30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 761/8304/20
провадження № 61-10133ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осібна постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», про відшкодування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про відшкодування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 86 722,79 грн.
Позов обгрунтований тим, що постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 826/15630/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду Волкова О. Ю. задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, а також зобов'язано Уповноважену особу Фонду Волкова О. Ю. подати до Фонду зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду стосовно рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 на суму 103 211,44 грн. Відповідно заяви на видачу готівки від 19 грудня 2019 року КМК105L7H0LL2F18266KJ з розрахунку Фонду здійснено перерахування коштів у розмірі 103 211,44 грн. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Отже, відповідач своїми діями щодо несвоєчасного повернення коштів порушив вимоги законодавства щодо виконання грошового зобов'язання відповідно до статтей 27, 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд мав би провести виплату коштів позивачу не пізніше 30-ти днів з дня початку процедури виведення банку з ринку, а тому із врахуванням початку виплати Фондом коштів вкладниками вказаного банку з 15 липня 2016 року до 19 грудня 2019 року позивач розрахував інфляційні втрати та три проценти річних, а також пеню за період з 19 грудня 2018 року до 19 грудня 2019 року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами врегульовані спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який не передбачає виплату інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року скасовано та постановлено нове рішення, про задоволення позову частково. Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 10 625,42 грн та інфляційні втрати за період з липня 2016 року до грудня 2019 року в розмірі 40 264,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У червні 2021 року Фонд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, просив скасувати оскаржувану постанову, залишити в силі рішення першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270,00 грн.
Ціна позову у цій справі становить 86 722,79 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувана заявником постанова Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року ухвалена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», про відшкодування пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко