Номер провадження: 22-ц/813/1475/21
Номер справи місцевого суду: 500/7195/17
Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.
Доповідач Громік Р. Д.
29.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
21 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 28 грудня 2014 року в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області відбулася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортний засіб позивача «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 на підставі довіреності, отримав механічні пошкодження.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС», франшиза згідно полісу становить 510 грн. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження встановлено, що спричинена майнова шкода склала 46795,80 грн. і дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП. Розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 12749,80 грн. наведено в листі АТ «СГ «ТАС» від 27.05.2015 року №2718. Визначення суми матеріального збитку коштувало 600 грн., що підтверджується квитанцією ПП ОСОБА_5 від 21.01.2015 року. Для повного відшкодування збитків та завданої матеріальної шкоди позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 34046 грн. (46795,80 грн. - 12749,80 грн.) + 600 грн. = 34646 грн.
Крім того, позивач вказує, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральну шкоду позивачка оцінює у 5000 грн.
Таким чином, всього з відповідача позивач просить стягнути на свою користь суму у розмірі 39646 грн., яка складається з матеріальної шкоди у розмірі 34646 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн., також судові витрати у розмірі 1600 грн.
Позиція відповідача у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, наданому 22.01.2018 року, в якому вказує, що страхова компанія вже відшкодувала позивачці суму у розмірі 12 749,80 грн., яка була розрахована, виходячи з того, що автомобіль вважається фізично знищеним. Відповідно до матеріалів справи (Висновок №7 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди від 11.02.2015 року, ЧП ОСОБА_5 ) вартість транспортного засобу (ринкова вартість) на момент ДТП склала 46795,80 грн. Згідно Звіту №GGG-04-15У від 22.04.2015 року, СПД ОСОБА_6 (з листа АТ «СГ «ТАС» від 27.05.2015 року) вартість автомобіля в пошкодженому стані становить 33 536,00 грн. Різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає 13 259,80 грн., з яких страхове відшкодування склало 12 749,80 грн. (франшиза при цьому 510 грн.). Після ДТП автомобіль мав певну, достатньо значну вартість, що вбачається з переліку пошкоджень і їх характеру. Крім цього, 16.06.2017 року позивачка продала автомобіль і його власником на теперішній час є інша особа. Отже, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, у разі, якщо суд дійде висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачці певну суму, просить передати (вирішити питання про передачу) йому, після відшкодування збитків, у власність автомобіля «Mercedes-Benz», 1979 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 510 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 222,24 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 34136 гривень, позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки автоматично не означає, що страхова компанія зобов'язана відшкодувати шкоду в повному обсязі у разі, якщо вона дорівнює або не перевищує ліміт відповідальності.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 29 липня 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у позові.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28 грудня 2014 року о 14 годині 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки “Ford Tranzit”, держномер НОМЕР_3 по вул. Тиха в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області, не виконав вимоги дорожнього знака 2.1 “Надати дорогу”, а саме не надав перевагу у русі автомобілю “Мерседес” державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та виїхав на перехрестя вул. Б. Шосе, внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2015 року (а.с.6).
Зазначеною постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відомості про те, що дана постанова суду оскаржувалась сторонами суду надано не було.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.4) автомобіль «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав на момент ДТП ОСОБА_1 .
Як вбачається з довіреності від 19.03.2015 року (а.с.5) ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_3 керувати з правом тимчасового виїзду за кордон, а також розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здавати в оренду, заставляти в забезпечення зобов'язань третіх осіб тощо), належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого Ізмаїльським МРЕВ ДАІ Одеської області 19.06.1997 року.
Отже судом встановлено, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої автомобіль «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , яким керував водій ОСОБА_3 на підставі довіреності, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як вбачається зі ст.317 ЦК України за змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ 72030 від 06.03.2014 року страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн., франшиза - 510 грн., що підтверджується листом ПрАТ «СГ «ТАС» (а.с.25 зворот) та відповіддю на запит (а.с. 125).
ОСОБА_3 повідомив ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку та з метою отримання страхового відшкодування за пошкодження належного ОСОБА_1 транспортного засобу звернувся до страховика з відповідною заявою про страхове відшкодування, що підтверджується страховим актом №9200Р/21/2015 від 27.05.2015 року ( а.с. 125 зворот)
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 згаданого закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до висновку №7 експертного автотоварознавчого дослідження ПП ОСОБА_5 становить 46 795,80 грн, вартість відновлювального ремонту складає 56 764, 64 грн. (а.с. 7-13)
Згідно звіту № GGG -04-15У про встановлення утилізаційонної вартості автомобіля «Mercedes-Benz» 300D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник - ОСОБА_1 , станом на 21 січня 2015 року вартість автомобіля в пошкодженому стані становить 33 536 грн. (а.с. 126 зворот - 129)
Як вбачається з листа ПрАТ «СГ «ТАС» належна сума страхового відшкодування 12749,80 грн. (46 795,80 грн. - 33 536,00 грн.) - 510 = 12 749,80 грн.) перерахована на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування. Дана сума розрахована ПрАТ «СГ «ТАС» виходячи з того, що автомобіль вважається знищеним.
Відповідно до п.30.1 ст.30 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п.30.2 ст.30 цього ж закону, якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у сумі 12 749, 80 грн. З даною сумою страхового відшкодування вона та її представник погодилися. Представник не звернувся до суду з клопотанням щодо залучення ПрАТ «СГ «ТАС» в якості співвідповідача по справі, хоча суд роз'яснював йому про можливість подання такого клопотання.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми матеріального збитку та витрат на проведення експертного дослідження не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вона отримала суму страхового відшкодування, що не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилаласт як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що страхувальник повинен нести відповідальність у межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності), тобто в межах 50 000 грн, а не ОСОБА_2 .
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк