29 липня 2021 року справа №380/832/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» до Головного управління ДПС у Львівській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2020 року №0022190901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Посилається на те, що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено перевірку ТОВ «Надрагідробурмаш», за результатам якої складено акт №13/2391/09.01/37349225 від 07.12.2020 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. На підставі цього акта відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 року №0022190901, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним. В обґрунтування цього вказав, що у товариства не виникало обов'язку отримувати ліцензую на зберігання пального, оскільки в силу вимог ч.19 ст.15 вищезазначеного Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються, серед іншого, суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Враховуючи, що позивач відповідає усім названим умовам і перевіркою не встановлено іншого, відтак вважає, що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставним та необґрунтованим. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю. Окрім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 25000,00 грн.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Окрім того, зазначено, що спірне рішення є правомірним, а тому підстав для його скасування немає. Вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Щодо заявленого позивачем розміру витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 25000,00 грн вказав, що такий є суттєво завищеним, без належного обґрунтування розумності цих витрат та таким, що не є співмірним із складністю справи та її значенням для сторони по справі.
Ухвалою судді від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.
Ухвалою судді від 09.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті. Окрім того, замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі №380/832/21 з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на Головне управління ДПС у Львівській області на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43968090).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» (код ЄДРПОУ: 37349225) зареєстроване, як юридична особа, 09.11.2010 року; основним видом економічної діяльності товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (код КВЕД 09.10).
На підставі направлень від 25.11.2020 року №№7165 та 7166, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку місця зберігання пального, що розташоване за адресою: вул.Бориславська, 82/1, м.Дрогобич, та належить суб'єкту господарювання - ТОВ «Надрагідробурмаш». За результатами вказаної перевірки складено акт №13/2391/09.01/37349225 від 07.12.2020 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - акт від 07.12.2020 року).
Як зазначено в описовій частині цього акта: «під час проведення фактичної перевірки за адресою: вул.Бориславська, 82/1, м.Дрогобич, встановлено, що ТОВ «Надрагідробурмаш» здійснює діяльність на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 14.07.2020 року №13090414202001012, терміном дії з 14.07.2020 року до 14.07.2025 року. Для господарської діяльності вищевказане підприємство використовує резервуар ємністю 8995 л. Станом на 01.12.2020 року в даному резервуарі на залишку пальне відсутнє. Згідно наданих до перевірки накладних та товарно-транспортних накладних від 07.07.2020 року та від 14.05.2020 року зазначено, що пунктом розвантаження дизельного пального є вул.Бориславсьва, 82/1 у м.Дрогобич, яка не являється нафто- та газовидобувним майданчиком та буровою платформою. На момент розвантаження дизельного пального за вищевказаною адресою ліцензія на право зберігання пального була відсутня, чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
16.12.2020 року позивачем подано заперечення на вищевказаний акт, однак листом відповідача вих.№50420/10/13-01-08-01-12 від 29.12.2020 року «Про надання відповіді на заперечення» повідомлено, що за результатами проведеної комісії прийнято рішення, відповідно до якого аргументи, наведені у запереченні, не спростовують фактів порушень, вказаних в акті перевірки від 07.12.2020 року, відповідно висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі акта від 07.12.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 року №0022190901 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в сумі 500000,00 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, у його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а тому застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.17 цього ж Закону вважає неправомірним.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У розумінні абз.25 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до абз.51 цієї ж статті, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; а зберіганням пального є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15).
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (ч.10 ст.15).
Відповідно до ч.19 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Згідно з ч.1, абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Як видно з матеріалів справи та й не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, до позивача застосовано санкцію, передбачену абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Диспозиція наведеної норми передбачає оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії. У спірному випадку йдеться про зберігання пального без наявності ліцензії.
Суд враховує, що станом на момент проведення перевірки, а саме - 01.12.2020 року, відповідачем встановлено факт відсутності в резервуарі пального; при цьому у позивача була наявна ліцензія від 14.07.2020 року №13090414202001012 на таке зберігання - терміном дії з 14.07.2020 року до 14.07.2025 року, що й не заперечувалось представником відповідача. Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалась лише на те, що згідно представлених до перевірки накладних та товарно-транспортних накладних від 07.07.2020 року та від 14.05.2020 року зазначено, що пунктом розвантаження дизельного пального є вул.Бориславсьва, 82/1 у м.Дрогобич, яка не являється нафто- та газовидобувним майданчиком та буровою платформою. На момент розвантаження дизельного пального за вищевказаною адресою ліцензія на право зберігання пального була відсутня, чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Втім суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача з огляду на те, що такі є лише припущенням контролюючого органу, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. В акті перевірки від 07.12.2020 року зазначено, що для господарської діяльності ТОВ «Надрагідробурмаш» використовує резервуар ємністю 8995 л.
Про цю саме обставину зазначено і у відзиві на позовну заяву.
Втім, ні актом перевірки, ні будь-яким іншим наявним у матеріалах справи доказом, не підтверджено факт зберігання у виявленому резервуарі пального або будь-якої іншої рідини.
Підпунктом 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.
Натомість відповідачем такої вимоги не ставилось, акту інвентаризації залишків пального суду не надано. Відомості щодо обліку пального в товариства не вимагались та до суду не надано. Інформація щодо залишків пального, згідно бухгалтерського обліку, зокрема за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» (субрахунок 203 «Паливо») не запитувалась, до суду не надавалась. Фактично, в обґрунтування своїх висновків податковий орган покликається виключно на інформацію, яка міститься в акцизних накладних. Вказане не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Окрім того, суд не враховує аргументи відповідача про те, що згідно представлених до перевірки накладних та товарно-транспортних накладних від 07.07.2020 року та від 14.05.2020 року зазначено, що пунктом розвантаження дизельного пального є вул.Бориславсьва, 82/1 у м.Дрогобич, яке належить ТОВ «Надрагідробурмаш».
Як уже зазначалось вище, матеріалами справи встановлено існування ємностей для зберігання палива, проте не підтверджено факт їх використання, в той час як відповідальність встановлено саме за зберігання пального без наявності ліцензії.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen V. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.
Разом з тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012 року, п.53), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами; навпаки - такі базуються лише на припущеннях.
Натомість, позивач довів обставини, на яких гуртуються його вимоги, зокрема, долучив до матеріалів справи: накладні на купівлю дизельного палива: №58ДГ-20547/20 - 9102022537 від 14.05.2020 року та №48ДГ-20547/20 - 9104002191 від 07.07.2020 року; товарно-транспортні накладні №0000158760 від 14.05.2020 року та №0000164119 від 07.07.2020 року; дозволи на виконання певних видів робіт, видані Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Львівській області; договір підряду №21-12-2017 від 21.12.2017 року на виконання робіт по відновленню свердловини №31 Великомостівського родовища; акти списання пального; договір №13/04/20на виконання робіт по капітальному ремонту свердловин від 13.04.2020 року; договір №1 на виконання робіт з буріння свердловини №12- Городоцька Городоцького родовища; договір оренди обладнання від 14.04.2017 року, акт прийому-передачі обладнання та акт №ОУ-0000057; договір №48ПК-5127/20 купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 19.02.2020 року; акт прийому-передачі паливних карток; свідоцтво про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу НОМЕР_1 ; договір оренди обладнання від 14.04.2017 року та акт прийому-передачі до цього договору; акт №ОУ-0000057 здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір №48ПК-5127/20 купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 19.02.2020 року та акт прийому-передачі до цього договору.
Окрім того, у судовому засіданні представником позивача були надані пояснення, суть яких зводиться до наступного. ТОВ «Надрагідробурмаш» здійснює діяльність з надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природнього газу, а саме капітальний ремонт та буріння свердловин (в товариства наявний відповідний Дозвіл №0243.20.46 від 05.03.2020 року), в т.ч. на підставі укладених договорів на капітальний ремонт та/або буріння свердловин на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах, зокрема на підставі договору від 21.12.2017 року №21-12-2017 на виконання робіт по відновлення свердловини. Здійснюючи цю діяльність, товариство використовує пальне для роботи спеціальної техніки та устаткування, тобто це пальне споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах. При цьому, пальне придбавається для заправки іншої автомобільної техніки по паливним карткам, яка не використовується на бурових, проте таке придбання здійснюється згідно окремих договорів з продавцями пального, зокрема в 2020 році позивач при заправці автомобільної техніки працював з ТОВ «Окко-Бізне Парнер».
Щодо використання ємностей для зберігання пального безпосередньо на обладнанні та техніці вказав, що таке спричинене розташуванням бурових у важкодоступних місцях де відсутня електроенергія і під'їзні шляхи, доступні для звичайної автозаправної техніки.
Зазначив, що в позивача є в наявності достатні технічні засоби та обладнання для виконання робіт, а саме:
- установка для капітального ремонту свердловин УКРС-80/100 - монтажна база - шасі КрАЗ-63221, габаритні розміри в транспортному положенні: довжина - 13,8 м, ширина - 3,2 м, висота - 4,5 м; маса в транспортному положенні - 29,7 тон. Установка обладнана ємностями для палива на 5 м.куб. (основна) та 1000 л (додаткова), а також паливним баком автомобіля КрАЗ об'ємом 250 літрів. Допустиме навантаження на талевого блоці при спускоподйомних операціях, кН (тс) - 800 (80), потужність приводу підйомної установки, максимальна, кВт - 165,4, при роботі на повну потужність установка використовує 100 літрів палива на мотогодину. Одночасно установка перевозить палива для власної роботи близько 6250 літрів. Вказана установка є власністю позивача, про що відповідачу було відомо;
- дизельний генератор Caterpillar SR4 (потуж. 225кВА) - власність ТОВ «Надрагідробурмаш», імпортований в 2018 році, операція придбання та використання перевірені в ході перевірки в лютому 2020 року. Обладнаний вмонтованим паливним баком об'ємом 300 літрів та додатковою ємністю об'ємом 5 м.куб.;
- цементувальний агрегат ЦА-320 - орендоване обладнання згідно договору від 14 квітня 2017 року (копія договору з додатками додається) та акту прийому-передачі від 14.04.2017 року (копія додається).
Стосовно тверджень відповідача про те, що пункт розвантаження пального за адресою м.Дрогобич, вул.Бориславська, 82/1 не являється нафто- та газовидобувним майданчиком, буровою платформою вказав, що, по-перше, чинне законодавство України не містить визначення терміну «нафто- та газовидобувний майданчик, бурова платформа», а, по-друге, ч.19 ст.15 Закону №481 не прив'язує до цих майданчиків (платформ) факт розвантаження або зберігання, а говорить про споживання на майданчиках (платформах), тобто визначальним є не місце розвантаження, а місце споживання і такий суб'єкт має право зберігати таке пальне без ліцензії будь-де, оскільки законом не визначено порядку реєстрації місця зберігання пального державними підприємствами, підприємствами резерву та суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності та кожен зокрема, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту зберігання ТОВ «Надрагідробурмаш» палива без наявності ліцензії, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення «поза розумними сумнівом». При цьому, надані відповідачем акцизні накладні, підтверджуючі придбання позивачем 14.05.2020 року та 07.07.2020 року у постачальника ТОВ «ОККО-БІЗНЕС-ПАРТНЕР» пального у загальній кількості 6484,12 л, є беззаперечним доказом придбання такого пального, але аж ніяк не доказом його зберігання позивачем в розумінні ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у межах спірних правовідносинах, з урахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального (надходження та оприбуткування) із фізичним зберіганням пального.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2020 року №0022210901 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на ч.1 ст.15 та ч.2 ст.17 Закону, без зазначення конкретних пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму ст.15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Стаття 17 Закону, в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та у ході судових засідань не висловлено.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2020 року №0022190901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Окрім того, позивач просить стягнути витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 25000,00 грн.
Відповідно до п.3.1 Договору №05/01/21 про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2021 року, за правову допомогу, передбачену в п.1.2 Договору клієнт сплачує об'єднанню гонорар у розмірі 25000,00 грн.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками та відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками; всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також враховує положення ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19 (К/9901/27657/20).
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.12.2020 року №0022190901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» (місцезнаходження: вул.Першотравнева, 35а, село Старий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська область, 82193; код ЄДРПОУ: 37349225) судові витрати в сумі 32500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.