справа №380/9269/21
29 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача щодо зменшення величини пенсії позивача при перерахунку з 01.04.2019 року з 90% до 70% сум грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів сум грошового забезпечення надбавок, доплат, підвищення, премій та обмеження максимального розміру пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 року згідно довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 30.09.2020 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 року, виходячи із 90% сум грошового забезпечення із урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 17.03.2021 року без обмеження максимального розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді від 14.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 24.12.2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Однак при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі №380/9940/20 відповідач протиправно, на думку позивача, зменшив відсоток основного розміру пенсії із 90% до 70% та обмежив її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі №380/9940/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності. Між тим, зазначив, що під час призначення (перерахунку) пенсії застосовуються нормативно-правові акти, які діють на дату, з якої призначається (перераховується) пенсія. А тому, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року застосовано норми Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким внесені зміни до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо вимоги про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, вказав, що перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності, з урахуванням 90% сум грошового забезпечення не проводився, тому дана вимога. На його думку, носить перспективний характер та заявлена на майбутнє. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 24.12.2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року у справі №1.380.2019.002810 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі №380/9940/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати з 01.04.2019 року пенсії відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року у справі №380/5763/20, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року у справі №380/5763/20, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі №380/9940/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, що підтверджується перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа №1304006293 - МНС). Після проведеного перерахунку розмір пенсії становить 70% сум грошового забезпечення. Окрім того, з 17.03.2021 року застосовано обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 29.04.2021 року №4927-3751/В-52/8-1300-21, надісланим у відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив, шо на виконання рішення суду від 09.12.2020 року у справі №380/9940/20 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.04.2019 року згідно довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, виходячи із 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо зменшення з 01.04.2019 року відсоткового значення основного розміру пенсії із 90% до 70% та обмеження її максимальним розміром з 17.03.2021 року, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Щодо позовних вимог про зменшення відповідачем величини пенсії позивача при перерахунку з 01.04.2019 року з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ч.4 ст.63 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до п.«а» ст.13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, частиною 2 цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI внесено зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-XII та викладено в такій редакції: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення ст.58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.06.2018 року у справі №583/2264/17, від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17, від 03.04.2018 року у справі №175/1665/17, від 27.02.2018 року у справі №642/3284/17, від 31.01.2018 року у справі №523/4930/15-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.04.2019 року.
Отже, право позивача на перерахунок пенсії є порушеним та підлягає судовому захисту.
Крім того, 04.02.2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено рішення в аналогічній зразковій адміністративній справі №240/5401/18, відповідно до якого позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задоволено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року залишено без змін вищевказане судове рішення Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.
Таким чином, позов у цій частині є підставним та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Законом України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме ст.43 доповнено новою частиною, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Відповідно до ст.43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.7 ст.43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 року у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 року ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» (п.10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Таким чином, відповідач при нарахуванні та перерахунку пенсії позивачу застосував перше речення ст.43 Закону №2262-XII, яке визнане Конституційним Судом України неконституційним з 20.12.2016 року. Водночас, втрата із 20.12.2016 року чинності ч.7 ст.43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому ч.7 ст.43 Закону №2262-XII така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.10.2018 року у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 року у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 року у справі №522/3049/17.
У той же час, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, обмеження пенсії максимальним розміром у вигляді десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, застосовується до тих пенсій, що призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI.
Позивачу пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначена у 2010 році. Таким чином, дія наведених положень також не може бути застосована до позивача, оскільки пенсію йому було призначено задовго до їх прийняття.
Суд не враховує доводи відповідача стосовно того , що оскільки перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року, виданою Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності з урахуванням 90% сум грошового забезпечення не проводився, тому вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії «без обмеження максимальним розміром» носять перспективний характер і заявлені на майбутнє.
Як видно з матеріалів справи, зокрема - листа відповідача від 31.05.2021 року №1300-5308-8/48075, перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа №1304006293 - МНС) та розрахунку на доплату пенсії, Головним управлінням ще з 01.01.2020 року застосовано обмеження розміру пенсії позивача.
Згідно зі ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У позовній заяві позивач просить здійснити перерахунок пенсії позивачу з 17.03.2021 року без обмеження максимального розміру пенсії.
Втім, суд встановив, що розмір пенсії позивача протиправно обмежено відповідачем, починаючи з 01.01.2020 року.
А тому, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд враховує наступне.
Згідно з нормами ст.ст.1, 2 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з вимогами ст.4 Закону №2050-ІІІ та п.5 Порядку №159, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз зазначених норм свідчить, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону.
За таких обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки такі вимоги є передчасними.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №200/11292/19-а.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судового збору, то питання щодо його відшкодування суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від його сплати і такий ним не сплачувався.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають в обмеженні виплати пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року №380/5763/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), виходячи з 90% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці про розмір грошового забезпечення, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року №380/5763/20, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати з 01.01.2020 року ОСОБА_1 пенсії, обмеженої максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.01.2020 року нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.