2010 року червня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Дяченко Л.О.,
Макарчук Л.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Сімеїзська селищна рада про звільнення самовільно зайнятого приміщення шляхом виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5
на рішення Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 19.03.2010 року,
у вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 м. Ялта.
Позов мотивовано тим, що відповідачі мешкають у квартирі № 4-а у вказаному будинку, та у 2009 році самовільно зайняли розташовану поруч квартиру № 5. Будинок знаходиться на балансі позивача, тому просить зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняте житлове приміщення шляхом виселення.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 19.03.2010 року позов КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняте приміщення квартири АДРЕСА_2 у м. Ялта АР Крим без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову позивачеві у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема апелянти зазначають, що спірна квартира є комунальною власністю, а відповідно до положень ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження об'єктами комунальної власності віднесено до виключеної компетенції селищної ради. Також зазначають, що спірна квартира ними була зайнята за згодою попереднього власника - санаторію ім. Баранова, у якому працювала ОСОБА_5, що підтверджується наказом головного лікаря санаторію ОСОБА_7 від 17.11.2003 року № 24/1-к, яким квартиру було переведено з службового приміщення у житлове. Весь період проживання у квартирі вони сплачували комунальні послуги за користування даною квартирою. Слід зазначити, що з 1998 року приміщення АДРЕСА_1 були єдиною комунальною квартирою, що підтверджує ордер, виданий на кімнату № 4-а 1998 р. на ім'я ОСОБА_5 Данні обставини встановлені постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 22.04.2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Сімеїзської селищної ради., які відповідно до ст. 61 ЦПК України не потребують доказуванню.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнанних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_3 м. Ялта АР Крим, про виселення із якої без надання іншого житлового приміщення ставиться питання, є комунальною власністю територіальної громади с. Сімеїз, розпорядження якою віднесено ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції селищної ради.
З вищезгаданим позовом до суду звернувся не власник квартири - Сімеїзська селищна рада, а КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства».
Статутом КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» (арк. 7 - 11) чітко визначені повноваження позивача, а саме: ведення господарської діяльності щодо утримання та догляду майна, що є комунальною власністю. Обов'язки позивача визначені також і ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і до даних обов'язків не входять повноваження щодо примусового виселення осіб.
Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом в межах, визначених власником.
Рішенням Сімеїзської селищної ради № 43 5-го скликання від 28 травня 2009р. ( арк. 15)позивачу - КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» - делеговані лише повноваження в частині звернення до суду з позовом до відповідачів про знесення самочинного будівництва, але не делеговані повноваження щодо виселення осіб, які самовільно зайняли квартиру, що є об'єктом комунальної власності.
Згідно зі ст. 61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а за її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму житлового приміщення. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму житлового приміщення і виселення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України. Однак, у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесеним його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК, належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.
Ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на дані положення норм матеріального права, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачеві у позові.
Відмовляючи позивачу у позові, судова колегія виходить із того, що квартира АДРЕСА_3 м. Ялта АР Крим, про виселення із якій без надання іншого житлового приміщення ставиться питання, є комунальною власністю територіальної громади с. Сімеїз, розпорядження якою віднесено ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції селищної ради.
Статутом КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» (арк. 7-11) чітко визначені повноваження позивача, а саме: ведення господарської діяльності щодо утримання та догляду майна, що є комунальною власністю. Обов'язки позивача визначені також і ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і до даних обов'язків не входять повноваження щодо примусового виселення осіб.
Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом в межах, визначених власником.
Рішенням Сімеїзської селищної ради № 43 5-го скликання від 28 травня 2009р. ( арк. 15) позивачу - КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» - делеговані лише повноваження в частині звернення до суду з позовом до відповідачів про знесення самочинного будівництва, але не делеговані повноваження щодо виселення осіб, які самовільно зайняли квартиру, що є об'єктом комунальної власності.
Враховуючи, що права позивача - КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» - не порушені, немає правових підстав для їх поновлення.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 309 ч.1 п.4, 324, 315, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 19.03.2010 року скасувати і ухвалити нове рішення такого змісту.
КП Сімеїзської селищної ради «Управління житлово-комунального господарства» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Сімеїзська селищна рада про звільнення самовільно зайнятого приміщення шляхом виселення, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.
Судді: