П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 486/518/21
Головуючий в 1 інстанції: Далматова Г.А.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Южноукраїнськ Миколаївської області
11 червня 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У березні 2021року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою адміністративної комісії №8 від 17 березня 2021 року на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, однак позивачка вказує не вчиняла вказаного адміністративного правопорушення, не порушувала вимог ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Жодні належні докази вчинення позивачкою зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення відсутні. До того ж, позивачку не було своєчасно повідомлено про дату розгляду справи, що свідчить про грубе порушення відповідачем вимог п.3 ч1 ст. 278 КУпАП, що в свою чергу призвело до порушення права позивача передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема позбавлена права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката тощо.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати.
В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення справи, не досліджено доказів, які були витребувані за клопотанням позивача (виписка по рахунку суб'єкта господарювання та відеозапис з камер спостереження). Також, судом першої інстанції не враховано протокол засідання адміністративної комісії, згідно якого вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивачки жодні докази крім самого протоколу про адміністративне правопорушення комісією не досліджувались. Також, не було враховано відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, зокрема розрахункового документу, який би свідчив про здійснення операції купівлі-продажу тютюнових виробів. Проведення вилучення жодних речей, зокрема тютюнових виробів та фіскального чеку працівником поліції яким було складено протокол про адміністративне правопорушення не здійснювалось. За вказаного, апелянт наголошує, що адміністративною комісією у даному випаду при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП не було взято до уваги вищевказане, не надано оцінку факту відсутності жодних об'єктивних доказів реалізації позивачем у встановлений час та дату товару, який є предметом правопорушення, як і доказів того, що цей товар вилучався у неповнолітнього не надано. Відтак, в порушення вимог ст. 245 КУпАП не забезпечено всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, не дотримано вимог ст. 280 КУпАП. Самі ж лише пояснення неповнолітньої особи (які також не були досліджені відповідачем під час розгляду справи та прийняття спірної у справі постанови) не можуть бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, якщо не підтверджені іншими доказами в сукупності. При цьому, жодні інші докази відсутні. Твердження суду першої інстанції в судовому рішенні про те, що позивач не заперечує прямо свою вину у вчиненні такого діяння як продаж тютюнових виробів неповнолітній особі є абсолютно безпідставним, оскільки позивачка в протоколі та у позові зазначала про те, що не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП.
27.07.2021р. (вхід. № 16139/21) від відповідача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначає про хибність доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні з тих підстав, що в матеріалах справи наявні пояснення неповнолітньої особи та документ, який підтверджує її вік та в свою чергу вину ОСОБА_1 , яка продала неповнолітній тютюнові вироби не пересвідчившись у віці особи. Зважаючи на достатність на думку відповідача доказів в адміністративному матеріалі від 30.01.2021р. серії ВАБ№ 052973 відносно гр. ОСОБА_1 , для прийняття об'єктивного рішення, члени адміністративної комісії одноголосно прийняти відповідну постанову. Також, зауважує, що позивачка своєчасно повідомлялась про розгляд справи про адміністративне правопорушення. жодних пояснень, клопотань та доказів не надала. Відповідач у справі наголошує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано вимог чинного законодавства, прийнято законну постанову.
На підставі ст. 311 КАС України, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 січня 2021 року інспектором з ювенальної превенції Южноукраїнського ВП Шендрик А.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення по наступному факту. 29 січня 2021 року близько 12:15 години продавець ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в магазині-кафетерії " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 ), реалізувала тютюновий виріб (пачку цигарок LM loft) неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" /а.с.8/.
Протокол був складений у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про що свідчить її особистий підпис та пояснення про незгоду із протоколом.
03 березня 2021 року протокол був направлений на розгляд адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради.
Засідання комісії було призначене на 17 березня 2021 року, про що ОСОБА_1 була направлена повістка рекомендованим листом з повідомленням /а.с.48/.
Постановою про накладення адміністративного стягнення №8 від 17 березня 2021 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. /а.с.7/.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачка оскаржила її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята на підставі матеріалів, наданих відповідальною особою працівником поліції, протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 та її законного представника, документу, що посвідчує особу неповнолітньої, документів стосовно роботи магазину-кафетерію "Одеса" та ліцензії на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
При цьому, з приводу відсутності розрахункового документа, суд першої інстанції зазначив, що таке не свідчить про відсутність реалізації неповнолітньому у встановлений час та дату товару, який є предметом правопорушення, оскільки даний факт підтверджується усіма матеріалами справи в сукупності.
До того ж, суд попередньої інстанції не вважав наявними порушення у праві на захист позивачки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зазначивши, що позивач була присутня при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї, достеменно знала про настання відповідальності, проте не скористалася правом на захист під час оформлення протоколу, не надала жодних пояснень, які б свідчили про її невинуватість, не здійснила жодних дій, спрямованих на реалізацію свого права протягом тривалого часу з моменту складання протоколу.
Також, суд попередньої інстанції зауважив, що невчасне отримання повістки про виклик на засідання, на яке посилається позивач, є способом ухилення від відповідальності, оскільки повістка була доставлена, але неотримана за п'ять днів до засідання комісії, а саме12 березня 2021 року, а отримана фактично 18 березня 2021 року наступного дня після засідання /а.с.9а/.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На виконання п. 1 ч. 1ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
За визначенням ч. 1 ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті),статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2,частиною другою статті 156,частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради),статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років;
Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння такій особі забороняється.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продавець при реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів зобов'язаний вжити передбачені законодавством заходи, спрямовані на недопущення продажу таких товарів особам, які не досягли 18-ти річного віку, а в разі вчинення таких дій несе адміністративну відповідальність, визначену законом.
Механізм застосування фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі - Порядок № 790), відповідно до пункту 5 якого, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно ч. 2 ст. 156 КУпАП, порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар) - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивачки, адміністративною комісією було досліджено протокол про адміністративне правопорушення від 30.01.2021р. серії ВАБ №052973.
Також, апеляційним судом встановлено, що згідно опису у справі про адміністративне правопорушення також наявні пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 , копія паспорту неповнолітньої, пояснення матері неповнолітньої ОСОБА_4 , фотокопія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, інші реєстраційні документи, тощо.
Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У відповідності до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 КУпАП).
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30.01.2021р. вказано про те, що 29.01.2021р. о 12:15 год., у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 здійснила продаж сигарет «LM Loft», вартістю 53,00 грн. неповнолітній ОСОБА_2 (2004 р.н.), перебуваючи на робочому місці у магазині з кафетерієм «Одеса», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного вище правопорушення, відповідачем до суду надано лише протокол про адміністративне правопорушення, складений працівником поліції та пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_4 .
Жодного іншого доказу, зокрема фіскального чеку про здійснення операції купівлі-продажу тютюнових виробів, безпосередньо самого придбаного неповнолітньою особою тютюнового виробу працівниками поліції до протоколу не додану.
Так, у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначала, що 29.01.2021р. близько 12:15 год., після закінчення п'ятого уроку у Южноукраїнському професійному ліцеї, у якому вона навчається, разом зі своєю одногрупницею « ОСОБА_5 », вирішили придбати сигарети у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться поряд із ЮЗШ №4. Далі у поясненнях неповнолітня також вказала, що підійшовши до магазину, ОСОБА_5 дала їй свою картку для виплати стипендії, щоб ОСОБА_2 придбала сигарети, адже виглядає старше. Зайшовши до магазину, впевнившись що нікого не має, неповнолітня ОСОБА_2 підійшла до продавчині, як зазначено у поясненнях, та попросила сигарети « LM Loft », на що продавець не спитавши ані віку, ані документів на його підтвердження, дала сигарети та неповнолітня розрахувалась карткою подруги у сумі грн.
Також, як вказано у поясненнях ОСОБА_2 , 29.01.2021р. цього ж дня, близько о 17:00 год., до неї підійшов співробітник поліції, в той час як вона здійснювала куріння тютюнових виробів у дворі по АДРЕСА_1 , біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » разом зі своєю подругою « ОСОБА_6 » (а.с. 40-41).
Згідно пояснень матері неповнолітньої ОСОБА_4 , до неї 29.01.2021р. близько 17:00 год. зателефонував працівник поліції та повідомив, що став свідком того, як її донька здійснювала куріння тютюнових виробів у забороненому законом місці. Більше по даному факту нічого не додала (а.с.43).
Апеляційним судом під час перегляду даної справи встановлено, що судом першої інстанції були витребувані та наявні в матеріалах справи виписка за 29.01.2021року по банківському рахунку, на який надходять кошти від продажу товару в магазині-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; запис з камери відео спостереження, яка знаходиться в приміщенні торгівельного залу магазину-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також протокол засідання адміністративної комісії від 17.03.2021р. та матеріали, що стали підставою для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
Однак, на думку колегії суддів, вказані докази судом першої інстанції досліджені належним чином не були. У судовому рішенні відсутня оцінка кожному із них.
При цьому, судом апеляційної інстанції було досліджено наданий позивачкою до суду першої інстанції диск з відеозаписом з відеокамери спостереження, що знаходиться у приміщенні торговельного залу магазину-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за період 29.01.2021р. з 11:00 год. по 14:30 год., з якого вбачається, що у встановлений у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.01.2021р. серії ВАБ№052973 дату та час - 29.01.2021р. близько 12:15 год., не підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
З відеозапису не вбачається тих обставин, що викладені у протоколі.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Однак, зважаючи на те, що у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення від 30.01.2021р. серії ВАБ№052973 містить недоведені дані, які б ідентифікували обставини правопорушення, тобто входять до предмету доказування, то на думку суду, такий протокол не є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 та 2 статті 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Колегією ж суддів встановлено, що протокол про вилучення речей, які є об'єктом адміністративного правопорушення не складався і речі (тютюновий виріб пачка цигарок LM loft) не вилучались.
Про факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення свідчать лише пояснення неповнолітнього, якому позивачка нібито продала тютюновий виріб.
Однак такі пояснення у даному випадку на думку апеляційного суду є недостатніми доказами для кваліфікації дій позивачки, як адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, оскільки ґрунтуються лише на інформації, яку зазначає неповнолітня особа.
До того ж, колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній розрахунковий документ який свідчив би про здійснення операції купівлі-продажу тютюнового виробу .
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що з наданої позивачкою у справі виписки по банківському рахунку магазин «Одеса» за період 29.01.2021р. з 10:46 год. до 17:15 год. відсутнє надходження коштів у сумі 53,00 грн., як указано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, слід зазначити, що у поясненнях неповнолітньої ОСОБА_2 відсутнє зазначення суми грн., яку нібито сплатила остання за придбані сигарети. Вказане у свою чергу не дає можливості суду пересвідчитись у достовірності даних, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Також, у поясненнях неповнолітня не зазначала які саме сигарети нею були придбані у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що також позбавляє можливості пересвідчитись у правильності даних. Вказаних у протоколі від 30.01.2021р.
При цьому, в матеріалах справи відсутні пояснення інших осіб, зокрема одногрупниці неповнолітньої ОСОБА_2 , чиєю банківською карткою нібито розрахувалась неповнолітня за придбані сигарети, а також подруги, з якою разом неповнолітня ОСОБА_2 здійснювала куріння о 17:00 год. у дворі по б-р Шевченка,9, біля магазину «Одеса».
Відповідно до змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення від 17.03.2021р. №8 така прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Про те, що відповідач, при розгляді справи, брав до уваги інші докази, у підтвердження/спростування вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП, у постанові не зазначено.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не мав достатньо доказів для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення інформації про склад адміністративного правопорушення в діях позивачки не містить, а інших доказів вини позивачки у продажі тютюнових виробів неповнолітній особі відповідач не досліджував.
Відповідно до ч.ч. 1 ,2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
У даному випаду, суд не надає оцінку того, чи є надіслані матеріали правоохоронних органів достатніми для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статті 156 КУпАП. У межах спірних правовідносин оцінці підлягає оскаржене рішення відповідача у контексті того, чи доводить (встановлює) таке вину позивачки у інкримінованому вчинку.
Відповідачем не надано належних та достатніх поза розумним сумнівом доказів, з урахуванням встановлених вище спірних обставин, у підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 156 КУпАП, окрім протоколу та пояснень неповнолітньої.
Інших джерел, з яких контролюючий орган встановив порушення позивачем правил обігу тютюнових виробів, в оскаржуваній постанові не зазначено, колегією суддів не встановлено.
Отже, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення вчинене позивачкою, відповідач діяв не у спосіб, встановлений чинним законодавством, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною.
Беззаперечно, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що особа, яка здійснює продаж тютюнових виробів повинна встановити вік особи, яка придбаває такі тютюнові вироби, однак у даному випадку відповідачем не встановлено події, за якої ОСОБА_1 мала обов'язок встановити вік особу неповнолітньої ОСОБА_2 .
Інші доводи та твердження сторрін є несуттєвими. Зокрема, посилання позивачки на порушення відповідачем розгляду справи про адміністартивне правопорушення з огляду на несвоєчасне повідомлення особи, відносно якої розглядалась справа, про дату, час і місце розгляду справи про адміністартивне правопорушення не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем доведено своєчасне направлення повідомлення ОСОБА_1 .
Враховуючи усе наведене вище у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати судове рішення суду першої інстанці, ухвалити нове рішення як
им адміністративний позов необхідно задовольнити та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Однак зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Водночас, згідно з частиною 3статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи те, що матеріали, на підставі яких відбувався розгляд справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності містять недоліки та розбіжності, які виключають можливість встановлення обставин події адміністративного правопорушення та які не можливо усунути надісланням справ на новий розгляд до відповідача, апеляційний суд приходить до переконання в тому що справу про адміністративне правопорушення відносно позивачки, порушену за ч. 2 ст. 156 КУпАП, необхідно закрити.
З огляду на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже враховуючи те, що за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені на сплату судового збору, за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.
Як встановлено з матеріалів справи за подання адміністративного позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн.
Таким чином на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-243, 286, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року у справі № 486/518/21- скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову №8 від 17.03.2021р. адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 156 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.