вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2021 р. Справа№ 910/1319/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 21.07.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 (повний текст складено 29.04.2021)
у справі №910/1319/21 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1 916 032,46 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1916032,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору №15615/53-124-01-19-11019 від 25.09.2019 укладеного між позивачем та відповідачем, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 770 300 грн, яку позивач просив суд першої інстанції стягнути на свою користь.
Окрім того, у зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 56990,24 грн 3% річних та 88742,22 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" суму 1475250, 00 грн основної заборгованості, 56990,24 грн три відсотки річних, 88596,95 грн інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24312,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/1319/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сум 56 990,24 грн три відсотки річних та 88 596,95 грн інфляційних втрат і в цій частині по суті спору винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних у розмірі 56 990,24 грн та інфляційних втрат у розмірі 88 596,95 грн, оскільки в цій частині відповідач вважає рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано те, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат має здійснюватися виходячи із суми простроченого грошового зобов'язання за виключенням сум податку на додану вартість (надалі по тексту - ПДВ).
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/1319/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/1319/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/1319/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.07.2021.
В судове засідання, яке відбулося 21.07.2021 з'явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 0411635103108.
Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач) укладено договір №15615/53-124-01-19-11019 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вимірювальні та випробувальні установки для перевірки електрообладнання, (надалі товар), кількість, ціна, виробник та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору)
Згідно з п. 4.1. договору ціна договору становить 1725250 грн, крім того ПДВ 20% 345050 грн, всього ціна договору: 2070300 грн.
Пунктом 4.2. договору визначено, що ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по договору визначається специфікацією № 1.
В силу вимог п. 6.1. договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача у відповідності з Інструкціями №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затвердженими постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями.
Додатком №1 до договору від 25.09.2020 у Специфікації №1 сторони погодили кількість, якість та ціну товару.
На виконання вказаного договору позивачем на адресу відповідача було направлено лист №191212/04 від 12.2019, в якому ТОВ "Комерційно-промислова фірма "Промікс" повідомило про готовність відвантаження обумовленого договором товару за погодженою між сторонами адресою.
Також позивачем на виконання умов вищезазначеного договору передано, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 2 070 300 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №48 від 16.12.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін. без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості поставленої продукції.
Спір у даній справі виник у зв'язку, з тим що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, внаслідок чого, останній звернувся із даним позовом до суду першої інстанції та нарахував крім основного боргу 3 % річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" суму 1475250, 00 грн основної заборгованості, 56990,24 грн три відсотки річних, 88596,95 грн інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24312,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, предметом розгляду в апеляційній інстанції є законність стягнення розрахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Разом з тим ст. 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Системний аналіз ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, у тому числі вимога чи щодо сплати ПДВ.
Доводи відповідача про те, що ПДВ не повинен враховуватися при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія відхиляє оскільки з урахуванням умов договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві грошову суму, що включає в себе ПДВ, тому 3% річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем на всю суму боргу, у тому числі на суму ПДВ, також судова колегія зазначає, що законодавство не містить в собі жодних виключень чи обмежень з цього приводу.
Враховуючи правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає, що наявність суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції стосовного того, що позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням ПДВ, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/1319/21 - без змін.
Матеріали справи №910/1319/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.07.2021.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна