Справа № 697/1208/21
Провадження № 2/697/485/2021
(ЗАОЧНЕ)
28 липня 2021 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обгрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . В квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , який фактично з 2008 року за місцем реєстрації не проживає. У добровільному порядку відповідач не знявся з реєстраційного обліку, факт його реєстрації створює для позивача ряд незручностей та перешкоджає повноцінно розпоряджатись власним майном, а тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України». Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного та житлового законодавства.
Так, зокрема, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.11.1993 (а.с.10).
З витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 2400 від 14.06.2021 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
Згідно акту фактичного проживання осіб від 04.06.2021 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року по даний час (а.с.17).
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, право члена сім'ї власника житла, який не є його співвласником, на користування цим житлом обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у ньому.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником, або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Положеннями статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 267 ЦПК України та встановити порядок виконання цього рішення суду, зокрема, вказавши що дане рішення є підставою для зняття особи з реєстрації за місцем мешкання.
Суд, оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Встановити порядок виконання рішення суду, яким зазначити, що воно є підставою для зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в квартирі АДРЕСА_1 , як таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням, без надання паспорта.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Б . К . Скирда