19 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дралла І.Г.
Суддів Пономаренко А.В.,
Білоусової В.В.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення авансу, витрат на ремонт та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року,
У березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошової суми за договором купівлі - продажу і витрат на ремонт.
У жовтні 2009 року позивач свої вимоги уточнив і просив стягнути з ОСОБА_6 256320 грн. за попереднім договором купівлі-продажу, витрати на ремонт в сумі 16603 грн. і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1700 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 серпня 2008 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1 і оцінених у 102000 доларів США. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в рахунок подальшої оплати відчужуваного нерухомого майна суму еквівалентну 32000 доларів США , що за офіційним курсом Нацбанку України складає 256320 грн., а іншу суму зобов'язувався виплатити після ознайомлення з усіма документами необхідними для подальшого нотаріального посвідчення цієї угоди у строк до 01 листопада 2008 року.
Однак у визначений термін договір купівлі - продажу нерухомого майна не був укладений з вини відповідачки, яка не надала зазначених документів, а стала вимагати від позивача сплатити їй усю суму за договором або звільнити вищевказаний будинок в якому позивач виконав ремонті роботи, витративши на це 16603 грн.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 27 жовтня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на його користь з ОСОБА_6 суму сплаченого авансу 255961,6 грн. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, оскільки розглянувши справу за її відсутності з поважних причин суд позбавив її можливості здійснювати свої процесуальні права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання в тому, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини 3 наведеної норми закону встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо повернення суми сплаченого авансу у визначеному позивачем розмірі та наявності підстав для розгляду справи у відсутності належним чином повідомленої відповідачки.
Проте колегія суддів не може цілком погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Процедура виклику до суду врегульована главою 7 розділу 1 ЦПК України, а статтями 74 і 76 цього кодексу визначений порядок надіслання та вручення судових повісток.
Матеріали справи містять повідомлення про вручення 14 жовтня 2009 року особисто ОСОБА_6 поштового відправлення-судової повістки на судове засідання 27 жовтня 2009 року, а також її розписку від 12 жовтня 2009 року щодо сповіщення про дату і час розгляду справи, яке відбулося 27 жовтня 2009 року о 16-00 год. (а.с.69-70).
Відомості про подання відповідачкою до суду клопотань про відкладення судового розгляду з поважних причин і доказів цих обставин на час вирішення справи у справі відсутні.
Оскільки про розгляд справи ОСОБА_6 повідомлялася судом належним чином, відповідно до вимог наведених норм закону, про час та місце розгляду справи, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутністю належно повідомленої відповідачки, а додана до апеляційної скарги ксерокопія медичної довідки (а.с.79) не спростовує такого висновку суду.
При цьому колегія суддів враховує, що наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 ЦПК України, оскільки ОСОБА_6 була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд правильно керувався вимогами частини 2 статті 570 Цивільного кодексу (далі-ЦК)України та виходив з того, що сплачена позивачем сума за попереднім договором купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна підлягає поверненню, оскільки сторонами у порушення статті 635 ЦК України не дотримані вимоги щодо форми цього договору встановленій для основного договору.
Однак, задовольняючи позовні вимоги про повернення сплаченої позивачем суми авансу в розмірі 255961,60 грн., яка є грошовим еквівалентом іноземної валюти - 32000 доларів США на час ухвалення рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що платежі, сплачені в рахунок виконання неоформленого належним чином договору, повертаються у тому розмірі, в якому надавалися.
З матеріалів справи вбачається , що відповідно до пункту 7 укладеного сторонами 21 серпня 2008 року попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки із житловим будинком, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, на момент підписання цього договору покупцем сплачено продавцю 150 080 гривень, що еквівалентно 32000 доларам США і факт передачі вказаної суми грошей саме в гривнях підтверджено підписом сторін у договорі (а.с.6).
Всупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України позивач не навів безперечних доказів виконання грошового зобов'язання за попереднім договором в іноземній валюті у вказаному в позові розмірі.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні справи не звернув увагу на ці обставини та дійшов помилкового висновку про отримання відповідачкою від позивача авансу за нерухоме майно в сумі 32 000 доларів США.
При апеляційному перегляді справи надані розписки ОСОБА_6 про отримання нею 26 жовтня, 5 листопада і 15 грудня 2008 року від ОСОБА_5 в рахунок попередньої оплати за житловий АДРЕСА_1 грошей в загальній сумі 12000 доларів США.
Суд апеляційної інстанції не може прийняти ці розписки до уваги, оскільки вони не були підставою позовних вимог та не були предметом оцінки та дослідження судом першої інстанції згідно вимог статті 212 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що на зазначені докази в обґрунтування своїх вимог позивач не посилався, просив стягнути суму авансу, сплачену ним за договором від 21 серпня 2008 року, а не за розписками, які були написані після укладання попереднього договору, у зв'язку з чим, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що розписки відповідачки, які надані як доказ позивачем при апеляційному розгляді справи, суд апеляційної інстанції не може покласти в основу свого рішення, оскільки вони виходять за межи позовних вимог та правил статті 303 ЦПК України.
За договором купівлі-продажу від 21 серпня 2008 року, на підставі якого заявлені позовні вимоги, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 150 080 гривень, які підлягають стягненню з неї на користь позивача.
Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди з підстав недоведеності цих вимог і визнаючи таке право позивача, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що питання відшкодування моральної шкоди врегульоване законодавчими актами і право на відшкодування цієї шкоди виникає лише у визначених законом випадках та у межах певних правовідносин.
Враховуючи , що при даному виді правовідносин відшкодування моральної шкоди законом не передбачено, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції і вважає, що в цій позовній вимоги слід відмовити за її необґрунтованістю на законі.
Також, виходячи з положень статті 3 ЦПК України, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на ремонт в сумі 16603 гривні, оскільки виконання ремонтних робіт не ґрунтувалося на договорі і для виконання ремонтних робіт у позивача не було правових підстав, у зв'язку з тим, що він не набув права власності на спірне майно.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати рішення суду першої інстанції з підстав пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України та хвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову і стягнення на користь позивача суми сплаченого авансу у розмірі 150 080 грн.
Згідно з вимогами частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму сплаченого авансу 150 080 гривень та судові витрати в розмірі 1530 гривень.
В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді :