27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6161/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Водолагін С.М.
відповідача - адвокат Гаркавенко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича
на постанову Північно апеляційного господарського суду
від 15.04.2021
у складі колегії суддів: Скрипки І.М. - головуючого, суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
та на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.01.2021
у складі судді Баранова Д.О.
у справі № 910/6161/20
за позовом Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії
1. До Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець Крамаренко В.А. з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії визначені вимогами "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року спрямованих на укладення з позивачем, як власником ж/д колії, договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західної залізниці".
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 в позові відмовлено.
3. Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 14.05.2021 Фізична особа - підприємця Крамаренко Василь Анатолійович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 02/6161/20 від 11.05.2021 на постанову Північно апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. 24.05.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича Вих. № 02/6161/20 від 11.05.2021 разом зі справою № 910/6161/20 в 1 томі, надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича у справі № 910/6161/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В. судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше між суддями від 09.06.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6161/20 за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича № 02/6161/20 від 11.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2021; призначено розгляд вказаної касаційної скарги на 27.07.2021 року о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Фізичною особою-підприємцем Крамаренко В.А. подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1 Судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та застосовано вказані норми без урахування правових висновків Верховного Суду викладених в постановах від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18.
10.2 Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на умови застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та застосовано вказану норму без урахування правових висновків Верховного Суду викладених в постановах від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц.
10.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що висновок суду у рішенні від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16 щодо наявності у ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу на момент укладення оспорюваного у вказаній справі договору купівлі - продажу № 02 від 01.10.2010 зроблено саме щодо ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" яке не було залучено до участі у справі № 910/11877/16 та у цій справі № 910/6161/20.
10.4 Наявність встановлених обставин щодо належності майна ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" не вирішує суть спору та не є предметом дослідження суду в контексті цього позову у справі № 910/6161/20.
10.5 Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та не спростовану в межах справ № 910/11877/16 та № 927/923/18 в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності договору купівлі - продажу № 02 від 01.10.2010.
11. Представник скаржника в судовому засіданні 27.07.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. АТ "Укрзалізниця" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
13. Представник АТ "Укрзалізниця" в судовому засіданні 27.07.2021 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
15. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
16. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
17. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
21.1 01.10.2010 між УВТК (продавець) і ФОП Крамаренко В. А. (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати (продати), а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії цього договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 2.1. договору).
21.2 Згідно із специфікацією № 1 від 01.10.2010 до договору об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить продавцю в кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94. Загальна вартість об'єкту продажу за договором складає 10 910,00 грн.
21.3 За змістом п.п. 4.1, 4.2 договору передача об'єкту продажу здійснюється продавцем протягом 5 календарних днів від дати укладення договору. Факт передачі об'єкту продажу покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі, який становить невід'ємну частину договору.
Моментом переходу права власності на об'єкт продажу від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акта приймання-передачі (п. 4.3 договору).
21.4 На виконання умов договору між контрагентами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв майно у власність.
21.5 12.03.2012 позивач звернувся до начальника залізничної станції Чернігів-Північний з листом за вих. № 2, у якому просив оформити та затвердити паспорт на під'їзну колію та іншу необхідну технічну документацію.
21.6 З аналогічним за змістом листом 12.03.2012 та повторно 21.11.2012 до начальника залізничної станції Чернігів-Північний звернулося УВТК, яке просило переоформити на нового власника паспорт і необхідну технічну документацію.
21.7 На адвокатський запит від 24.02.2016 Виробничий підрозділ Чернігівська дистанція колії Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" повідомила про необхідність звернення з майнових питань до Укрзалізниці з усіма документами, що підтверджують право власності: проект, дозвіл на врізання стрілочного переводу в під'їзну колію залізниці, акт на право користування земельною ділянкою тощо.
21.8 09.12.2015 позивач звернувся до Укрзалізниці з заявою №9/12.2 про укладення договору про подачу і забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західна залізниця".
21.9 У відповідь на вказану заяву Укрзалізниця листом від 25.01.2016 № Ц-1/5-3/442-16 повідомила, що регіональна філія "Південно-Західна залізниця" не має документів, що підтверджують право власності ФОП Крамаренко В.А. на під'їзну колію та майновий комплекс позивача.
21.10 Листом від 16.02.2016 № ДН-1-452/174 виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південна-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" повернуло позивачу на доопрацювання пакет документів та виклало свої зауваження до них, вказавши що:
- надані Технічні паспорти колії та Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії не погоджені з Чернігівською дистанцією колії, начальником станції Чернігів-Північний та не затверджені;
- наданий договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 не може бути взятий до уваги, так як оформлений з порушенням ст. 657 ЦК України; договір підписаний зі сторони продавця довіреною особою на підставі довіреності №1, копія якої не надана;
- у зв'язку із непогодженням у наданому технічному паспорті меж з ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" у залізниці є сумніви щодо приналежності ділянки під'їзної колії від граничного стовпчика стрілочного переводу № 92 до стрілочного переводу № 94 та самого стрілочного переводу № 94. Згідно технічного паспорту ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" дана ділянка під'їзної колії та стрілочний перевод № 94 обліковуються за ТОВ "Чернігівагрошляхбуд". У разі примикання під'їзної колії ФОП Крамаренка В.А. до під'їзної колії підприємства необхідно надати копію відповідного листа погодження від ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" строком на 5 років.
21.11 Листом від 28.03.2016 позивач звернувся до першого заступника начальника регіональної філії "Південно-західна залізниця" з проханням провести обстеження під'їзної колії для укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, а також, як свідчить наявна в матеріалах справи копія опису до цінного листа, направляв до Київської дирекції залізничних перевезень документи для укладення договору.
21.12 25.04.2017 позивач повторно звернувся до Укрзалізниці з заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів, у відповідь на яку відповідач листом від 23.05.2017 № ЦЦМ-12/478 повідомив позивача, що повернеться до розгляду звернення після вирішення Вищим господарським судом України справи № 910/11877/16 по суті.
21.13 Позивач листом № 25/04.17-2 від 28.02.2019 звернувся до Укрзалізниці з заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів.
21.14 Листом від 03.04.2019 № ЦЦО-13/335 відповідач повідомив, що зможе повернутися до розгляду питання щодо укладення договору про подачу і забирання вагонів після отримання від позивача письмового звернення та пакета необхідних документів, вказавши про надання позивачеві обґрунтованої відповіді щодо вказаного питання листом Укрзалізниці від 25.01.2016 №Ц-1/5-3/442-16 та листом Міністерства інфраструктури України від 05.04.2016 №3487/24/10-16.
22. Аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.2, 10.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
22.1 Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
22.2 Як передбачено частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
22.3 Згідно частини першої статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
22.4 Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначених статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України). Частиною шостою цієї статті передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
22.5 Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту регламентовано Статутом залізниць України (далі - Статут).
22.6 Згідно пункту 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
22.7 Як визначено пунктом 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1, 2). Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів. Договори розробляються з урахуванням технології роботи під'їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.
22.8 Згідно п. 3.1. Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під'їзної колії (додаток 4).
22.9 Пунктом 3.2. Правил встановлено, що залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під'їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під'їзної колії, а саме: довжина під'їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під'їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження. У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов'язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження. Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці. До акта обстеження власником під'їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.
22.10 Разом з тим, як передбачено п. 3.3. Правил, до укладення нового договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії та його контрагенти зобов'язані надати залізниці копії Статуту підприємства, документів, які засвідчують право підприємницької діяльності, та документи, які підтверджують право власності на залізничну під'їзну колію.
22.11 Пунктом 3.4 Правил передбачено, що оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:
- проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;
- залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;
- розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.
Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.
22.12 Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає, що він є власником під'їзної колії, в тому числі зі стрілочними переводами № 92, № 94. Право власності на стрілочний перевід № 92 обґрунтовується позивачем посиланням на договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2, укладений між Підприємством "Управлінням виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі Продавець) та фізичною особою-підприємцем Крамаренко В.А. (далі - покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати (продати), а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною. Відповідно до специфікації від 01.10.2010 № 1 до вищезазначеного договору, об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить Підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94.
22.13 Між позивачем та відповідачем спір щодо прав на стрілочний перевід № 92 було розглянуто судами та винесено остаточне рішення у справі № 927/923/18.
22.14 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 927/923/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у позові ФОП Крамаренка В.А. до АТ "Українська залізниця" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме стрілочного переводу № 92, відмовлено. Обґрунтовуючи відмову в позові ФОП Крамаренку, судами встановлено, що позивачем не надано доказів, що Підприємство "Управління виробниче технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було (чи стало в подальшому) власником спірного стрілочного переводу № 92, який передавався за договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, та відповідно, мало право його продавати на момент укладення договору з позивачем. На підтвердження права власності продавця на спірне майно суду надані лише фінансові звіти та оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 продавця. Однак, ці документи є лише формою бухгалтерського та фінансового обліку, що визначають склад, вартість та обсяг фінансових зобов'язань підприємства на конкретну дату і не відображають підстав знаходження майна у його власності (володінні). Позивач не довів, що до нього за укладеним з Підприємством "Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва договором купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 перейшло право власності на спірне майно.
22.15 Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 залишені без змін. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 927/923/18, колегія суддів зауважила (п. 37 постанови), що в силу імперативних вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлений судовим рішенням у справі № 910/11877/16 факт належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2010 має преюдиціальне значення та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи зі спору між тими самими сторонами.
22.16 Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16 досліджено висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 772/773/18-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 за ухвалою суду від 15.01.2018 встановлено, а апеляційним судом підтверджено, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 стрілочний перевід № 92 належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд". У листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" від 26.03.2012 № 106 зазначено, що листом від 14.04.2011 № 120 останнє надало згоду щодо передачі з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" на баланс залізниці стрілочного переводу № 92. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 припинено провадження у справі № 4/1456/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора, копія якого додана як додаток до Технічного паспорта та відповідно до якого до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано, залізничну колію 482 погонних метри. За актом приймання-передачі майнових активів від 24.11.2008 ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Молчанов Ю.І. передав начальнику даного підприємства Крамаренку В.А. залізничну колію довжиною 482 погонних метри. Крім цього, на підставі п. п. 3, 5 Висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №772/773/18-24 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 з-поміж іншої встановлено, що на день укладання договору фактично підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва обслуговувало під'їзду колію протяжністю - 431,9 п.м., початок під'їзної колії від стиків рамної рейки стріл № 94 (навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу та до виїзних залізничних воріт).
22.17 Касаційний суд у справі № 927/923/18, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, зазначив (пункт 39 постанови), що суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні первісного позову, цілком правомірно виходив з ненадання покупцем і продавцем доказів на підтвердження того, що Підприємство "УВТК" було чи стало у подальшому власником спірного стрілочного переводу, переданого за договором купівлі-продажу від 01.10.2010, та, як наслідок, мало право продавати спірне майно на момент укладення договору з позивачем за первісним позовом, а також з недоведеності ФОП Крамаренком В.А. того, що до нього на підставі укладеного з Підприємством договору перейшло право власності на спірне майно.
22.18 Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
22.19 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
22.20 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
22.21 Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
22.22 Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
22.23 Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
22.24 Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
22.25 Відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
22.26 За змістом частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
22.27 З огляду на те, що ФОП Крамаренко В.А. і Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" брали участь у вказаних справах, встановлені судами обставини у справі № 910/11877/16 та у справі № 927/923/18 мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем не підтверджено, що йому на праві власності належить під'їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, яку він купив у підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94, оскільки на час укладання договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 продавцю не належала: частина під'їзної залізничної колії - 162,1 метр; стрілочний перевід № 92.
22.28 Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
22.29 Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
22.30 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц та у цій справі (№ 910/6161/20) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
23. Аргументи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
23.1 Хоча і рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16 і було встановлено обставини щодо належності саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2010, проте ФОП Крамаренко В.А. і Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" приймали участь під час розгляду справи № 910/11877/16 і вказані обставини досліджувалися та встановлювалися судом саме в контексті надання оцінки аргументам сторін.
23.2 Разом з тим, вказане судове рішення не є предметом касаційного оскарження у цьому касаційному провадженні.
23.3 При цьому, під час розгляду справи № 910/6161/20 у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд", оскільки вони не вирішували питання щодо прав, інтересів та (або) обов'язків останнього, а правомірно покликалися на обставини які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та були встановлені судами у інших справах, в тому рахунку у справі № 910/11877/16.
24. Аргументи скаржника (пункт 10.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
24.1 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач, звертаючись з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, визначені вимогами "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, спрямовані на укладення з ФОП Крамаренко В.А. договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західної залізниці" у підтвердження своєї позиції не надав суду вірогідних доказів, які у свою чергу повинні були бути надані й AT "Українська залізниця" відповідно до пункту 3.3. Правил.
24.2 Також, судами встановлено, що зокрема це підтверджується тим, що подаючи заяву № 16/01/20 від 16.01.2020 (а.с. 6), позивач долучив лише копії заяв № 09/12.2 від 09.11.2015, № 25/04.17 від 25.04.2017 на двох аркушах, № 25/04.17-2 від 28.02.2019 на двох аркушах та не надав документи, передбачені п.3.3. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", на що звернув увагу відповідач у відповіді від 11.02.2020 № 43-1-08/227 на ім'я ФОП Крамаренка В.А. (а.с. 7). При цьому, позивач звертаючись з даним позовом, не надав суду інших доказів, що підтверджують право власності ФОП Крамаренко В.А. на залізничну під'їзну колію, в т.ч. стрілку переводу № 92, аніж тих, яким була надана оцінка при розгляді справ № 910/11877/16 та № 927/923/18.
24.3 З огляду на викладене, в контексті позовних вимог і доводів позивача, обставини щодо того чи доведено позивачем належність йому вказаного майна є визначальним при розгляді цієї справи, оскільки судами встановлено ненадання позивачем таких доказів (документів), передбачених п.3.3. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій" AT "Українська залізниця" для укладення договору про подачу та збирання вагонів, зобов'язання укладення якого є предметом спору у цій справі.
25. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
26. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
27. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
28. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
29. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
30. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.
31. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
32. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
33. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича № 02/6161/20 від 11.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк