ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 липня 2021 року справа №640/21204/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі по тексту - відповідач 1); 2. Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі по тексту - відповідач 2)
про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 та відповідача 2 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року; 2) зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачі протиправно не виплатили йому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 162 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 року по 2018 рік під час звільнення з військової служби.
Ухвалою від 16 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/21204/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Позивач звернувся до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учасник бойових дій.
Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України листом від 28 липня 2020 року №306/ФЕС/5328 відмовило позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки знаходиться на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та направило заяву позивача до відповідача 2.
За розглядом заяви позивача Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України листом від 10 липня 2020 року №305-1313 відмовило позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2018 рік, оскільки, на його думку, відсутні підстави для виплати такої грошової компенсації та обґрунтував свою відмову тим, що підставами для складання розрахунково-платіжної відомості є накази про встановлення надбавок, доплат, преміювання тощо; розрахунок при звільненні позивача з військової служби Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України здійснений відповідно до витягу з наказу начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 12 вересня 2018 року №202 в повному обсязі, а тому підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 року по 2018 рік не має.
Крім того, відповідач 2 зазначив, що за Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено перенесення на інший період або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій, тому невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.
Відповідач 1 надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та вказав, що під час проходження військової служби позивач не звертався до командування частини з приводу надання додаткових відпусток або виплати компенсації замість них, з огляду на це така виплата не проводилася.
Відповідач 2 у відзиві на адміністративний позов заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у зв'язку із дією на території України особливого періоду, додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік не надаються з березня 2014 року і по даний час.
Крім того, на думку відповідача 2, у зв'язку з тим, що Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено порядку перенесення на інший період або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, тому невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, що узгоджується з позицією Міністерства соціальної політики України, викладеною в листі від 04 серпня 2016 року №430/13/116-16.
Одночасно з поданням відзиву на адміністративний позов, представник відповідача 2 подав клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Ухвалою від 28 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив представнику відповідача 2 у задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Для винесення рішення по адміністративній справі суд має вирішити чи обґрунтовано відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки під час його звільнення з військової служби.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).
При розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України (пункт 1 частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, стверджує, що порушено його право як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (частина перша статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
При цьому грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. (п. 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260).
Отже, військовослужбовці, учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Суд звертає увагу, що право на додаткову відпустку виникло у позивача в особливий період, під час якого додаткові відпустки як учасникам бойових дій не надаються.
Так, Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Даний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року.
Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нарахована та виплачена грошова компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, незалежно від оголошення особливого періоду.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача 2 на лист Міністерства соціальної політики України від 04 серпня 2016 року №430/13/116-16 щодо відсутності підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, оскільки, на думку суду, право позивача на нарахування та отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски гарантовано Законом, а вказаний лист носить виключно інформативний характер.
Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи):
1) позивач проходив військову службу та є учасником бойових дій;
2) позивач звільнився з військової служби;
3) позивач не використав 56 календарних днів додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік;
4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік не виплачена.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб'єкті владних повноважень.
Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.
1) Позивач проходив військову службу та є учасником бойових дій.
Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій підтверджується витягом із наказу начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 12 вересня 2018 року №202 та копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 15 жовтня 2015 року.
2) Позивач звільнився з військової служби.
Відповідно до витягу із наказу начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 12 вересня 2018 року №202 підполковник ОСОБА_1 , офіцер нормативно-методичного забезпечення та профілактики дорожньо-транспортних пригод управління дорожнього руху (Головної військової інспекції безпеки дорожнього руху) Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, звільнений наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 серпня №254 з військової служби у запас за підпунктом «к» відповідно до пункту другому частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 12 вересня 2018 року виключений зі списків особового складу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та всіх видів забезпечення.
3) Позивач не використав 56 календарних днів додаткові відпустки за період з 2015 року по 2018 рік.
Відповідно до листа Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку від 19 червня 2020 року №2877юк позивач проходив військову службу за контрактом в Миколаївському зональному відділі військової служби правопорядку в період з 05 січня 2006 року по 05 липня 2016 року; під час проходження служби позивачем в 2015 та 2016 роках додаткова відпустка строком 14 календарних днів на рік, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 162 Закону України «Про відпустки», тобто додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачу не надавалась.
Листом від 13 липня 2020 року №306/ов (нерозбірливо)/4957 відповідач 1 підтверджує, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2016, 2017 і 2018 роки підполковнику ОСОБА_1 не надавалася.
Як встановив суд, позивач отримав статус учасника бойових дій у 2015 році, звільнений з військової служби з 12 вересня 2018 року, а тому, позивач мав право на додаткову відпустку як учасник бойових дій строком 14 календарних днів рік з 2015 по 2018 рік включно.
Отже, за період з 2015 року по 2018 рік включно, позивачем не використано 56 днів додаткової відпустки як учаснику бойових, а саме: 14 днів (у 2015 році) + 14 днів (у 2016 році) + 14 днів (у 2017 році) + 14 днів (у 2018 році)= 56 днів.
4) Грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, за період з 2015 року по 2018 ріку не виплачена.
Із витягу з наказу начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 12 вересня 2018 року №202 вбачається, що позивачу станом на день звільнення з військової служби не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Будь-які докази, що підтверджують виплату позивачу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 року в матеріалах справи відсутні.
Водночас, в матеріалах справи міститься лист відповідача 1 від 28 липня 2020 року №306/фес/5328, відповідно до якого заява позивача щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій направлена до відповідача 2.
В свою чергу, в листі відповідача 2 від 10 липня 2020 року №305-1313 зазначено, що розрахунок при звільненні позивача з військової служби здійснений відповідно витягу до наказу начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 12 вересня 2018 року №202 в повному обсязі, підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2018 рік у відповідача 2 не має.
Згідно із довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення згідно заяви від 10 червня 2020 року, виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України від 10 липня 2020 року №305/532, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2018 рік не виплачена.
Враховуючи вищевикладене, відповідачі безпідставно відмовили позивачеві як учаснику бойових дій під час звільнення в нарахуванні і виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2018 роки.
Судом встановлено, що на час звільнення зі служби позивач проходив військову службу в Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних Сил України (відповідач 1) та, як стверджують відповідачі, перебував на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (відповідач 2).
Відповідно до абзацу другого пункту 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280, грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу виплачується за місцем служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).
Беручи до уваги, що на час прийняття наказу про виключення позивача із списків особового складу, відповідач 2 протиправно не здійснив усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 2015 року по 2018 рік, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача 2.
Суд відмовляє в частині позовних вимог до відповідача 1 з огляду на те, що обов'язок щодо нарахування та виплати грошової компенсації покладено саме на Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2, щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року та зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 2 не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 і 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2018 року.
4. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) (03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 55/2; ідентифікаційний код 24978880);
Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 22990368).
Суддя В.А. Кузьменко