№ 2а-1142/10/2370
20.05.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко A.B.,
при секретарі - Чемерин І.В.,
за участю: представників позивача -Школьної І.П. та Майстренко Т.В. (довіреність № 723 від 31.08.2009 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Бізнес - Гранд»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0001311500/0 у сумі 21 755 грн. 94 коп., -
Приватне підприємство «Бізнес - Гранд»звернулося до суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. № 0001311500/0 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21 755 грн. 94 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним правомірно визначено суму земельного податку за 6 місяців 2008р. та 2009р. у податкових розрахунках, поданих до Полтавської МДПІ., відповідно до ст. 8 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-XII із розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309 -VI від 03.06.2008р., який передбачає, що розмір земельного податку за земельні ділянки, придбані на підставі цивільно-правової угоди, розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі не менше ціни земельної ділянки, зазначеної в угоді, суперечить ст. 4 Закону України «Про плату за землю», тому застосуванню не підлягає. Позивач вважає, що з цієї підстави відповідачем неправомірно прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту перевірки з питання достовірного відображення суми нарахованого земельного податку за 2008 -2009 роки від 03.03.2010р. за № 23/152 - 10.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснили, що не заперечують стосовно донарахування земельного податку за 2009 рік, однак вважають, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-111 та Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України 21 червня 2001 року N 253 не передбачають часткового скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання, тому податкове повідомлення-рішення має бути визнане недійсним у повній сумі.
Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що позивачем здійснено розрахунок земельного податку в порушення п. 3 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309 -VI від 03.06.2008 р., внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання за 2008 рік на 6 961 грн. 28 коп. і за 2009 р. на 13 758 грн. 66 коп. Вказане порушення відображено в акті перевірки від 03.03.2010 р. № 23/152-101. На підставі вказаного акту відповідачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 20 719 грн. 94 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 036 грн. Прийняте рішення є законним і скасуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши письмові заперечення відповідача та надані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Приватне підприємство «Бізнес-Гранд»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 22.05.1995р., що підтверджується довідкою з ЄДР № 15а-2121, номер запису в ЄДР 1 026 120 0000 000207, ідентифікаційний номер 22797750.
За результатами невиїздної документальної перевірки з питань достовірності відображення суми нарахованого земельного податку за 2008-2009 роки працівниками Полтавської МДПІ 03.03.2010 р. складено акт № 23/152-101, яким встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 13.06.2008р. придбав земельну ділянку площею 2,02 га за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради за ціною 300 000 гривень. 31.12.2008р. за № 30474 позивач надав податковий розрахунок земельного податку за 2008 рік, згідно з яким нарахована сума земельного податку за 6 місяців 2008р. складає 538 грн. 72 коп. 30.01.2009р. за № 2229 позивач надав податковий розрахунок земельного податку за 2009 рік, згідно з яким нарахована сума земельного податку за 2009 рік складає 1 241 грн. 34 коп. Відповідно до вказаних розрахунків сума земельного податку розрахована позивачем за ставкою 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Полтавській області з урахуванням індексації, а саме в 2008 році від 10 667 грн. 74 коп. за 1 га, в 2009 році від 12 290 грн. 47 коп. за 1 га. Розрахунок здійснений з порушенням п.п. 3 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року N 309-VI, який передбачає, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена цивільно-правовій угоді. Таким чином, сума земельного податку повинна бути розрахована за ставкою 5 відсотків від ціни земельної ділянки, зазначеної у договорі купівлі продажу від 13.06.2008р., яка становить 300 000 грн. Внаслідок вказаного порушення заниження суми податкового зобов'язання із земельного податку в 2008 році складає 6 961 грн. 28 коп., в 2009 році -13 758 грн. 66 коп.
На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. № 0001311501/0, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 20 719 грн. 94 коп. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 036 грн.
Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України «Про плату за землю» від 3.07.1992 р. № 2535-XII (у подальшому - Закон № 2535).
Ст. 2 Закону № 2535 визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Ст. 8 Закону № 2535 визначає, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року N 309-VI частину другу статті 8 Закону № 2535 викладено у такій редакції: "У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді».
Приймаючи до уваги ту обставину, що податкові розрахунки з земельного податку за 2008 рік та 2009 рік подані позивачем 31.12.2008р. та 30.01.2009р. відповідно, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. № 0001311500/0 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21 755 грн. 94 коп. законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів від його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 10.06.1997р. №503-97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів, є: «Офіційний вісник України», газети «Урядовий кур'єр»та «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
П. 1 Прикінцевих положень Закону № 309 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Вказаний закон офіційно опублікований в газеті «Голос України»від 04.06.2008 р. № 105 та газеті «Урядовий кур'єр»від 04.06.2008 р. № 101, у зв'язку з чим набрав чинності 04.06.2008 р.
Пунктом 7 Закону України від 28.12.2007р. № 107-1V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 01.01.2008р. було внесено зміни до ст. 8 Закону України № 2535, якими визначено порядок розрахунку суми земельного податку у разі придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод за ставкою 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, але не меншої від ціни, зазначеної в цивільно-правовій угоді.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону № 107 і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону № 107 (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) положення п. 7 Закону України від 28.12.2007р. № 107-1V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані такими, що не відповідають Конституції України. Пунктом 5 резолютивної частини вказаного рішення передбачено, що положення Закону № 107, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, Закон України № 309 застосовується починаючи з 22.05.2009р.
В рішенні від 09.02.1999р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
При внесенні змін до ст. 8 Закону № 2535 законодавчий орган своїм волевиявленням надав їм зворотню дію в часі. Ст. 4 Закону № 2535 є загальною нормою, яка передбачає строки внесення змін та доповнень до вказаного Закону. Ч. 1 Прикінцевих положень Закону №309 передбачає порядок набрання чинності та застосування саме цього Закону, і є спеціальною нормою по відношенню до ст. 4 Закону № 2535. За загальновизнаним принципом права при регулюванні суспільних відносин застосуванню підлягає спеціальна норма права. З огляду на зазначене суд не приймає до уваги посилання позивача на неправильне застосування відповідачем Закону № 309.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-111 (у подальшому -Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
П.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з положеннями п. 1.20 ст. 1 та п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 апеляційне узгодження податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, здійснюється у адміністративному та судовому порядку. Адміністративний порядок передбачає оскарження податкового повідомлення до контролюючого органу.
П.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 передбачає, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Згідно п.п. «б»п.п. 6.4.1 п. 6.4 Закону № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Аналогічні норми містить Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджений наказом ДПА України 21.06. 2001р. N 253 та зареєстрований в Мінюсті України 06.07.2001р. № 567/5758.
Таким чином, відкликання податкового повідомлення у випадку скасування податкового повідомлення чи зміни раніше нарахованої суми передбачене нормами Закону № 2181 тільки під час процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України ( ст 1 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
З огляду на зазначені приписи суд не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що податкове повідомлення контролюючого органу може бути визнане нечинним чи скасоване тільки у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0001311501/0 від 12.03.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання у сумі 21755 грн. 94 коп. скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 128, ст. ст.159, 162, 163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано. Якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви на апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом 20-ти днів після подання заяви на апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Дата виготовлення повного тексту постанови: 25 травня 2010р.
Суддя А.В. Руденко