
Окрім цього, із змісту позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що 14.10.2008 року ОСОБА_8 зруйнував частину належної їй стіни, яка відгороджувала двір від загального проїзду та демонтував плитку у дворі позивачки. Саме з діями цієї особи позивачка за первісним позовом пов'язує своє право на відшкодування моральної шкоди.
Проте, встановивши такі обставини, суд не виконав вимоги ст. 33 ЦПК України і не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_12
Враховуючи, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд, розв'язуючи спір, вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, скасовує рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 311 ч.1 п.4, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 19 січня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців .
Судді: