ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/1538/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом концерну «Військторгсервіс»
до Міністерства оборони України
про стягнення 60159,26 грн,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом концерн «Військторгсервіс» до Міністерства оборони України про стягнення 60159,26 грн.
За твердженням позивача, він помилково перерахував на рахунок відповідача 60159,26 грн (платіжне доручення № 10289 від 13.11.2020 на суму 1150,25 грн та платіжне доручення № 10370 від 24.11.2020 на суму 59009,01 грн).
Суд відкрив провадження у справі № 910/1538/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі з оглядну на таке.
13.02.2020 концерн «Військторгсервіс» (постачальник) та Міністерство оборони України (замовник) уклали договір № 286/2/20/3 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік) (далі - Договір).
Позивач порушив умови цього Договору, що зафіксовано в актах про порушення договірних зобов'язань № 922 від 10.04.2020 та № 2294 від 07.09.2020.
Відповідно до умов Договору відповідач нарахував штраф, а позивач його сплатив.
Позивач у додаткових письмових поясненнях зазначив, що акти про порушення договірних зобов'язань № 922 від 10.04.2020 та № 2294 від 07.09.2020, які були підставами для нарахування штрафу, були оформлені неналежним чином. За таких обставин, відсутні підстави для покладення на позивача відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13.02.2020 концерн «Військторгсервіс» (постачальник) та Міністерство оборони України (замовник) уклали договір № 286/2/20/3 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік) (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався у 2020 році здійснити постачання замовнику у зумовлені строки продукти харчування та сушені продукти різні 15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік).
Продукти постачаються в військові частини А 0224, АЗ 163, А2428, А2777, А2802, А1080, А4465, А2062, А1688, А 3199, А 2899, А2637, А 3767, А 3476, А2734, А1890, А1478,А2920, А2183, А2227, А1795, А1088, А1604, А1836, А1764, А2845, А1736 (п. 1.2 Договору).
Кількість, асортимент та строки постачання продуктів харчування
визначаються представником замовника заявкою, відповідно до каталогу
продуктів харчування.
Відповідно до п. 1.6 Договору ціна, кількість та строки постачання продуктів харчування зазначаються у специфікації договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити продукти харчування згідно з Каталогом за Договором якість, маркування, тара (упаковка) якого повинні відповідати вимогам законодавства України, нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України, керівним документам Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, які пройшли державну реєстрацію, та врегульовують питання у цій сфері.
Харчові продукти, які постачаються постачальником за Договором, повинні відповідати вимогам чинних стандартів на харчові продукти: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ виробника щодо безпечності та якості, вимоги яких повинні бути не нижчими від вимог описів продуктів харчування.
Відповідно до п. 4.6 Договору у разі виявлення представником замовника порушень при прийманні харчових продуктів в зведеному акті приймання-передачі зазначаються факти порушень та складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання у трьох примірниках, один примірник залишається у представника замовника, другий направляється замовнику, з належними доказами факту наявності порушень постачальником, третій надається постачальнику під розписку або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення.
У пункті 9.3.3 Договору сторони погодили, що при транспортуванні харчових продуктів транспортними засобами з порушенням, вимог ст. 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості таких харчових продуктів поставлених таким транспортним засобом.
При порушенні умов договору щодо кількості та строків поставки харчових продуктів згідно з заявкою, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставлених харчових продуктів та пеню у розмірі 0,1%) від вартості харчових продуктів з яких допущено прострочення постачання за кожен день прострочення (пункт 9.3.5 Договору).
Згідно з п. 9.8 Договору при виявлені порушень будь-яких умов Договору, представник замовника (із створення комісії у складі не менше трьох осіб представника замовника) складає акт по порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання за участі представника постачальника.
У випадку відсутності або відмови представника постачальника підписувати акт, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого акт встановленим порядком надсилається замовнику та постачальнику.
Всупереч вимогам Договору акти про порушення договірних зобов'язань № 922 від 10.04.2020 (на підставі цього акту відповідач нарахував 1050,25 грн штрафу) та № 2294 від 07.09.2020 (на підставі цього акту відповідач нарахував 59009,01 грн штрафу) складені без участі представника постачальника.
Крім того, відсутні докази направлення повідомлення про прибуття представника постачальника для складання акту.
Отже акти про порушення договірних зобов'язань від 10.04.2020 № 922 та від 07.09.2020 № 2294 складені з порушенням вимог Договору, є неправомірними та такими, що не можуть бути підставою для притягнення концерну «Військторгсервіс» до відповідальності та відповідно стягнення штрафних санкцій.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, відповідач повинен повернути позивачеві 60159,26 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов концерну «Військторгсервіс» до Міністерства оборони України.
Стягнути з Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) на користь концерну «Військторгсервіс» (вул. Молодогвардійська, 28-а, м. Київ, 03151, код 33689922) 60159,26 грн, 2270,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун