Номер провадження: 22-ц/813/2123/21
Номер справи місцевого суду: 520/7848/15-ц
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 30
15 липня 2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Рибачук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп», за участю третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю « Арт Флай» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
03.06.2015 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп», в якому позивачка просила суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування вартості оплачених, але не наданих туристичних послуг, грошові кошти у розмірі 1940 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 40904 грн 68 коп, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 480 грн 77 коп, індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 15187 грн 91 коп, моральну шкоду у розмірі 10000 грн, витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 30 жовтня 2014 року між нею та ТОВ «Арт Флай» за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп» було укладено договір №12 про надання туристичних послуг, за якими до обов'язків відповідача, зокрема, відноситься і оформлення туроператором виїзної та ввізної візи до Індонезії о. Балі. Оскільки, відповідачем у строки визначені договором не було виконано обов'язок по організації туру, грошові кошти не повернуто, позивач змушена була звернутися до суду з вказаним позовом (т.1, а.с. 1-3).
Рішенням Київського районного суду (суддя Васильків О.В.) м. Одеси від 13 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості оплачених, але не наданих туристичних послуг, грошові кошти у розмірі 1940 доларів США, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 480,77 грн, індекс інфляції за весь час прострочення суми у розмірі 15 187,91 грн 91 коп, моральну шкоду в сумі 5000 грн, та судовий збір на користь держави у розмірі 615 грн 73 коп. (т.1 а.с. 56).
Не погодившись з вищевказаним рішенням представник ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначив у скарзі, що відповідне рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Також апелянт звертав увагу у апеляційній скарзі на те, що послуги із оформлення в'їзної візи до Індонезії були замовлені лише для супутника позивача - громадянина Сирії ОСОБА_2 , однак сама позивач і після відмови йому у видачі візи посольством могла скористатись замовленими туристичними послугами у відповідача, проте, на власний розсуд відмовилась від них. Також, апелянт зазначав у скарзі, що позивачем не було доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та судом було неправильно застосовано норми матеріального права. Так апелянт просив суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Тревел Профешнл Груп» в повному обсязі (т.1, а.с. 71-80).
22.05.2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області (головуючий Сидоренко І.П.) апеляційну скаргу ТОВ «Профешенл Груп» - задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Профешнл Груп», за участю третьої особи - ТОВ «Арт Флай» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовлено (т.1, а.с. 257-261).
Не погодившись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_3 подала через представника касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської Області від 22.05.2017 року, у якій просила суд постановити ухвалу про скасування рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.05.2017 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 року (т.2, а.с. 1-5).
23 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (головуючий - суддя Луспеник Д.Д.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2017 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с. 37-42).
12.03.2020 року представник ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» - адвокат Гришко С.О. подав додаткові пояснення в справі. Так, представник відповідача зазначив, що рішення про відмову у видачі візи прийнято за 13 діб до початку туру (дата початку туру 10.01.2015 рік, рішення про відмову у видачі візи прийнято 28.12.2014 року). Згідно відомостей, наданих посольством Республіки Індонезії у відповіді, документи та паспорти були передані представникам ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП». З огляду на те, що 28.12.2014 року вихідний день, то документи не могли бути передані представникам безпосередньо у день прийняття консулом рішення. Документи та паспорти туристів були отримані представником у період з 29.12.2014 року по 31.12.2014 року та відповідно у цей проміжок часу туроператору стало відомо про рішення, прийняте посольством. Представник відповідача зазначає, що турист був повідомлений про відмову у відкритті візи 31.12.2014 року, тобто за 10 діб до початку туру. Тому відповідач просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 року та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
09.04.2020 року від представника позивача - ОСОБА_4 надійшли пояснення по справі. Представник позивача зазначив, що з моменту оплати ОСОБА_1 і до початку туру залишалось 63 календарних дні. Документи, необхідні для оформлення туристам відповідної візи були передані туроператору через службу кур'єрської доставки через 40 та 42 дні після здійснення повної оплати та за 25 та 23 дні до почату туру. Документи на отримання візи були подані до Консульського відділу Посольства за 19 днів до початку туру. На думку представника позивача як турагент, так і туроператор вчиняли дії щодо затягування отримання візи, так як фактично 39 днів не вчиняли жодних дій для отримання візи. Тому представник позивача просить суд залишити рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 року без змін.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.07.2021 року було задоволено клопотання представника ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» - Пустовіт А.С. та призначено судове засідання 15.07.2021 року в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 15.07.2021 року представник ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» - Пустовіт А.С., який брав участь в справі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримав та просив суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. 05.07.2021 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача? пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконала свій обов'язок щодо оплати вартості туру, що підтверджується квитанцією від 03.11.2014 року та квитанцією від 06.11.2014 року.Однак, туристам у видачі віз було відмовлено, що унеможливило використання туристичних послуг. За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню вся сума сплачених позивачем коштів без вирахування витрат на візовий збір. Оскільки, заперечення відповідача в цій частині не підтверджені належними доказами, та в силу положень ст. 60 ЦПК України є недоведеними. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач ТОВ «Тревел Профешнл Груп» починаючи з 11.01.2015 року (дати запланованого початку туру) по день звернення позивача до суду, не повернув кошти, отримані в якості оплати вартості туру, на підставі чого суд дійшов до висновку про наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, суд погодився з доводами позивача стосовно завдання їй моральної шкоди відповідачем, однак дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, визначений в позовній заяві є завищеним, в зв'язку з чим в цій частині вирішив частково задовольнити позовні вимоги. Позовні вимоги у частині стягнення витрат на правову допомогу суд залишив без задоволення, оскільки, на підтвердження заявлених вимог в даній частині позивачем не надано жодних доказів, та взагалі не вказано розмір витрат на правову допомогу, який позивач просить стягнути.
Як було вище зазначено, справа переглядалась судом касаційної інстанції, за результатами чого рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.05.2017 року було скасовано постановою КЦС ВС від 23.10.2019 року та справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення та направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив строки, коли туроператор направив до консульської установи документи позивача для відкриття віз, чи виконані ці дії відповідача у строки, визначені чинним законодавством, не з'ясував час, коли консульська установа надала відповідь про відмову у відкритті віз, та не встановив, коли туроператор чи турагент повідомили про це туриста.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи 30.10.2014 року між ТОВ «Арт Флай» (Турагент), який діє від імені, під контролем та за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (Туроператор) на підставі Агентського договору «Партнерська програма» від 09.10.2014 року та ОСОБА_1 (Турист) було укладено договір про надання туристичних послуг № 12 (т. 1, а.с. 4-6).
За умовами вказаного договору Турагент зобов'язується забезпечити надання Туристу туру, а Турист зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити вартість туру згідно Договору. Вартість туру з урахуванням послуг Турагента становить 25 414,00 грн, що еквівалентно 1940 дол. США на день здійснення оплати. Зазначена вартість послуг автоматично змінюється у разі збільшення фіксованого курсу гривні по відношенню до євро (долару США), встановленого Туроператором пропорційно зміни курсу на день здійснення повної оплати туру.
Відповідно до пункту 2.6.1 Договору Турагент зобов'язується надати тур, сформований Туроператором на двох осіб, прізвища яких зазначаються в рахунку в Індонезію з 10.01.2015 року по 20.01.2015 року.
В матеріалах справи містяться квитанції від 03.11.2014 року та від 06.11.2014 року, які підтверджують, що позивач виконала свій обов'язок щодо оплати вартості туру, що підтверджується квитанцією (т. 1, а.с. 8).
Листом № 27/15 від 16.04.2015 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на звернення позивача від 30.03.2015 року повідомили, що менеджером компанії ТОВ «Тревел Профешнл Груп» відповідно до заявки № ID10015001 було заброньовано пакет туристичних послуг для відпочинку в Республіці Індонезії, який зокрема включав послуги з оформлення туристичних віз. Однак, туристам у видачі віз було відмовлено, що унеможливило використання туристичних послуг. В листі вказано, що Туроператором було надано до консульської установи своєчасно та в повному обсязі пакети документів для відкриття Туристам віз. Не відкриття віз до початку подорожі ТОВ «Тревел Профешнл Груп» вважає фактором, що знаходиться поза сферою компетенції товариства, що обґрунтовує правомірність застосування ТОВ «Тревел Профешнл Груп» 100 % штрафу по заявці № ID10015001, його утримання з коштів, сплачених за організований по заявці тур, та унеможливлює повернення коштів Туристам (т. 1, а.с. 47-48).
Відповідно до пояснень представника ТОВ «Арт Флай», наданих на виконання ухвали апеляційного суду, документи на оформлення в'їзної візи до Республіки Індонезії передавалися ТОВ «Тревел Профешнл Груп» за допомогою кур'єрської організації «GrandEX», про що свідчать накладні № ODSO048-5030121 від 16.12.2014 року та № ODSO048-5030663 від 18.12.2014 року. Про відмову у відкритті в'їзної візи громадянину Сирії ОСОБА_5 за заявою № ID100115001 менеджер ТОВ «Тревел Профешнл Груп» повідомила агента ТОВ «Арт Флай» телефоном 31.12.2014 року. Про відмову у відкритті в'їзної візи було відмолено ОСОБА_1 31.12.2014 року одразу після отримання інформації від менеджера ТОВ «Тревел Профешнл Груп». На підтвердження вказаних відомостей були надані копії накладних (т. 1, а.с. 233-234, 235-236).
Листом ОСОБА_6 - третього секретаря керівника протокольного та консульського відділу Посольства Республіки Індонезія від імені Посла № 226/04/IV/16 від 20.04.2016 року на запит суду було повідомлено, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подавали до консульського відділу Посольства документи для оформлення візи від імені: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Візові заяви були оброблені та відповідно було надане відхилення. Посольство повернуло консульський збір, документи і паспорти вищезгаданих осіб представникам ТОВ «Тревел Профешнл Груп». У вказаному листі також зазначено, що відповідно до положень Посольства, які знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Посольства, всі рішення щодо видачі візи є остаточними. Пояснювальні листи щодо відхилення візових заяв Посольство не надає, оскільки залишає це на власний розсуд. Також в листі зазначено, що документи від туроператора Посольством були отримані 22 грудня, а рішення про відмову у видачі прийняте 28 грудня (т. 1, а.с. 145,146,147).
Тобто, вказаним листом було підтверджено, що Посольством були повернені Турагенту документи обох туристів.
Нормативно-правова база та оцінка апеляційного суду
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 20 ЗУ «Про туризм» туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
За ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, тур агент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про туризм», туристи і екскурсанти мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
У пункті 2.2 Договору про надання туристичних послуг № 12 від 30.10.2014 року, укладеного між ТОВ «Арт Флай» (Турагент), який діє від імені, під контролем та за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (Туроператор) та ОСОБА_1 (турист) сторони погодили, що турист(и) має право відмовитись від одержання послуг (анулювати тур), у тому числі у випадку відмови посольства країни відвідування у видачі візи до початку подорожі (крім випадків, передбачених додатком № 3 до договору), відшкодувавши фактичні витрати, які вже поніс турагент/туроператор на момент ануляції туру, у тому числі на оплату пені, штрафів партнерам туроператора, пов'язаних з анулюванням бронювання туристичних послуг. Сторони погоджуються, що турагент/туроператор здійснює такі фактичні витрати на організацію туру:
- незалежно від строку відмови від одержання туристичних послуг розмір фактичних витрат туроператора на організацію туру становить 50 (п'ятдесят) євро та відшкодовується туристом у гривнях згідно з комерційним курсом туроператора на дату відмови туриста від одержання туристичних послуг, а також:
- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 30 днів і більше до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 15 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;
- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 29-30 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 50 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;
- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 19-15 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 80 % від загальної вартості подорожі за цим договором;
- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 14 днів включно до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 100 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором.
Відповідно до п. 2.6.2 Договору, Турагент зобов'язаний передати Туристу всі необхідні документи, які надають йому право на одержання туристичних послуг не пізніше, ніж за 1 день до початку туру, або не пізніше, як за 2 години до початку туру, якщо документи передаються в місці початку подорожі. Обов'язок Туроператора по організації туру вважається виконаним з моменту передання Туристу повного пакету документів, які дають право на отримання туристичного продукту.
Пунктом 3.16 Договору встановлено, що Туроператор не несе відповідальності за відмову Посольства країни відвідуванні в видачі візи або невидачу візи до початку подорожі. У випадку відмови Посольства у видачі візи або невидачі візи до початку подорожі Турагент повертає Туристу вартість туру, за вирахуванням витрат, які вже поніс Туроператор/Турагент на організацію туру, визначених в п. 2.2. Договору, та анулювання всіх туристичних послуг на момент такої відмови. Вартість послуги по оформленню візи Туристу не повертається.
Отже, положеннями вище вказаного Договору встановлено, що у випадку відмови Посольства країни відвідування у видачі візи туристу повертається вартість туру за вирахуванням понесених туроператором витрат.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач не надав до суду жодних доказів понесених витрат за договором про надання туристичних послуг. Крім того, як було вище зазначено, листом Посольства від 20.04.2016 року було повідомлено, що Посольство повернуло консульський збір, документи і паспорти туристів представникам ТОВ «Тревел Профешнл Груп».
Одночасно, апеляційний суд заважує, що Договір про надання туристичних послуг було укладено 30.10.2014 року. Оплата послуг, передбачених вказаним договором, була здійснена квитанціями від 03.11.2014 року та від 06.11.2014 року. Разом з тим, документи від туроператора Посольством були отримані 22 грудня, а рішення про відмову у видачі прийняте 28 грудня (т. 1, а.с. 146). Замовник послуг (турист) - ОСОБА_1 була повідомлена про відмову в видачі візи 31.12.2014 року. Тур заплановано з 10.01.2015 року по 20.01.2015 року.
Отже, документи на оформлення візи були передані Посольству більш ніж через 50 днів, після укладення Договору про надання туристичних послуг. Рішення про відмову в видачі візи - прийнято за 13 діб до початку туру, а замовник послуг був повідомлений про неможливість виконання послуги фактично за 11 днів до початку туру. Такі дії виконавців послуг мають характер штучного затягування вчинення відповідних дій щодо оформлення необхідних документів та повідомлення замовника про неможливість виконання послуг. За таких обставин замовник був об'єктивно позбавлений можливості використати надані йому права, в порядку передбаченому договором та відмовитися від надання йому послуг.
Виконавець, добровільно приймаючи на себе відповідні зобов'язання, має розуміти, враховувати та передбачати обставини, які пов'язані зі здійсненням його діяльності та несе ризик настання наслідків, в тому числі негативних, в разі вчинення/не вчинення відповідних дій, що обумовлює специфіку його діяльності.
З врахуванням вище наведеного, вказівок суду касаційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини, які мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування вартості оплачених туристичних послуг грошові кошти в сумі 1940 доларів США, що еквівалентно 52 079 гривень.
За ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі, коли виконавець не може виконати роботу (надання послуг) згідно з договором. За кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.
Абзацом 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Враховуючи норми законодавства, фактичні обставини даної справи, спірні правовідносини, тривалість спору, з урахуванням ситуації, яка склалася між сторонами в даній справі, апеляційний суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Щодо інших доводів апеляційної скарги. Як вбачається з листа Посольства № 226/04/IV/16 від 20.04.2016 року Посольством були повернені Турагенту документи обох туристів, з огляду на що виникла неможливість надання туристичних послуг за договором обом туристам, що спростовує відповідні доводи відповідача-апелянта. А крім того, посилання відповідача на п. 3.3. Договору про надання туристичних послуг щодо невиконання зобов'язань Туроператором внаслідок виникнення обставин непереборної сили, не приймаються до уваги апеляційним судом, адже ситуація, яка виникла за обставинами даної справи - відмова Посольства у видачі візи, прямо передбачена та чітко врегульована Договором, з огляду на що дана ситуація не регулюється положеннями п. 3.3. Договору.
Таким чином, враховуючи вище наведене, встановлені обставини справи, роз'яснення суду касаційної інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2015 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп», за участю третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю « Арт Флай» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп» (ЄДР 36387500) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування вартості оплачених туристичних послуг грошові кошти в сумі 1940 доларів США, що еквівалентно 52 079 гривень, 3% річних від простроченої суми, індексу інфляції за весь час прострочення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешенл Груп» (ЄДР 36387500) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 2000 гривень.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст постанови складено 28 липня 2021 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
15.07.2021 року м. Одеса