ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/7457/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» Святошинського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СФЕРА КОМФОРТУ»
про стягнення 969 845, 00 грн
Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу
Комунальне некомерційне підприємство «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» Святошинського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СФЕРА КОМФОРТУ» про стягнення 969 845, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було завищено вартість робіт на загальну суму 969 845, 00 грн, що підтверджується аудиторським звітом № 070-5-13/8 від 28.04.2021, внаслідок чого позивачем надмірно сплачено кошти у зазначеному розмірі, і які він просить стягнути з відповідача на підставі підпункту 8.4.18 укладеного між ними Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
24.05.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
14.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476328906 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 07.06.2021.
Таким чином, граничним днем для подання відзиву було 22.06.2021.
25.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву, заявник вказує на те, що він не отримав примірник позовної заяви, в підтвердження чого надає роздруківку відстеження поштового відправлення, а з матеріалами справи ознайомився лише 17.06.2021, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи.
Дослідивши доводи, наведені у відзиві на позовну заяву щодо підстав пропуску строку на подання відзиву, суд вважає їх достатніми для визнання підстав пропуску строку на його подання поважними, у зв'язку з чим суд приймає відзив відповідача до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021, позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з встановленням після відкриття провадження у справі порушень вимог статей 162, 164 ГПК України
У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання заяви від 20.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, суд, керуючись ч. 12 ст. 176 ГПК України, ухвалив продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
29 липня 2019 року між Комунальним некомерційним підприємством «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» Святошинського району м. Києва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СФЕРА КОМФОРТУ» (підрядник) було укладено договір № 65 (далі - Договір), за яким підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик відповідно до умов договору та його додатків виконати капітальний ремонт «Термомодернізація будівлі КНП «Консультативно - діагностичний центр» Святошинського району м. Києва, вул. Симиренка, 10 (в т.ч. капітальний ремонт інженерних мереж). Опалення» (код ДК 021:2015: - 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи), а замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами даного Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору.
Строки виконання робіт: 01.12.2020.
Згідно п. 1.4 Договору, склад та обсяги робіт, строки виконання робіт можуть бути переглянуті сторонами в процесі виконання робіт (якщо інше не буде встановлено вимогами законодавства) в разі внесення змін до Проектної документації в порядку, визначеному чинним законодавством та шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія», ДБН В.2.6-31:2016 «Теплова ізоляція будівель», ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я», ДСТУ, ГОСТ, технічним умовами та вимогами замовника.
Відповідно до п. 5.1 Договору, його ціна на момент підписання визначається Договірною ціною (Додаток № 1) та становить 4 784 381, 03 грн.
Згідно п. 6.1 Договору, строки виконання робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору).
Закінчення виконання робіт: будівельно-монтажні роботи - до 01.12.2020, поставка обладнання - до 01.12.2020, проте в будь якому випадку до повного та належного виконання Договору (п. 6.3 Договору).
У пункті 6.4 Договору визначено, що роботи вважаються закінченими після їх прийняття замовником відповідно до умов Договору.
Згідно підпункту 8.4.18 Договору у разі, якщо при перевірці контролюючими органами об'єму виконаних робіт, вартості матеріалів, буде виявлено завищення вартості робіт, матеріалів, підрядник протягом 3 днів зобов'язаний оформити акти на зменшення вартості робіт або ціни на матеріали, та повернути надмірно сплачені кошти на розрахунковий рахунок замовника.
Згідно п. 12.2 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися поетапно на підставі підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, проміжними платежами із урахуванням обсягів фактично виконаних робіт та фактичних витрат підрядника.
Відповідно до п. 12.8 Договору, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Обсяги виконаних робіт та понесених витрат підрядник погоджує з уповноваженим за технаглядом представником замовника, який на протязі трьох робочих днів перевіряє їх та підписує (візує) Акт виконаних робіт (п.12.10 Договору).
За змістом пунктів 14.2-14.5 Договору, недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об'єкт.
Замовник перевіряє подані підрядником документи в частині фактично виконаних робіт та обсягів і підписує їх або обґрунтовує причини відмови в їх підписанні протягом п'яти робочих днів з дня одержання.
У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, підрядник зобов'язаний у визначений замовником строк усунути їх та повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником.
Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунуті підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитись від прийняття таких робіт та вимагати відшкодування збитків та повернення сплачених коштів.
Строк дії Договору сторонами погоджено у пункті 17.1 відповідно до якого цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторонами було укладено низку додаткових угод, якими було змінено ціну договору, строк дії договору, а також викладено в новій редакції Додаток № 4 «Календарний план виконання робіт» та Додаток № 5 «План фінансування будівництва».
В підтвердження виконання робіт до матеріалів справи долучено довідки за формою № КБ-3 та акти виконаних робіт за формою № КБ-2 на загальну суму 4 119 283, 13 грн, а саме:
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за березень 2020 року на суму 700 000, 00 грн;
- акт № 6 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за березень 2020 року на суму 700 000, 00 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за грудень 2020 року на суму 394 144, 23 грн;
- акт № 10 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2020 року на суму 394 144, 23 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за грудень 2019 року на суму 23 834, 72 грн;
- акт № 4 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2019 року на суму 23 834, 72 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за квітень 2020 року на суму 314 028, 62 грн;
- акт № 8 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за квітень 2020 року на суму 314 028, 62 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за квітень 2020 року на суму 331 495, 55 грн;
- акт № 7 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за квітень 2020 року на суму 331 495, 55 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за листопад 2019 року на суму 767 095, 31 грн;
- акт № 2 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за листопад 2019 року на суму 767 095, 31 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за листопад 2019 року на суму 637 078, 58 грн;
- акт № 3 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за листопад 2019 року на суму 637 078, 58 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за листопад 2019 року на суму 74 491, 39 грн;
- акт прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за листопад 2019 року на суму 74 491, 39 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за лютий 2020 року на суму 300 000, 00 грн;
- акт № 5 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за лютий 2020 року на суму 300 000, 00 грн;
- акт № 9 прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за вересень 2020 року на суму 577 114,73 грн;
Відповідно до платіжних доручень № 11 від 08.11.2019 на суму 74 491, 39 грн; № 29 від 18.11.2019 на суму 767 095, 31 грн; № 31 від 17.12.2019 на суму 637 078, 58 грн; № 41 від 23.12.2019 на суму 23 834, 72 грн; № 6 від 12.03.2020 на суму 300 000, 00 грн; № 10 від 10.04.2020 на суму 700 000, 00 грн; № 15 від 22.04.2020 на суму 331 495, 55 грн; № 20 від 28.05.2020 на суму 314 028, 62 грн; № 21 від 21.09.2020 на суму 577 114, 73 грн; № 25 від 29.12.2020 на суму 394 144, 23 грн підряднику загалом було сплачено 4 119 283, 13 грн.
Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено аудит діяльності позивача під час виконання робіт з капітального ремонту (термомодернізація) будівлі комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт у розмірі 969 845, 00 грн або 23, 54%.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов Договору було завищено вартість робіт на загальну суму 969 845, 00 грн, що призвело до надмірно сплачених коштів, які відповідач має намір повернути на підставі п. 8.4.18 Договору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до норм статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно положень статті 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
При цьому статтею 853 ЦК України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За встановленими обставинами справи, відповідач у повному обсязі виконав роботи, передбачені умовами Договору № 65 від 29 липня 2019 року, а позивач такі роботи прийняв, що підтверджується актами виконаних робіт.
Наведені обставини не заперечуються сторонами, а тому не підлягають доказуванню згідно положень ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Суд зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені договором підряду, суд дійшов висновку, що позивач погодився як з обсягом таких робіт, так і з їх вартістю, яка погоджена сторонами умовами укладеного договору, з урахуванням додаткових угод.
Доказів на підтвердження того, що виконувані роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями позивачем не надано.
Мотивована відмова від приймання виконаних робіт відповідачем з боку позивача в матеріалах справи також відсутня.
Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена Комунальним некомерційним підприємством «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» Святошинського району м. Києва.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, подані учасниками справи, суд дійшов висновку, що умови Договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 серпня 2019 року в справі № 910/13407/18 та від 22 жовтня 2019 року в справі № 922/59/19.
У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач посилається на Аудиторський звіт № 070-5-13/8 від 28.04.2021 Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
З огляду на Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), суд не може визнати такий звіт належним та допустимим, в розумінні статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказом на підтвердження завищення вартості виконуваних робіт на заявлену суму 969 845, 00 грн, оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.
Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Водночас, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України).
Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Відшкодуванню підлягають прямі збитки, що стали безпосереднім та невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Проте, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв'язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.
У аудиторському звіті № 070-5-13/8 від 28.04.2021 зазначено, що підрядною організацією ТОВ «КОМПАНІЯ СФЕРА КОМФОРТУ» по об'єкту «Термомодернізація будівлі КНП «Консультативно - діагностичний центр» Святошинського району м. Києва, вул. Симиренка, 10 (в т.ч. капітальний ремонт інженерних мереж). Опалення» допущено завищення на 969 845, 00 грн або 23, 54% із яких: завищення вартості обсягів робіт - 842 835, 00 грн; завищення вартості, пов'язане з неправильним застосуванням РЕКН - 75 100, 00 грн; завищення кількості матеріалів - 44 214, 00 грн; завищення вартості загальновиробничих витрат у зв'язку з відсутністю розрахунків на оплату перших п'яти днів непрацездатності внаслідок захворювань або травм та неправильним застосуванням підрядною організацією розміру єдиного внеску на величину допомоги на тимчасову втрату непрацездатності понад 5 днів (Н21, Н116) - 7 696, 00 грн.
Втім, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в справі № 21-237а13.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі Договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за Договором підряду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 в справі № 922/2310/17.
За таких обставин, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем вимог Договору, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум, які позивач вважає сплаченими понад міру на підставі підпункту 8.4.18 Договору, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 30.07.2021.
Суддя О.С. Комарова