ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/7620/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «ЦЕНТР З БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТУ КОЛІЇ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО ТЕХНОЕКСПЕРТ»
про стягнення 238 586, 79 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «ЦЕНТР З БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТУ КОЛІЇ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО ТЕХНОЕКСПЕРТ» про стягнення 238 586, 79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ЦБРК/КМС 122-20-59д про надання послуг від 10.12.2020 щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
26.05.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476328876 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 04.06.2021.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО ТЕХНОЕКСПЕРТ» (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «ЦЕНТР З БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТУ КОЛІЇ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (виконавець) було укладено договір № ЦБРК/КМС 122-20-59д про надання послуг (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в редакції Додаткової Угоди № 1 від 22.12.2020 до Договору виконавець зобов'язався надати послуги хопер-дозаторної вертушки (20 хопер-дозаторних вагонів) та 1 турного вагону (обслуговуюча бригада - 2 машиніста ЗБМ) терміном на 20 (двадцять) діб для перевезення та механізованого розвантаження щебеневої продукції замовника.
Згідно п. 2.1 Договору в редакції Додаткової Угоди № 1 від 22.12.2020 до Договору, вартість надання послуг, зазначених у п. 1.1 Договору становить 302 016, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 50 336, 00 грн, відповідно до калькуляції вартості надання послуг хопер-дозаторної вертушки та турного вагону структурного підрозділу Коростенська колійна машинна станція (Додаток № 1 до Договору).
Розрахунки за надані послуги, передбачені п. 1.1 даного Договору, проводяться замовником поетапно шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця попередньої оплати в розмірі 100% вартості послуг за 5 (п'ять) діб на протязі трьох календарних днів після отримання рахунку на попередню оплату. Передплата кожного етапу складає 75 504, 00 грн у тому числі ПДВ 12 584, 00 грн (п. 2.3 Договору).
У пункті 4.1 Договору визначено, що надані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням акту приймання-передачі послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення надання послуг.
Відповідно до п. 10.2. Договору в редакції Додаткової Угоди № 1 від 22.12.2020 до Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.04.2021.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань він надав послуги, оформлені Актами №1-4 за грудень 2020 року та № 1 за січень 2021 року, які відповідач прийняв на загальну суму 377 520, 00 грн, натомість власні зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши лише 151 504, 00 грн.
Листом від 26.02.2021 № ЦБРК-18/65 позивач вимагав сплатити заборгованість у розмірі 226 016, 00 грн.
Також, 01.04.2021 позивачем направлено відповідачеві претензію № ЦБРК-18/142 від 30.03.2021 щодо сплати заборгованості з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Невиплата заборгованості в добровільному порядку зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За встановленими обставинами, на виконання умов Договору, позивачем надавались послуги хопер-дозаторної вертушки, оформлені актами № 1 прийняття виконаних робіт за грудень 2020 року на суму 75 504, 00 грн, № 2 прийняття виконаних робіт за грудень 2020 року на суму 75 504, 00 грн, № 3 прийняття виконаних робіт за грудень 2020 року на суму 75 504, 00 грн, № 4 прийняття виконаних робіт за грудень 2020 року на суму 75 504, 00 грн та № 1 прийняття виконаних робіт за січень 2021 року на суму 75 504, 00 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем копії актів містять найменування юридичних осіб, а також підписи представників сторін, найменування послуг, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
Доказів на підтвердження того, що виконувані роботи не були прийняті відповідачем, або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи відсутні.
В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за отримані послуги, матеріали справи містять платіжні доручення № 308911 від 10.12.2020 на суму 75 504, 00 грн, № 308995 від 28.12.2020 на суму 56 000, 00 грн, № 308958 від 18.12.2020 на суму 20 000, 00 грн.
Докази погашення решти грошових зобов'язань, що виникли з Договору № ЦБРК/КМС 122-20-59д про надання послуг від 10.12.2020, в матеріалах справи відсутні.
Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати замовлених у позивача послуг, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 226 016, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 226 016, 00 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 704, 70 грн пені.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
Позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, тобто застосував договірну неустойку, передбачену Договором.
Однак, у Договору сторони не визначили, які положення законодавства є підставою для сплати штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка підлягає сплаті у разі порушення стороною зобов'язання.
З аналізу розділу 6 Договору, який визначає відповідальність сторін, вбачається, що сторони не визначили, які положення законодавства є підставою для сплати штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках.
Таким чином, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, не передбачає її застосування у спірному випадку.
За приписом же ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак, в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Між тим, ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.
Відтак, оскільки умовами Договору взагалі не визначено обов'язку зі сплати пені у разі порушення порядку розрахунків, не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Наведене узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 904/5922/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 904/4156/18.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 634, 23 грн та 4 231, 86 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційного збільшення, суд не виявив у ньому помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 231 882,09 грн, з яких: 226 016, 00 грн основного боргу, 3 % річних в сумі 1 634, 23 грн та 4 231, 86 грн інфляційних втрат .
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 478, 23 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ АГЕНТСТВО ТЕХНОЕКСПЕРТ» (03022, м. Київ, пров. Коломийський, буд. 20; ідентифікаційний код 37274878) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «ЦЕНТР З БУДІВНИЦТВА ТА РЕМОНТУ КОЛІЇ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 43112236) 226 016, 00 грн (двісті двадцять шість тисяч шістнадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 1 634, 23 грн (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 23 коп.) 3% річних, 4 231, 86 грн (чотири тисячі двісті тридцять одна гривня 86 коп.) інфляційних втрат та 3 478, 23 грн (три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 23 коп.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 30.07.2021.
Суддя О.С. Комарова