30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 697/147/21
провадження № 61-10487ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С» (далі - ТОВ «Беркана-С») про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позов обґрунтований тим, що 17 грудня 2007 наказом № 2/к його прийнято на роботу в ТОВ «Беркана-С» на посаду адміністратора магазину.
07 березня 2008 року наказом № 18к його звільнено з займаної посади за статтею 38 КЗпП України.
За домовленістю з роботодавцем передбачено місячний посадовий оклад у розмірі 2 500,00 грн та позмінний робочий графік (чотири робочих дні, чотири вихідних дні, встановлено 12-годинну тривалість робочого дня, з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв). Основним робочим місцем визначено магазин «OSTIN», розташований за адресою: бульвар Зоряний, 1А (ТРЦ «ДАФІ»), м. Дніпро.
За час роботи на підприємстві, за основною посадою та основним графіком роботи позивач відпрацював 42 робочих дні.
Позивач вважає, що заборгованість із заробітної плати за березень 2008 року становить заробітну плату за три робочі дні (1, 6, 7 березня 2008 року), вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку (5 днів).
Згідно з довідкою ОК-5 за останній робочий місяць (місяць звільнення) відсутні нарахування заробітної плати, що є очевидним фактом невиплати заробітної плати та всіх належних сум при звільненні в березні 2008 року.
Оскільки відповідач не надав необхідного документа для точного розрахунку несплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при розрахунку, такий розрахунок позивач здійснив із застосуванням показників мінімальної заробітної плати, а тому відсутній спір щодо розміру невиплаченої заробітної плати.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Беркана-С»на його користь невиплачену заробітну плату за березень 2008 року в розмірі 1 741,21 грн та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за весь час затримки розрахунку, який з 08 березня 2008 року до 29 січня 2021 року становить 305 588,61 грн.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2021 року, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено факт порушення відповідачем строків розрахунку належних ОСОБА_1 при звільненні виплат, а тому вимоги позивача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 207,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 307 329,82 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 207,00 грн*250=567 500,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Проте заявник не обгрунтував фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Оскільки оскаржені заявником рішення Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року постановлені у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко