справа №380/7500/21
29 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Прикарпаттранс» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2020 року №0022210901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Посилається на те, що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено перевірку Малого приватного підприємства «Прикарпаттранс», за результатам якої складено акт без дати і номеру про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. На підставі цього акта відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 року №0022210901, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним. В обґрунтування цього вказав, що придбане підприємством дизельне пальне було використане для заправки автотранспортних засобів шляхом його переливу безпосередньо з бензовозів в паливні баки автомобілів і в резервуарі воно не зберігалось, що підтверджується долученими до позовної заяви накладними на придбання пального та актами заправки автомобілів. Враховуючи викладене, вважає, що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставним та необґрунтованим. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази використання пального для власних потреб, без зберігання палива за місцем перевірки. Тобто позивачем не підтверджено, що юридична особа має можливість без ліцензії на зберігання пального використовувати паливно-мастильні матеріали. З урахуванням наведеного, вважає, що за умови факту зберігання дизельного пального за адресою: вул.Горішня Брама,183, м.Дрогобич, без наявності дозвільних документів у розумінні вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» наявні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2020 року №0022210901. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 27.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 29.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Мале приватне підприємство «Прикарпаттранс» (код ЄДРПОУ: 30649051) зареєстроване, як юридична особа, 24.01.2000 року; основним видом економічної діяльності товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є надання послуг вантажним автомобільним транспортом.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 24.11.2020 року №4535-ПП та направлень від 25.11.2020 року №№7064 та 7065, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку місця зберігання пального, що розташоване за адресою: вул.Горішня Брама,183, м.Дрогобич, та належить суб'єкту господарювання - МПП «Прикарпаттранс». За результатами вказаної перевірки складено акт №13/2392/09.01/30649051 від 07.12.2020 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - акт від 07.12.2020 року).
Як зазначено в описовій частині цього акта: «під час проведення фактичної перевірки за адресою: вул.Горішня Брама,183, м.Дрогобич, встановлено, що МПП «Прикарпаттранс» здійснює діяльність на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 08.05.2020 року№13090414202000848, терміном дії з 08.05.2020 року до 08.05.2025 року. Для господарської діяльності вищевказане підприємство використовує резервуар ємністю 5000 л. Згідно акцизних накладних №38417 від 22.04.2020 року, №39385 від 25.04.2020 року, №40445 від 28.04.2020 року МПП «Прикарпаттранс» отримує та зберігає паливо за адресою: вул.Горішня Брама, 183, м.Дрогобич, де відсутня ліцензія на право зберігання пального на момент відвантаження пального по вищевказаних акцизних накладних, чим порушено ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
На підставі акта від 07.12.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 року №0022210901 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в сумі 500000,00 грн.
МПП «Прикарпаттранс» скористалося правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого, названий акт індивідуальної дії рішенням Державної податкової служби України від 05.04.2021 року №7609/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, у його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а тому застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.17 цього ж Закону вважає неправомірним.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Окрім суті встановленого відповідачем порушення, спірним у межах даних правовідносин є питання належного оформлення наказу та направлення на перевірку, а також наявність у ньому вичерпного переліку відомостей, передбачених п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, згідно якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст.80 ПК України, відповідно до підп.80.2.5 п.80.2 якої, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється відповідно до ст.81 ПК України.
Умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення, відповідно до абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України, є пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, такого документу, як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Аналізуючи зміст наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, правовою підставою для проведення перевірки є підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, тобто наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Однак суд враховує, що підстава для проведення перевірки не була доведена до позивача, в наказі на проведення перевірки міститься лише посилання на відповідний підпункт ПК України, без відповідного роз'яснення ким, як і коли отримана відповідна інформація про вчинення порушень, наведених у підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, яка стала фактичною підставою для проведення перевірки.
Наведені вище обставини зумовлюють висновок про те, що наказ про проведення фактичної перевірки не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 по справі №826/14478/17.
Стосовно порушень, встановлених Головним управлінням ДПС у Львівській області у ході проведеної перевірки, суд звертає увагу на таке.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У розумінні абз.25 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до абз.51 цієї ж статті, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; а зберіганням пального є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15).
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (ч.10 ст.15).
Відповідно до ч.19 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Згідно з ч.1, абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Як видно з матеріалів справи та й не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, до позивача застосовано санкцію, передбачену абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Диспозиція наведеної норми передбачає оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії. У спірному випадку йдеться про зберігання пального без наявності ліцензії.
Суд враховує, що станом на момент проведення перевірки, а саме - 01.12.2020 року, відповідачем встановлено факт відсутності в резервуарі пального; при цьому у позивача була наявна ліцензія від 08.05.2020 року№13090414202000848 на таке зберігання - терміном дії з 08.05.2020 року до 08.05.2025 року, що й не заперечувалось представником відповідача. Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалась лише на те, що згідно акцизних накладних від 28.04.2020 року №40445, від 25.04.2020 року №39385, від 22.04.2020 року №38417 підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» ПАЛИВА. Дані видаткові накладні складені на підставі договору від 20.03.2020 року №48ДГ-8357/20. Згідно товарно-транспортних накладних від 28.04.2020 року №0000157404, від 25.04.2020 року №0000157133 та від 22.04.2020 року №0000156795, пунктом розвантаження є вул.Горішня Брама, 183, м.Дрогобич. На момент розвантаження дизельного пального за вищевказаною адресою ліцензія на право зберігання пального була відсутня, чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Втім суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача з огляду на те, що такі є лише припущенням контролюючого органу, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. В акті перевірки від 07.12.2020 року зазначено, що для господарської діяльності МПП «Прикарпаттранс використовує резервуар ємністю 5000 л.
Про цю саме обставину зазначено і у відзиві на позовну заяву.
Втім, ні актом перевірки, ні будь-яким іншим наявним у матеріалах справи доказом, не підтверджено факт зберігання у виявленому резервуарі пального або будь-якої іншої рідини.
Підпунктом 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.
Натомість відповідачем такої вимоги не ставилось, акту інвентаризації залишків пального суду не надано. Відомості щодо обліку пального в товариства не вимагались та до суду не надано. Інформація щодо залишків пального, згідно бухгалтерського обліку, зокрема за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» (субрахунок 203 «Паливо») не запитувалась, до суду не надавалась. Фактично, в обґрунтування своїх висновків податковий орган покликається виключно на інформацію, яка міститься в акцизних накладних. Вказане не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Окрім того, суд не враховує аргументи відповідача про те, що згідно представлених до перевірки накладних та товарно-транспортних накладних від 28.04.2020 року №0000157404, від 25.04.2020 року №0000157133 та від 22.04.2020 року №0000156795, зазначено, що пунктом розвантаження є вул.Горішня Брама, 183, м.Дрогобич, яке належить МПП «Прикарпаттранс»
Як уже зазначалось вище, матеріалами справи встановлено існування ємності для зберігання палива, проте не підтверджено факт її використання, в той час як відповідальність встановлено саме за зберігання пального без наявності ліцензії.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen V. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.
Разом з тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012 року, п.53), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами; навпаки - такі базуються лише на припущеннях.
Натомість, позивач довів обставини, на яких гуртуються його вимоги, зокрема, долучив до матеріалів справи копії: договору купівлі-продажу №48ДГ-8387/20 від 20.03.2020 року; накладних №48ОБКДГ-0028-9101275477 від 22.04.2020 року, №48ОБКДГ-0028-9101372964 від 25.04.2020 року, №48ОБКДГ-0028-9101474908 від 28.04.2020 року, №48ДГ-8387/20-9102294498 від 22.05.2020 року, №48ДГ-8387/20-9102565026 від 29.05.2020 року, №48ДГ-8387/20-9103063604 від 12.06.2020 року; товарно-транспортних накладних від 22.04.2020 року №0000156795, від 25.04.2020 року №0000157133, від 28.04.2020 року №0000157404; актів №1 від 22.04.2020 року, №2 від 25.04.2020 року, №3 від 28.04.2020 року, №7 від 22.05.2020 року, №8 від 27.05.2020 року, №9 від 29.05.2020 року, №12 від 22.06.2020 року; видаткових накладних №418 від 27.05.2020 року, №509 від 22.06.2020 року; платіжних доручень від 21.04.2020 року №2804, від 24.04.2020 року №2811, від 27.04.2020 року №2816; список транспортних засобів МПП «Прикарпаттранс»; банківської виписки за 15.04.2020 року.
Окрім того, представником позивача надані пояснення, суть яких зводиться до наступного. В квітні 2020 року відповідно до договору купівлі-продажу №48ДГ-8387/20 від 20.03.2020 року підприємство придбало у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» дизельне паливо на підставі накладних №48ОБКДГ-0028-9101474908 від 28.04.2020 року, №48ОБКДГ-0028-9101372964 від 25.04.2020 року, №48ОБКДГ-0028-9101275477 від 22.04.2020 року. Доставку пального здійснювало ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР», про що свідчать товарно-транспортні накладні від 22.04.2020 року №0000156795, від 25.04.2020 року №0000157133, від 28.04.2020 року №0000157404. У зв'язку із реалізацією пального ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» склало в електронній формі акцизні накладні №38417 від 22.04.2020 року, №39385 від 25.04.2020 року, №40445 від 28.04.2020 року та надіслало їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Податковим органом акцизні накладні були зареєстровані в ЄРАН.
Разом з тим, позивач не заперечує факту поставки пального, проте заперечує факт його зберігання на момент проведення перевірки, оскільки пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача - для заправки автотранспортних засобів шляхом його переливу безпосередньо з бензовозів в паливні баки автомобілів і в резервуарі воно не зберігалось.
Відтак, доставка позивачу пального від ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» здійснювалась безпосередньо до транспортних засобів, а не у ємності. При цьому, за фактом використання придбаного у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» були складені накладні на придбання пального та акти заправки автомобілів, в яких зазначено які транспортні засобі заправлялись та якою кількістю пального.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності та кожен зокрема, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту зберігання МПП «Прикарпаттранс палива без наявності ліцензії, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення «поза розумними сумнівом». При цьому, надані відповідачем акцизні накладні, підтверджуючі придбання позивачем 22.04.2020 року, 25.04.2020 року та 28.04.2020 року у постачальника ТОВ «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» пального у загальній кількості 10491,5 л, є беззаперечним доказом придбання такого пального, але аж ніяк не доказом його зберігання позивачем в розумінні ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у межах спірних правовідносинах, з урахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального (надходження та оприбуткування) із фізичним зберіганням пального.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2020 року №0022210901 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на ч.1 ст.15 та ч.2 ст.17 Закону, без зазначення конкретних пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму ст.15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Стаття 17 Закону, в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та у ході судових засідань не висловлено.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2020 року №0022210901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.12.2020 року №0022210901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Малого приватного підприємства «Прикарпаттранс (місцезнаходження: вул.Першотравнева, 35а, село Старий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська область, 82193; код ЄДРПОУ: 37349225) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.