ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
29 липня 2021 року м. Київ№ 826/5509/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації особі відділу
приватизації житлового фонду Управління житлово-комунального господарства
треті особи Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської
державної адміністрації,
Відкрите акціонерне товариство "Київгаз"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (далі-позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації особі відділу приватизації житлового фонду Управління житлово-комунального господарства (далі-відповідач), в якій просять суд:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 31.01.2018 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 протиправною;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у приватну (спільну часткову) власність в порядку приватизації квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2012 Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №515 ОСОБА_1 та членам її родини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як сім'ї загиблого при виконанні службових обов'язків, було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2 даного Розпорядження втратили чинність п.п. 3, 4 Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.09.2008 №1147 «Про включення до числа службових жилих приміщень», а пунктом 3 цього Розпорядження зазначено, що ордер №1761 від 03.09.2008 анульовано.
Як вказують позивачі, відповідно до пункту 3 Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.09.2008 №1147 "Про включення до числа службових та надання службових приміщень" (копія додається) було включено до числа службових жилих приміщень ВАТ "Київгаз" двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_2 , житловою площею 29.07 кв.м. Пунктом 4 вищезазначеного Розпорядження затверджене рішення правління ВАТ «Київгаз» від 23.06.2008 «Про надання службового жилого приміщення», відповідно до якого ОСОБА_6 надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29.07 кв.м. (п. 4), 03.09.2008 та був виданий Одер № 1761. Таким чином, при видачі сім'ї позивача ордеру на зазначену квартиру, з жилого приміщення було знято статус службового житла ВАТ "Київгаз" та анульовано попередній ордер виданий на дану квартиру. Дана квартира не перебуває у власності ВАТ/ПАТ "Київгаз", згідно Інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав (додається).
Позивачі зазначають, що 16.07.2012 наймачу ОСОБА_1 у складі сім'ї з трьох осіб було видано ордер на зазначене жиле приміщення № 018052 серія Б. Даний ордер ніким не оскаржений та не скасований.
ОСОБА_1 25.01.2018 як наймач житлового приміщення звернулася із заявою про приватизацію до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій просила оформити передачу їй та членам її сім'ї ОСОБА_2 (дочка) та Тугай ПА. (онук) в приватну (спільну часткову) власність дану квартиру. Проте, 08.02.2018 Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації листом №100/02-109 повідомило про необхідність вирішення даного питання в судовому порядку, оскільки квартира АДРЕСА_2 була передана Головним управлінням житлового забезпечення (на сьогоднішній день - Департамент будівництва та житлового забезпечення) у 2008 році до ВАТ «Київгаз» (від 17.06.2008 акт №146) під службове житло працівникам підприємства, в свою чергу ПАТ «Київгаз» не дає згоди на приватизацію вищезазначеної квартири".
Таким чином, вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не прийняття відповідного рішення по приватизації даного житла протиправною позивачі звернулись з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У частині третій статті 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що передумовою звернення позивачів у даній справі до суду з цим позовом стала протиправна, на думку позивачів, бездіяльність відповідача за заявою ОСОБА_1 від 31.01.2018 про приватизацію квартири АДРЕСА_1
Позивачі наголошують на тому, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки перед судом порушено питання про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язану з розглядом заяви про приватизацію квартири та неприйняття відповідного рішення.
Однак слід звернути увагу на те, що порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і оскільки ці наслідки пов'язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, тому такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача.
Отже, спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
З аналізу вищезазначених норм Цивільно-процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, установлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні.
У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб'єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами Житлового кодексу Української РСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним.
У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.
Тому справи за позовами про зобов'язання провести приватизацію квартири розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10822/18-а, від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15, від 21 листопада 2018 року по справі № 127/9967/17.
Таким чином, доводи позивачів щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Так, згідно позиції Верховного Суду, сформованої після подачі позивачами відповідного позову, даний спір відноситься до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин у даній справі суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку цивільного процесуального судочинства із врахуванням правил територіальної підсудності.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у справі №826/5509/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації особі відділу приватизації житлового фонду Управління житлово-комунального господарства, треті особи: Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Відкрите акціонерне товариство "Київгаз" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Наголосити позивачам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.