вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2021 р. Справа№ 910/14252/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 14.07.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 (повний текст складено 09.03.2021)
у справі №910/14252/20 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"
про стягнення 355 006,33 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава"
про визнання договору укладеним
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" (далі за текстом - позивач за первісним позовом, ТОВ "ДРСУ Полтава") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" (далі за текстом - відповідач за первісним позовом, ТОВ "Київ-Спецтех") про стягнення заборгованості у розмірі 355 006, 33 грн, з яких: 340 000, 00 грн основний борг, 2 934, 00 грн 3 % річних та 12 072, 33 грн пеня.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань в частині поставки товару.
03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Київ-Спецтех" до ТОВ "ДРСУ Полтава" про визнання договору купівлі-продажу №07/02/20 укладеним на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021:
- первісні позовні вимоги ТОВ "ДРСУ Полтава" задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "Київ-Спецтех" на користь ТОВ "ДРСУ Полтава" 340 000,00 грн - заборгованості, 2 934,00 грн - 3 % річних та 5 144,00 грн судового збору; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;
- у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Київ-Спецтех" - відмовлено.
Аргументуючи вищезгадане судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заборгованості в судовому порядку та про відсутність правових підстав для визнання укладеним договору у запропонованій редакції відповідача за первісним позовом.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Київ-Спецтех" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20 та постановити нове, яким у задоволенні позовної заяви ТОВ "ДРСУ Полтава" про стягнення коштів 355 006,33 грн відмовити, зустрічну позовну заяву ТОВ "Київ-Спецтех" задовольнити.
Разом з тим, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021, оскільки повний текст рішення ним було отримано 22.03.2021, що підтвердження копію поштового конверта з трек-номером 0105480068307.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема в обґрунтування доводів викладених у апеляційній скарзі:
- щодо зустрічних вимог відповідач за первісним позовом зазначає, що передбачена ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України домовленість між сторонами була погоджена, про що на думку відповідача за первісним позовом, свідчить рахунок на суму 630 000,00 грн, який частково оплачений позивачем за первісним позовом.
При цьому як вказує відповідач за первісним позовом він не погоджувався на отримання фактично половини вартості товару, так як обумовлений товар виготовляється лише під замовлення, тому за твердженням відповідача за первісним позовом повна оплата виставленого рахунка була певною гарантією.
- стосовно первісних вимог відповідач стверджує, що строк виконання зобов'язань передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не настав, оскільки відповідач за первісним позовом не отримав від позивача за первісним позовом вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 340 000,00 грн.
Короткий зміст письмових заперечень на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом зазначає, що рішення суду першої інстанції є правомірним, а подання апеляційної скарги відповідачем за первісним позовом є безпідставним та несе в собі ознаки зловживання процесуальними правами, що на думку позивача за первісним позовом є неприпустимим.
Також у вищезгаданих запереченнях позивач за первісним позовом наголошує на тому, що на його адресу апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не надходила, її зміст позивачу за первісним позовом теж не відомий, тому у останнього відсутня можливість оформити у відзив на апеляційною скаргу відповідно до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" у справі №910/14252/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 вирішено витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14252/20; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14252/20.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14252/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
02.06.2021 від скаржника до суду апеляційної інстанції надійшла заява на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до якої долучено оригінал ордеру серії ЖТ №056462, із якого вбачається, що адвокат Яременко Д.В. уповноважений представляти інтереси скаржника у Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.07.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 задоволено заяву відповідача за первісним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої призначено в судове засідання 14.07.2021.
В судове засідання, яке відбулося 14.07.2021 в режимі відеоконференції, з'явився представник відповідача за первісним позовом, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, до суду апеляційної інстанції надіслав засобами поштового зв'язку заяву про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що явка представника позивача за первісним позовом в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача за первісним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Позивачем за первісним позовом згідно виставленого рахунку на оплату № 51 від 06.02.2020 на поставку: Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK), у кількості - 1 шт. було перераховано відповідачу за первісним позовом суму 340 000, 00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 544 від 10.02.2020, № 546 від 11.02.2020, № 1020 від 13.02.2020. Проте, відповідачем за первісним позовом товар не поставлено.
В обґрунтування первісних позовних, позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідачем за первісним позовом оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути сплачені кошти у розмірі 340 000, 00 грн, що і стало причиною виникнення первісного позову.
Разом з цим, позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь суму 2 934, 00 грн 3 % річних (за період з 03.06.2020 по 16.09.2020) та 12 072, 33 грн пені (за період з 03.06.2020 по 16.09.2020).
В свою чергу, відповідач за первісним позовом стверджував, що у лютому 2020 року ТОВ "ДРСУ Полтава" вів переговори з ТОВ "Київ-Спецтех" з метою придбання спецтехніки - Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK) - 1 комплект.
За твердженням відповідача за первісним позовом, під час визначення всіх істотних умов договору сторони домовились про виконання господарських зобов'язань наступним чином, зокрема: загальна вартість товару складає 680 000, 00 грн; покупець до підписання договору сплачує на рахунок продавця 630 000, 00 грн, що складає 92,65 % ціни товару; решту суми розміром 50 000, 00 грн, що складає - 7,35 % покупець сплачує впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання товару.
На підставі вищевикладеного відповідачем за первісним позовом було виставлено позивачу за первісним позовом рахунок на оплату № 51 від 06.02.2020 на суму 630 000, 00 грн, проте ТОВ "ДРСУ Полтава" здійснив лише часткову оплату, перерахувавши 340 000, 00 грн.
Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначив, що після здійснення оплати ТОВ "ДРСУ Полтава" було ініційовано укладення договору шляхом направлення на адресу ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору купівлі-продажу № 07/02/2020 від 07.02.2020, відповідно до якого оплата здійснюється наступним чином: 50 % (аванс/попередня оплата) оплати протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору та 50 % до 15.03.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021:
- первісні позовні вимоги ТОВ "ДРСУ Полтава" задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "Київ-Спецтех" на користь ТОВ "ДРСУ Полтава" 340 000,00 грн - заборгованості, 2 934,00 грн - 3 % річних та 5 144,00 грн судового збору; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;
- у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Київ-Спецтех" - відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом зустрічних позовних вимог є визнання договору купівлі-продажу №07/02/20 укладеним на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства визначено порядок укладення договорів, зокрема за волевиявленням сторін, що визначає обов'язковою умовою направлення пропозиції укласти договір (оферти) разом з проектом договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом пропозиції укласти договір разом з проектом договору в редакції, наведеній у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020, відповідно відсутні докази прийняття ТОВ "ДРСУ Полтава" пропозиції ТОВ "Київ-Спецтех" укласти договір у вказаній редакції, як і відсутні докази прийняття ТОВ "Київ-Спецтех" умов ТОВ "ДРСУ Полтава" та направлення підписаного примірника договору, що свідчить про відсутність згоди обох сторін на укладення договору.
Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що укладення такого договору не є обов'язковим для сторін в силу закону, правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно такий договір купівлі-продажу укладається за волевиявленням сторін та у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що сторонами не була досягнута згода з усіх істотних умов господарського договору, а тому позовна вимога про визнання договору укладеного в редакції відповідача за первісним позовом є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, судом першої інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом оплаченого позивачем за первісним позовом товару не поставив, доказів зворотного суду не надав, грошові кошти не повернув, внаслідок чого за ТОВ "Київ-Спецтех" утворилась заборгованість у розмірі 340 000, 00 грн.
Так, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно матеріалів справі, позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з листом № 104 від 21.05.2020, в якому просив ТОВ "Київ-Спецтех" повернути грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та експрес-накладної Нової пошти № 59000516096409 від 25.05.2020.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що боржником безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн, які підлягають поверненню позивачу за первісним позовом.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/14252/20 - без змін.
Матеріали справи №910/14252/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.07.2021.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна