ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 липня 2021 року справа №640/21064/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доСпеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі по тексту - відповідач)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у 2014 році (з 04 квітня 2014 року до 31 жовтня 2014 року), у 2015 році (з 01 січня 2015 року до 31 березня 2015 року, з 01 травня 2015 року до 31 травня 2015 року, з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року), у 2016 році (з 01 січня 2016 року до 11 березня 2016 року); 2) зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у 2014 році (з 04 квітня 2014 року до 31 жовтня 2014 року), у 2015 році (з 01 січня 2015 року до 31 березня 2015 року, з 01 травня 2015 року до 31 травня 2015 року, з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року), у 2016 році (з 01 січня 2016 року до 11 березня 2016 року)
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що під час роботи позивача в органах військової прокуратури за період з 04 квітня 2014 року по 11 березня 2016 року відповідач протиправно виплачував йому індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) не в повному обсязі.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21064/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року суд замінив назву відповідача з Військової прокуратури Центрального регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у період з 2014 по 2016 рік базовими місяцями для розрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяці підвищення заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 ; з просуванням по службі позивача (в квітні 2014 року, в листопаді 2014 року, в квітні 2015 року та в жовтні 2015 року) місяць підвищення заробітної плати вважається базовим тільки у разі дотримання умов, що сума підвищення заробітної плати (грошового забезпечення) більше суми можливої індексації, а також, якщо підвищення відбувається за рахунок збільшення постійних складових грошового забезпечення, таким чином, доходи, які отримував позивач за період з 2014 року по 2016 рік індексувалися в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 в повному обсязі.
Відповідач також зазначив, що з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилася у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який установлювався в розмірі 103%.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 в період з 04 квітня 2014 року по 11 березня 2016 року проходив військову службу на посадах у військовій прокуратурі Центрального регіону та підпорядкованих підрозділах. А саме:
- наказом прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Григорчук О.А. від 02 квітня 2014 року №36о/с юрист 3 класу з 04 квітня 2014 року призначений прокурором Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, у порядку переведення з посади Євпаторійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України.
- наказом прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 03 червня 2014 року №57о/с юрист 3 класу ОСОБА_1 призначений на посаду старшого прокурора Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України.
- наказом військового прокурора Центрального регіону України від 03 листопада 2014 року №308о/с юрист 3 класу ОСОБА_1 призначений на посаду старшого прокурора військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України.
- відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 березня 2015 року №204 з лейтенантом запасу ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять.
- наказом військового прокурора Центрального регіону України від 08 квітня 2015 року №240о/с лейтенант юстиції ОСОБА_1 призначений старшим прокурором військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України.
- наказом військового прокурора Центрального регіону України від 20 жовтня 2015 року №429к старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури Центрального регіону України.
- наказом військового прокурора Центрального регіон звільнений з посади у України від 11 березня 2016 року №30о/с старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 з 11 березня 2016 року звільнений з посади прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури Центрального регіону України, виключений зі списків складу військової прокуратури Центрального регіону України, всіх видів забезпечення та направлений у розпорядження Міністра оборони України для подальшого проходження військової служби.
У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 18 серпня 2020 року №18-150вих-20 повідомив, що у період з 2014 року по 2016 рік базовими місяцями для розрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяці підвищення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача; при цьому місяць підвищення зарплати вважається базовим тільки у разі дотримання умов, якщо сума підвищення зарплати (грошового забезпечення) більше суми можливої індексації, а також, якщо підвищення відбувається за рахунок збільшення її постійних складових; доходи, які отримував позивач за період з 2014 року по 2016 рік індексувалися в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 в повному обсязі.
Індексація доходів позивача складала:
- у листопаді 2014 року - 1,22 грн., у грудні 2014 року - 1,22 грн. відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за 2014 рік, наданого військовою прокуратурою Центрального регіону України від 18 серпня 2020 року №18/119вих-20;
- у квітні 2015 року - 40,31 грн. відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за 2015 рік, наданого військовою прокуратурою Центрального регіону України від 18 серпня 2020 року №18/120вих-20;
- у червні 2015 року - 170,52 грн., у липні 2015 року - 200,97 грн., у серпні 2015 року - 200,97 грн., у вересні 2015 року - 227,37 грн. відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за 2015 рік, наданого військовою прокуратурою Центрального регіону України від 18 серпня 2020 року №18/121вих-20.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Статтею 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Статтею 13 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній станом на 04 квітня 2014 року (час початку роботи позивачем в органах прокуратури Центрального регіону України), зазначено, що систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
Частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній станом на 04 квітня 2014 року встановлено, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Президентом України.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо утворення військових прокуратур» в Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесені зміни, зокрема, стаття 13 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ викладена в новій редакції, в якій, зокрема, зазначено, що систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури, прирівняні до прокуратур міст і районів.
Статтею 461 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній з 24 серпня 2014 року, встановлено, що військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.
В окремих випадках за наказом Генерального прокурора України на посади прокурорів та слідчих військових прокуратур можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вимогам статті 46 цього Закону.
Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
14 жовтня 2014 року прийнятий новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, (тут та далі по тексту - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначається статус прокурора та адміністративні посади військових прокуратур всіх рівнів, а саме: прокурором органу прокуратури є прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною другою та третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат, з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат, з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Згідно із частиною восьмою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VIІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження визначати розмір та порядок заробітної плати, зокрема, працівників органів прокуратури.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно із кошторисами і щомісячними розписами видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин норми законів України передбачали правове регулювання питання оплати праці прокурорів в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і, які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в редакції чинній станом на 04 квітня 2014 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В подальшому пунктом 20 розділу I Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, внесені зміни, зокрема, до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а саме цифри 101 замінено цифрами 103, тобто з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1078, в редакції чинній станом на 04 квітня 2014 року, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
В подальшому, з 01 січня 2016 року в абзац другий пункту 11 Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 і від 9 грудня 2015року №1013» внесені зміни, якими цифри 101 замінено цифрами 103, а, отже, встановлено, що з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації, зокрема, підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. В свою чергу виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. А тому на відповідача покладений обов'язок виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі, визначеному законодавством.
Спір в цій справі стосується виплати відповідачем індексації заробітної плати (грошового забезпечення) не в повному обсязі під час роботи позивача в органах військової прокуратури за період з 04 квітня 2014 року по 11 березня 2016 року, а саме не виплати індексації заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди:
- з 04 квітня 2014 року по 31 жовтня 2014 року;
- з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року;
- з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року;
- з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року;
- з 01 січня 2016 року по 11 березня 2016 року.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078, в редакції чинній станом на 04 квітня 2014 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 11 і 4 цього Порядку.
Згідно із пунктом 102 Порядку№1078, в редакції чинній станом на 04 квітня 2014 року, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Як встановив суд, позивач з 04 квітня 2014 року призначений прокурором Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, у порядку переведення з посади Євпаторійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України та відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» встановити та виплачувати з 04 квітня надбавку за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років та класний чин.
Схеми посадових окладів працівників органів прокуратури затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі по тексту - Постанова №505).
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що сума збільшення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача з урахуванням її постійних складових з 04 квітня 2014 року на посаді прокурора Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, з наданого відповідачем розрахункового листа за 2014 рік від 18 серпня 2020 року №18/119вих-20 вбачається, що індексація за квітень 2014 року позивачу не нарахована.
Враховуючи викладене, суд вважає, що сума індексації за квітень 2014 року менша, ніж сума заробітної плати позивача, а тому індексація заробітної плати позивачу у квітні 2014 року правомірно не нарахована відповідачем, а квітень 2014 є базовим для подальшого нарахування суми індексації позивачу.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін в травні 2014 року становив 103,8%.
Згідно із розрахунковим листом позивача за 2014 рік від 18 серпня 2020 року №18/119вих-20 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в травні 2014 року становить 4 169,76 грн., який в порівнянні з квітнем 2014 року (3 574,08 грн.) збільшений на 595,68 грн.
Як вже зазначив суд, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1218,00 грн.
Сума індексації заробітної плати за травень 2014 року становить 46,28 грн., а саме:
1) 1 218,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб ) х 103,8% (індекс споживчих цін в травні 2014 року) = 1264,28 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб з урахуванням індексації);
2) 1264,28 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб з урахуванням індексації) - 1 218,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб ) = 46,28 грн. (сума індексації за травень 2014 року).
Отже, розмір підвищення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в травні 2014 року перевищує суму індексації за травень 2014 року з урахуванням встановленого індексу споживчих цін, а, отже індексація заробітної плати позивачу у травні 2014 року правомірно не нарахована відповідачем.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін в червні, липні та серпні 2014 року не перевищував 101,0%.
Індекс споживчих цін в вересні 2014 року згідно із даними Державної служби статистики України становив 102,9%, проте розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у вересні 2014 року згідно із розрахунковим листом від 18 серпня 2020 року №18/119вих-20 становить 8 422,70 грн., який в порівнянні з розміром заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у серпні 2014 року (7 236,05 грн.), збільшений на 1 186,20 грн., що, в свою чергу, перевищує суму індексації за вересень 2014 року (35,32 грн.), а тому індексація заробітної плати позивачу у вересні 2014 року правомірно не нарахована відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2014 року №506 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505» Постанови №505 доповнено пунктом 41, відповідно до якого грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за класний чин застосовується розмір окладу за військовим званням.
Отже, в жовтні 2014 року змінені складові та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, а тому базовим місяцем для обчислення суми індексації є жовтень 2014 року, в якому індексація грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури, не проводиться.
Як встановив суд, з 03 листопада 2014 року позивач призначений на посаду старшого прокурора військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України з встановленням посадового окладу у розмірі 1 810,00 грн., надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.
Як вбачається з розрахункового листа за 2014 рік сума збільшення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача відповідачем нарахована індексація заробітної плати (грошового забезпечення) за листопад 2014 року в розмірі 1,22 грн. та за грудень 2014 року в розмірі 1,22 грн., які не оспорюються позивачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для нарахування та виплата відповідачем індексації заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 04 квітня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.
Що стосується періоду з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року, за який відповідачем не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати (грошового забезпечення) суд зазначає таке.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін в січні 2015 року становив 103,1%.
Згідно із розрахунковими листами позивача за 2014 рік від 18 серпня 2020 року №18/119вих-20 та за 2015 рік від 18 серпня 2020 року №18/120вих-20 заробітна плата (грошове забезпечення) позивача у грудні 2014 року становить 9 188,42 грн. та в січні 2015 року - 12 831,59 грн. (з урахуванням матеріальної допомоги на СПП в розмірі 7 762,79 грн., яка не є постійною складовою грошового забезпечення позивача), а, отже збільшення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у січні 2015 року перевищує суму індексації за січень 2015 року (37,76 грн.).
Індекс споживчих цін в лютому 2015 року згідно із даними Державної служби статистики України становив 105,3%, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у лютому 2015 року згідно із розрахунковим листом за 2015 рік від 18 серпня 2020 року №18/120вих-20 становить 5 068,80 грн., що не перевищує розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у січні 2015 року, а, тому, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) позивача за лютий 2015 року.
Індекс споживчих цін в березні 2015 року згідно із даними Державної служби статистики України становив 110,8%, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в березні 2015 року згідно із розрахунковим листом за 2015 рік від 18 серпня 2020 року №18/120вих-20 становить 5 080,86 грн., що перевищує розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у лютому 2015 року на 12,06 грн., проте є меншим, ніж сума індексації за березень 2015 року (131,54 грн.), а тому відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) позивача за березень 2015 року.
Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року є протиправною.
При цьому, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Суд зазначає, що протиправними діями суб'єкта владних повноважень - є активна цього органу чи посадової особи; протиправною бездіяльністю - зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В цьому випадку нездійснення обов'язкових дій на користь позивача, а саме, не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення є підставою для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року.
Суд зазначає, що вимога позивача щодо нарахування та виплати відповідачем індексації заробітної плати (грошового забезпечення) з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року не підлягає задоволенню, оскільки, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у травні 2015 року перевищує розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у квітні 2015 року та таке перевищення (1 659,82 грн.) є більшим суми індексації за травень 2015 року (26,80 грн.), а тому відсутні підстави для нарахування індексації заробітної плати у травні 2015 року.
А саме, індекс споживчих цін в травні 2015 року відповідно до даних Державної служби статистики України становив 102,2% та згідно із розрахунковим листом за 2015 рік від 18 серпня 2020 року №18/121вих-20 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в квітні 2015 року (з 08 квітня 2015 року) становив 4 383,23 грн., в травні 2015 року - 6 043,05 грн.
Що стосується періоду з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за який відповідачем не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати (грошового забезпечення) суд зазначає таке.
Згідно із даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін в жовтні та грудні 2015 року не перевищував 101,0%, а тому індексація заробітної плати (грошового забезпечення) за ці місяці не нараховується.
В листопаді 2015 року індекс споживчих цін становив 102%, проте згідно із розрахунковим листом за 2015 рік від 18 серпня 2020 року №18/121вих-20 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в листопаді 2015 року становив 15 976,53 грн., що перевищує розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача в жовтні 2015 року (5 753,38 грн.) та таке підвищення заробітної плати (грошового забезпечення) позивача є більшим суми індексації за листопад 2015 року (27,56 грн.), а тому відсутні підстави для нарахування індексації заробітної плати в листопаді 2015 року.
Суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у період з 01 січня 2016 року по 11 березня 2016 року, оскільки, як встановлено вище, з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, а, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з січня 2016 року по березень 2016 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації заробітної плати (грошового забезпечення) з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року.
Щодо клопотання позивача щодо допущення до негайного виконання рішення в частині стягнення заборгованості на користь позивача, суд зазначає, що приписами частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації заробітної плати (грошового забезпечення) з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року.
3. Зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року.
4. Допустити негайне виконання рішення суду Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону у межах суми стягнення за один місяць.
5. Відмовити в іншій частині позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8; ідентифікаційний код 38347014).
Суддя В.А. Кузьменко