№ 2а-1883/10/2370
18.05.2010 р. м. Черкаси
08 год. 55 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Чубар Т.М.,
секретар -Кузнецов В.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача Ткаченка А.І. -за довіреністю від 26.04.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про закінчення виконавчого провадження від 02.02.2010р., а також зобов'язати відповідача в триденний строк відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-186/07 від 04.11.2009р. та забезпечити виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 2а-186/07 від 21.11.2007р. в повному обсязі.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем не виконано покладених на нього обов'язків щодо повного вчинення виконавчих дій при виконанні виконавчого листа № 2а-186/07, виданого 04.11.2007р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 30 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом, адже жодних фактів чи документів, що мали б підтверджувати виконання рішення суду, в матеріалах виконавчого провадження не міститься. Як наслідок, у відповідача не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-186/07 від 04.11.2009р.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, згідно якого просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також розгляд справи провести без участі представника відповідача. Заперечення мотивовані тим, що згідно листа управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси № 12161/07 від 14.12.2009р. ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 липня 2007 року. У зв'язку з чим враховуючи зобов'язальний характер виконавчого документу у відповідача були всі підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Заслухавши пояснення та доводи позивача та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999р. (далі -по тексту Закон).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відкривається виконавче провадження державним виконавцем на підставі виконавчого документа, як то виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів тощо (стаття 18 Закону).
Судом встановлено, що 04 листопада 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок пенсії видано виконавчий лист у справі № 2а-186/2007р., згідно якого суд вирішив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 30 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.
11 листопада 2009 року підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову серії ВП № 15867261 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-186, виданого 04.11.2009р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 30 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом; боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
02 лютого 2010 року постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області серії ВП № 15867261 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно виконавчого документу закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-186, виданого 04.11.2009р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 30 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається, як зазначалось вище, на невиконання головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області Коркішко А.О. покладених на нього обов'язків щодо повного вчинення виконавчих дій при виконанні виконавчого листа № 2а-186, виданого 04.11.2009р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, адже жодних фактів чи документів, що мали б підтверджувати виконання рішення суду, в матеріалах виконавчого провадження не міститься. Як наслідок, у відповідача не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження № 15867261.
В той же час, відповідно до статті 76 Закону, яка визначає загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Специфікою виконання рішень у немайнових спорах, на відміну від рішень про стягнення коштів, є те, що дії, обов'язок щодо вчинення яких визначений у рішенні суду, як то зобов'язання управління Пенсійного фонду України підвищити пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають бути вчинені особисто боржником. У зв'язку з чим орган державної виконавчої служби позбавлений можливості, як проводити відповідні нарахування та виплати, так і здійснювати систематичний контроль за їх правильним та своєчасним нарахуванням. Відповідний обов'язок державного виконавця здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним нарахуванням (відрахуванням) Законом визначено лише щодо утриманих стягувачам сум аліментів.
Таким чином, передбачені Законом заходи звернення стягнення на майно боржника, що полягають в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації, які, на думку позивача, мали бути здійснені відповідачем, стосуються рішень у майнових (стягнення коштів) спорах. Виконання рішення немайнового (зобов'язання вчинити певні дії) характеру не має наслідком виконання вищезазначених заходів.
Разом з тим, єдиним можливим документом, що має підтвердити виконання рішення суду у немайновому спорі, може виступати лише особисте підтвердження боржником виконання присудженого згідно рішення суду обов'язку. Як наслідок, у разі повного добровільного виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Так, листом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси № 12161/07 від 14.12.2009р. підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області повідомлено про виконання рішення суду, згідно якого управлінням Пенсійного фонду України здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 липня 2007 року.
Посилання позивача на позбавлення через неправомірні дії державного виконавця останнього отримання відповідного підвищення до пенсії у майбутньому спростовується статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Оскільки на момент звернення до суду право позивача на отримання пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в майбутньому не порушене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
В той же час, суд вважає за необхідне також зазначити, що ставити питання про невиконання (неналежне виконання) рішення суду, яким визначено на майбутнє проведення відповідних нарахувань та виплат, можна лише за наявності самого факту невиконання в майбутньому. Визначити ж на час закінчення виконавчого провадження чи будуть боржником проводитись відповідні нарахування та виплати у майбутньому з урахуванням обмеженого Законом строку проведення виконавчих дій органом державної виконавчої служби вважається не можливим.
Більше того, позивачем в обґрунтування позовних вимог не зазначено жодних дій, які б мали бути вчинені підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області для належного виконання виконавчого листа № 2а-186, виданого 04.11.2009р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, а отже, свідчили б про відмову відповідача від вчинення останніх.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 25 травня 2010 року.