Справа № 22-6223
Головуючий у І інстанції: Супрун Г. Б.
Доповідач: Лесько А.О.
2009 року серпня місяця 27 дня Колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Лесько А.О.,
суддів: Усика Г. І., Закропивного О.В.,
при секретарі: Шаховніній М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 750 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн. В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2750 грн. та судових витрат в розмірі 81 грн. та відмовити позивачу в задоволенні цих вимог.
Вказує на те, що позивач не надав доказів, що причиною розірвання договору була низька температура у найманій квартирі, а розриваючи договір, посилався на відсутність коштів на її оплату.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2009 року сторони: ОСОБА_1 (Наймодавець) та ОСОБА_2(Наймач) підписали договір найму (оренди) нерухомого майна, предметом якого є тимчасовий найом трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
Розділом 4 цього договору встановлений строк його дії - з 01 лютого 2009 року по 01 вересня 2009 року (п.п. 4.1). Моментом фактичного використання об'єкта нерухомості по цьому договору є підписання сторонами акта приймання - передачі жилого приміщення (п.п.4.1.1). Моментом закінчення фактичного використання об'єкта нерухомості є підписання сторонами акта здачі жилого приміщення (п.п.4.1.2). Підписанням відповідних актів підтверджується відсутність взаємних претензій і виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.п.4.1.3).
Сторонами був підписаний акт прийняття-передачі приміщення від 01 лютого 2009 року, згідно якого об'єкт нерухомості та майно в ньому передані Наймачу в придатному для використання за призначенням стані (а.с. 10).
За період з 1 лютого по 1 березня 2009 року Наймач сплатив Наймодавцю 5500 грн. орендної плати (а.с. 11).
Згідно п. 4.4 договору порушення Наймодавцем умов п.п.1.3, 2.1.2, 2.1.3 договору є підставою для його дострокового розірвання за ініціативою Наймача, зі скороченням строків повідомлення про це Наймодавця за 15 днів до передбачуваної дати розірвання договору.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Наймодавця ОСОБА_1 2750 грн. отриманих по договору, суд першої інстанції виходив з того, що причиною дострокового розірвання договору найму квартири позивачем є низька температура в приміщеннях, тобто квартира була передана позивачу в непридатному для використання за призначенням стані, та що відповідач визнала вказаний недолік.
Разом з тим, доказів про те, що Наймодавець порушив умови п.п. 1.3, 2.1.2, 2.1.3 договору, тобто передав майно в непридатному для використання за призначенням стані, матеріали справи не містять. Із заперечень відповідача ОСОБА_1 на позов також вбачається, що вона не визнавала факт низької температури в квартирі та погодилася на дострокове розірвання договору через неплатоспроможність позивача (а.с. 21)
Пунктом 6.4. договору передбачено, що всі заяви, повідомлення, що стосуються цього договору, повинні бути викладені в письмовому вигляді і вважаються доведеними до відома відповідної сторони, якщо вони відправлені цінним листом або телеграмою за адресою відповідно Наймодавця та Наймача. Позивач не надав суду доказів, що він звертався у передбаченому договором порядку до відповідача з претензіями щодо низької температури повітря в найманій квартирі.
Відповідно до п. 6.8 договору відносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.
Статтею 767 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Згідно ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі. Відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Однак позивач ОСОБА_2 (Наймач) не надав доказів про наявність обставин, на які посилався як на підстави дострокового розірвання ним договору найму та повернення Наймодавцем сплачених за договором коштів.
Разом з тим, 07 лютого 2009 року за обопільною згодою між сторонами була укладена угода про розірвання договору найму від 24 січня 2009 року, відповідно до якої сторони домовились про передачу Наймодавцем Наймачу 2750 грн., та підтвердили про відсутність претензій одне до одного (а.с. 13).
Вказана угода не визнана недійсною, не суперечить вимогам чинного законодавства. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав стягувати з Наймодавця ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в сумі 2750 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як ухвалене при недоведеності обставин справи, які суд вважав встановленими, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 2750 грн. слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2750 грн. та судових витрат в сумі 81 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 2750 грн.
В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.