Справа № 176/955/20
Провадження № 2/761/3008/2021
11 травня 2021 року су ддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г., розглянувши в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
16 червня 2020 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровстької області надійшла зазначена позовна заява.
18.08.2020 року зазначена справа надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
В позовних вимогах позивач просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною та зареєстрований в реєстрі за № 1040.
Вимоги обгрунтовані тим, щоміж позивачем та ВАТ «Родовід Банк» 29 серпня 2008 рокубув укладений договір №Ск-1396-026011/8-2008, згідно якого Банк надав позивачу кредит. На підставі зазначеного кредитного договору, в порушення вимог чинного законодавства був вчинений виконавчий напис. При вчиненні виконавчого напису, як зазначає позивач, нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості; було пропущено трирічний строк з моменту виникнення права вимоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.
02.02.2021 року до суду надійшов відзив від ТОВ «Вердикт Капітал» на дану позовну заяву, якій відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що вказаний виконавчий напис був вчинений нотаріусом із дотриманням вимог законодавства, при цьому, зазначив представник, що подані документи стягувачем для вчинення вказаного виконавчого напису - є підтвердженням безспірності заборгованості за кредитним договором, яку запропоновано стягнути з позивача за даним виконавчим написом.
16.02.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, що на час вчинення виконавчого напису діюче законодавство не передбачало можливості вчиняти виконавчі написи на підставі кредитних договрів які не були посвідчені нотаріально.
Від сторін інших процесуальних заяв не надходило, як і не надходило клопотань про розгляд справи з викликом сторін.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторін.
Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. вчинено виконавчий напис яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №Ск-1396-026011/8-2008 від 29 серпня 2008 року, який було укладено з ПАТ «Родовід Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 23 від 04.07.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал».
Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором №Ск-1396-026011/8-2008 від 29 серпня 2008 року настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.07.2019 року по 19.02.2020 року, сума заборгованості складає 21 468,75 грн. в тому числі:
- прострочена заборгованість за кредитом становить - 10 454,07 грн.;
- прострочена заборгованість за відсотками - 20,88 грн.;
- прострочена заборгованість за комісією - 7 005,15 грн.
- строкова заборгованість за відсоткам - 3 988,65 грн.
Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1040.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. 01.04.2020 року відкрив виконавче провадження №61681022 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.
Як вбачається з виконавчого напису та вказувалось позивачем, 29 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» був укладений Кредитний договір №Ск-1396-026011/8-2008.
Сторони не надали суду копію кредитного договору, тому суд позбавлений можливості встановити термін надання кредиту.
Крім того, суду не надано копію договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 23 від 04.07.2013 року, таким чином суду не надано доказів того, що до відповідача перейшло право вимоги за договором від 29 серпня 2008 року. Не було надано таких доказів і нотаріусом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:
дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
дата набрання юридичної сили;
строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Сторони не надали суду копію кредитного договору №Ск-1396-026011/8-2008 від 29 серпня 2008 року, тому суд позбавлений можливості встановити термін надання кредиту, та відповідно день виникнення права вимоги.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСРУ № 71825964).
Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». А тому суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 05 березня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також позивач просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ст. 137 ч. 4 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається, в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду Договір №17/04/2020про надання правничої допомоги від 17.04.2020 року (далі - Договір), укладений між адвокатом Лапшин В.В. та Терещенко А.А.
Оплата послуг (гонорар) проводиться Клієнтом по взаємній домовленості. Обсяг та вартість робіт визначається та погоджується шлхом підписання акту виконаних робіт по кожній конретній справі (п. 2.1. Договору).
Як вбачається, між адвокатом та Клієнтом 02.06.2020 року на виконання умов Договору був підписаний Акт №01 виконаних робіт на загальну суму 4 700,00 грн. та 11.02.2021 року Акт №2 на суму 1 300,00 грн.
Сплата коштів підтверджується копіямиквитанції до прибуткового касового ордера №25 від 02.06.2020 року на суму 4 700,00 грн. та №03 від 11.02.2021 року на суму 1 300,00 грн.
Підписанням сторонами цієї Додаткової угоди підтверджує належне виконання Клієнтом зобовязання визначеного в п.2 цієї Угоди (п.3 Угоди).
Як визначено в п.3.4 Договору, підтвердженням виконання Сторонами своїх обов'язків за даним договором є узгоджені Акти про надані послуги, що складаються за результатами виконання Адвокатом взятих на себе обов'язків, та отримання Адвокатом гонорару. Акти про надані послуги вважаються узгодженими після їх підписання Сторонами.
Крім того, 02.02.2021 року до суду надійшла заява від представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, яка обгрунтована тим, що до позовної заяви не подано належних та допустимих доказів які бі підтверджували оплату правничої допомоги в тому числі і не надано документів які б підтверджували перерахування коштів адвокату. З врахуванням зазначеного представник відповідача просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.
Отже, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі6 000,00 грн.(4 700, 00 грн. + 1 300,00 грн.).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню: виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. 05.03.2020 року та зареєстрований в реєстрі за №1040слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81,133-141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,суд-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз.5-Б), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.03.2020 рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною та зареєстрований в реєстрі за № 1040.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула