вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2021 р. Справа№ 910/2423/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 07.07.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 (повний текст рішення складено 16.12.2020)
у справі №910/2423/20 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя"
до: 1. Львівської обласної ради;
2. Державного агентства лісових ресурсів України;
3. Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" (надалі за текстом - ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Львівської обласної ради та Державного агентства лісових ресурсів України про:
- визнання незаконним рішення Львівської обласної ради № 954 від 24.12.2019 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя", яким відмовлено в наданні в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя";
- визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір про умови ведення мисливського господарства укладений 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя";
- визнання укладеною додаткову угоду до договору про умови ведення мисливського господарства укладеного 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя" про поновлення (продовження) договору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду до договору про умови ведення мисливського господарства укладеного 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя" про поновлення (продовження) договору у редакції позивача викладеної у резолютивній частині цього рішення. В решті заявлених вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Львівської обласної ради на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Львівська обласна рада звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Разом з цим в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване отриманням відповідачем-1 оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку 21.12.2020.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до того, що укладення додаткової угоди до договору від 19.11.2010 суперечить приписам Закону України "Про мисливське господарство і полювання", оскільки як стверджує відповідача-1:
- процедура надання мисливських угідь у користування не була дотримана позивачем;
- з 2012 року відповідач-3 немає повноважень на укладення договорів про умови ведення мисливського господарства, а відтак і на укладення спірної додаткової угоди;
Разом з цим відповідач-1 наголошує на тому, що його рішення, яким було відмовлено у наданні в користування мисливських угідь позивачу є чинним та не скасоване, а відтак прийняття судом першої інстанції рішення щодо визнання укладеної додаткової угоди до договору про умови ведення мисливського господарства є незаконним.
Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні, встановленим обставинам справи, тому на думку відповідача-2 є всі законні та обґрунтовані підстави для скасування цього судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 задоволено заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Дідиченко М.А. від розгляду справи №910/2423/20 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020. Матеріали справи №910/2423/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Мальченко А.О., суддів Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено Львівській обласній раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.03.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №910/2423/20 призначено на 24.03.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.04.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 залишено без розгляду заяву позивача про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В. у справі №910/2423/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 задоволено заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. про самовідвід у справі №910/2423/20. Справу №910/2423/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 у справі №910/2423/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 розгляд справи відкладено на 07.07.2021.
В судове засідання яке відбулося 07.07.2021 з'явився представник відповідача-2, який підтримав доводи викладені відповідачем-1 у апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, до суду апеляційної інстанції надіслав поштовим зв'язком клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку уповноваженого представника Львівської обласної ради.
Представники позивача та відповідача-3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 про що свідчить долученні до матеріалів справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номерами 0411634821627, 0411634821619.
Враховуючи, що явка представників позивача та відповідачів-1,-3 в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та відповідачів-1,-3.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
02.11.2000 Львівської обласною радою на XVII сесії ІІІ-го скликання прийнято рішення № 368 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області", згідно з яким надано у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" мисливські угіддя, загальною площею 15604 га, з яких польові: 5157 га, лісові 10066 га, водно-болотні 381 га, терміном на 15 років, у визначених межах згідно з додатком № 8 до цього рішення: точний опис контурів угідь: від с.Сасів по дорозі Золочів-Броди через с.Хомець, с.Підгірці, до 6 кварталу Сасівського лісництва, по границі 6, 7, 8 кварталів до р.Луг, по р.Луг упродовж с.Жарків, с.Голубиця, с.Пеняки, с.Чапелі до моста в с.Звижень, далі по дорозі через с.Батьків до кордону з Тернопільською областю, по границі областей до с.Кругів, далі по дорозі через с.Колтів до с.Сасів; доручено Державному лісогосподарському об'єднанню "Львівліс" до 01.12.2000 укласти договір про умови ведення мисливського господарства з ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя".
На виконання вказаного рішення був укладений відповідний договір.
Як вказує позивач у позовній заяві, такий договір був укладений 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" за № 62 про умови ведення мисливського господарства, відповідно до якого визначено чисельність фауни в угіддях, наданих у користування, станом на 01.11.2010 та права і обов'язки обох сторін.
У зв'язку із закінченням терміну, на який було надано у користування мисливські угіддя, 29.09.2015 ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" звернулося до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з листом, в якому просило надати в користування мисливські угіддя, загальною площею 16037 га, у тому числі надавши в пакеті доданих документів погодження від власників та користувачів земельних ділянок на користування мисливськими угіддями ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя".
10.12.2015 Державним агентством лісових ресурсів України скеровано звернення №03-01/8496-15 (вх.№ 02-6623 від 14.12.2015) до Львівської обласної ради про надання у користування мисливських угідь на території Бродівського та Золочівського районів Львівської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя".
26.01.2016 Постійна комісія з питань екології, природних ресурсів та рекреації Львівської обласної ради листом № К06-38 повідомила Державне агентство лісових ресурсів України про розгляд подання № 03-01/8496-15 від 10.12.2015 та погодження надання у користування мисливських угідь товариству, винесення на розгляд сесії Львівської обласної ради відповідного проекту рішення.
Як зазначив позивач, питання щодо надання в користування ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" мисливських угідь виносилось на сесію Львівської обласної ради двічі: 01.03.2016 та 29.03.2016, проте не вирішувалось, у тому числі враховуючи також неодноразові звернення позивача до Львівської обласної ради з проханням повторно внести для розгляду на сесії дане питання.
Матеріалами справи встановлено, що оцінку діям Львівської обласної ради щодо неприйняття рішення по питанню надання у користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" та відповідно розгляду подання Державного агентства лісових ресурсів України № 03-01/8496-15 від 10.12.2015 надано адміністративним судом.
Зокрема, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 876/6380/18, якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 скасовано, прийнято нове рішення, адміністративний позов ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної ради, яка полягає у невнесенні повторно для розгляду на пленарному засіданні сесії Львівської обласної ради проекту рішення "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" та зобов'язано повторно розглянути на пленарному засіданні сесії Львівської обласної ради проект рішення "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя".
13.02.2018 Львівською обласною радою зареєстровано проект рішення "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" на 15 років у визначених межах згідно додатку до цього рішення.
Відповідно до протоколу № 45 чергової сесії Львівської обласної ради VII скликання від 12.03.2019, питання про надання у користування мисливських угідь позивачу за поданим проектом рішення не розглядалось.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №1.380.2019.003086, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, які набрали законної сили, адміністративний позов ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" до Львівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії було задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної ради, яка полягає у неприйнятті на пленарному засіданні сесії Львівської обласної ради рішення по питанню надання в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" та зобов'язано Львівську обласну раду розглянути по суті на пленарному засіданні сесії Львівської обласної ради подання Державного агентства лісових ресурсів України за N 03-01/8496-15 від 10.12.2015 року, адресоване Львівській обласній раді та прийняти відповідне рішення щодо надання (чи не надання) в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя".
24.12.2019 Львівською обласною радою на ХХІІІ черговій сесії VII скликання прийнято рішення № 954 про відмову ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" в наданні в користування мисливськими угіддями на території Львівської області.
Позивач вважає рішення Львівської обласної ради від 24.12.2019 незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, як добросовісного користувача мисливськими угіддями по договору про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010, який має переважне право на їх подальше використання та фактично продовжує їх використання після спливу 15-річного строку дії договору, отримав згоду власників та землекористувачів земельних ділянок, будь-яких заперечень компетентного органу про подальше користування, та припинення користування мисливськими угіддями в період дії договору та протягом місяця після його закінчення, висловлено не було.
Посилаючись на положення на ч. 6, 8 ст 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство", позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із даним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд першої інстанції:
- визнати незаконним рішення Львівської обласної ради № 954 від 24.12.2019 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя", яким відмовлено в наданні в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя",
- визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір про умови ведення мисливського господарства укладений 19 листопада 2010 року між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя";
- визнати укладеною додаткову угоду до договору про умови ведення мисливського господарства укладеного 19 листопада 2010 року між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" про поновлення (продовження) договору у редакції позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду до договору про умови ведення мисливського господарства укладеного 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя" про поновлення (продовження) договору у редакції позивача викладеної у резолютивній частині цього рішення. В решті заявлених вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Львівської обласної ради на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" 700,67 грн витрат по сплаті судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення договору, мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливство - це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. Користувачі мисливських угідь - це спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Отже, ведення мисливського господарства передбачає здійснення діяльності з охорони, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах території мисливських угідь, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва на території мисливських угідь.
Статтею 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.
Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Водночас, положення вказаної норми закону визначають порядок надання у користування мисливських угідь, проте спірні правовідносини не стосуються питання надання в користування мисливських угідь за рішенням обласної ради.
Фактично позов у даній справі має на меті подальше врегулювання договірних правовідносин сторін за вже укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" та Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договором про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010, тобто стосуються питання наявності підстав для продовження строку договірних відносин.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Однак, нормами закону не визначено процедуру та порядок реалізації користувачем мисливських угідь свого переважного права на користування цими мисливськими угіддями, які продовжують строк користування ними.
З аналізу статтей 90, 92, 95 Земельного кодексу України випливає, що мисливські угіддя і земельна ділянка є різними об'єктами користування, проте, водночас, мисливське угіддя як ділянка суші має свою чітко окреслену територію на земельній ділянці, у зв'язку з чим права та інтереси землекористувачів, власників земельних ділянок та користувачів мисливських угідь перетинаються та тісно пов'язані.
Таким чином, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні, з певним місцем розташування, а також з визначеними щодо нього правами, порядком їх надання і користування, отже мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки та/або водного простору, в межах яких провадиться діяльність із ведення мисливського господарства.
Порядок і підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатися з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається позивач, передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про повернення земельної ділянки.
Водночас, наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", має довести позивач. За наявності таких обставин у сторін договору оренди виникає не лише право на укладення додаткової угоди, але і обов'язок згідно з частиною 8 статті 33 цього Закону. Тобто, право на укладення додаткової угоди, яке підлягає судовому захисту, виникає за доведеності (наявності) обставин, за яких договір оренди вважається поновленим на новий (той самий) строк.
Таким чином, в разі наявності обставин, за яких договір оренди вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оформленням такого факту, як поновлення договору оренди землі, є, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", укладення в обов'язковому порядку у місячний строк додаткової угоди до цього договору.
У спірних правовідносинах, враховуючи укладення між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" договору на умови ведення мисливського господарства № 62 від 19.11.2010 зі строком користування мисливськими угіддями відповідно до рішення Львівської обласної ради від 02.11.2000 на термін 15 років, строк користування мисливськими угіддями та відповідно строк дії договору закінчився 19.11.2015.
За змістом статей 6, 61 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання.
Відповідно до підпункту 21 пункту 3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Держлісагенство України відповідно до покладених на нього завдань вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення.
За правилами пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема подання Держлісагентству України документів з питань надання у користування мисливських угідь.
Звернувшись до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства листом № 236 від 29.09.2015 із проханням надати у користування мисливські угіддя, загальною площею 16037 га та надаючи пакет документів з метою продовження дозволу, як користувач цих угідь, позивач фактично висловив намір на продовження договірних відносин.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до змісту статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ключовим для можливості передання мисливських угідь для ведення мисливського господарства є погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства, і такі згоди для подальшого користування позивач отримав, примірники погодження додані до позову та надавались відповідачам.
Поданням № 03-01/8496-15 від 10.12.2015 Державного агентства лісових ресурсів України, адресованим Львівській обласній раді, компетентний орган не висловив будь-яких заперечень протягом одного місяця після закінчення дії договору на ведення мисливського господарства, натомість надав своє погодження.
19.04.2019 позивач звертався до Державного агентства лісових ресурсів України листом № 71 з проханням про відкликання подання № 03-01/8496-15 від 10.12.2015 та укладення додаткової угоди.
На вказане звернення відповідачем-2 також не було надано заперечень щодо продовження користування мисливськими угіддями, відповідь адресата мотивована необхідністю прийняття рішення обласної ради, що є підставою для укладення договору про умови ведення мисливського господарства.
Як вже зазначалось вище, враховуючи відсутність конкретної норми закону на поновлення договору про умови ведення мисливського господарства, яким ці угіддя надані та які продовжують ними користуватись, між позивачем та відповідачами з 2015-2019 року склались відносини у процедурі узгодження форми договірних відносин, і за результатом звернення позивача до адміністративних судів за захистом права на розгляд на сесії Львівської обласної ради питання про надання у користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя", оскаржуваним рішенням Львівської обласної ради № 954 від 24.12.2019 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя", відмовлено в наданні в користування мисливських угідь у Львівській області ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосвоно того, що позивач вже скористався правом на поновлення договору, оскільки в строки, визначені договором звернувся до компетентного органу з листом про продовження дії договору на тих самих умовах та на той самий строк з долученням до листа проекту відповідної додаткової угоди; ні Львівська обласна рада, ні Державне агентство лісових ресурсів України, не заперечили проти продовження дії договору на умовах, запропонованих позивачем, рішення про припинення права позивача користування цими мисливськими угіддями, надання вказаних мисливських угідь іншим користувачам прийнято не було.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивач продовжує використовувати надані йому за умовами укладеного договору про умови ведення мисливського господарства № 62 від 19.11.2010.
Враховуючи правову позицію сформовану Касаційним господарським судом у складі Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 у справі № 914/1218/19згідно якої визначено те, що для застосування положень частини 6 статті 33 названого вище Закону не вимагається наявності рішення орендодавця, як органу місцевого самоврядування в розумінні статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Договір оренди землі, за наявності певних обставин, вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а укладення додаткової угоди до договору, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є оформленням юридичного факту поновлення договору на новий (той самий) строк. Такий юридичний факт у даному випадку виникає не з рішення міської ради, а з акта законодавства, а саме з частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для укладення додаткової угоди до договору про умови ведення мисливського господарства укладеного 19.11.2010 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливське господарство" "Надбужжя" про поновлення (продовження) договору у редакції позивача.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача-1.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Львівської обласної ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/2423/20 - без змін.
Матеріали справи №910/2423/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.07.2021.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська