09 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Белинчук Т.Г.
суддів Білоусової В.В.,
Пономаренко А.В.,
при секретарі Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2010 року,
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить 53/100 часток домоволодіння, відповідачу 47/100 часток АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що між сторонами виникла суперечка щодо порядку користування земельною ділянкою, просить встановити порядок користування земельною ділянкою при АДРЕСА_1.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2010 року позовну заяву задоволено частково.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту, запропонованого експертом у висновку № 2795 від 30.12.2009р., виділивши у користування ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 135 кв. м., зазначену у додатку № 3 висновку експерта синім кольором.
Виділено у користування ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 302 кв. м., зазначену у додатку № 3 висновку експерта жовтим кольором.
Земельну ділянку, площею 21,0 кв. м., зазначену у додатку № 3 висновку експерта червоним кольором, залишити у спільному користування сторін.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 19, 50 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_8 є власником 53/100 часток житлового АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с.5) ОСОБА_6 є співвласником цього будинку, а саме 47/100 його часток на підставі угоди купівлі -продажу частки будинку (а.с.7).
На підставі ч.4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у правовстановлюючих документах сторін маються різні площі земельної ділянки, на якій розташований будинок - у свідоцтві про право на спадщину, що видане ОСОБА_8 вказана площа ділянки - 458 кв.м., а у договорі купівлі продажу частки будинку ОСОБА_6 - - 450 кв.м.
У матеріалах справи взагалі відсутні відомості щодо фактичного розміру земельної ділянки, яка закріплена за будинком сторін.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_8 про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту, зазначеного у висновку експертизи, суд виходив з того, що цей порядок відповідає часткам співвласників у праві власності на будинок, надає кожному можливість обслуговувати свою частку будинку і є найзручнішим для обох сторін, відповідає фактичному порядку користування, що склався між сторонами.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, і з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
У справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.
Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що земля, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Ухвалюючи рішення про визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами, які є співвласниками АДРЕСА_1 , суд всупереч зазначеним положенням земельного законодавства, не врахував, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, і не з'ясував коли, на яких підставах і в яких розмірах сторони набули право користування нею.
Тим самим суд вирішив питання про права та обов'язки Сімферопольської міської ради, яка не приймала участі у справі, але до повноважень якої відноситься розпорядження цією землею, в тому числі шляхом безоплатної передачі у власність громадян на умовах приватизації.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі ст. 311 п.4 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2010 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді : Белинчук Т.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.