Справа № 22- 7450 / 2009р
Головуючий у 1- інстанції: Супрун Г. Б.
Доповідач: Кравець В.Д;
25 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Мараєвої Н.Є., Мороз Л.Л. При секретарі: Гладун Х.А.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа: КП УЖГ «Хрещатик» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири у розмірі 19384, 80 гривень, моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та 1005, 87 грн. у відшкодування судових витрат, а всього стягнуто 23390, 67 грн.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, представник відповідачки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому апелянт вказує, що судом було порушено процесуальні права відповідачів, винесене рішення невірне, необгрунтоване та необ'єктивне внаслідок невірної та не об'єктивної оцінки доказів по справі, тому, на думку скаржника, справа була розглянута однобічно.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець ВЛ., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав:
Задовольняючи позов та стягуючи розмір матеріальної, моральної шкоди та судові витрати, суд виходив з того, що позивачами доведено обставини про заподіяння шкоди та встановлено причинний зв»язок між її заподіянням та наслідками, які сталися, а також надано докази, які визначають розмір моральної шкоди та судових витрат. Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, в ніч з 16 на 17 квітня 2005 року відбулось залиття квартири похивачів з вище розташованої квартири № 13. Цей факт залиття підтверджується актом ЖЕО- 608 від 19.04.2005р. (А.С. 13).
Власниками АДРЕСА_1 є відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.03.1993р. (а.с. 48).
Згідно п. 1, ст.. 1166 ЦПК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами та доповненнями шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, власники квартир зобов »язані використовувати приміщення жилих будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла. Тому обов»язок догляду за технічним обладнанням квартири покладається, в даному випадку, безумовно на відповідачів, а тому і шкода позивачам має бути відшкодована винними особами, тобто відповідачами.
Розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 15/16 від 09.03.2006 року, де зазначено, що вартість будівельних матеріалів та відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в АДРЕСА_2 для усунення пошкоджень, які виникли в наслідок залиття в діючих цінах на момент проведення дослідження, складає 19384, 80 гривень(а.с. 83-85), що і просили стягнути позивачі. На спростування таких доводів позивачів відповідачі доказів не надали.
Посилання відповідачів на необ»єктивність та однобічність розгляду справи судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України відповідачі не довели своїх заперечень щодо даних, зазначених у висновку і не надали доказів, які би спростовували доводи позивачів, наданих ними в обгрутування своїх позовних вимог.
Таким чином, в частині відшкодування матеріальної шкоди рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права при з»ясуванні всіх обставин та перевірці доказів.
Частина 3 статті 23 ЦК України встановлює, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди"
Під моральною шкодою слід розуміти характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав. Наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, при прийнятті рішення щодо розміру моральної шкоди, суд вірно виходив з характеру та обсягу страждань, яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат і прийняв рішення про суму, яка є розумною і справедливою.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи у відсутності відповідачів не заслуговують на увагу, оскільки представник апелянта - ОСОБА_1 був присутнім в судових засіданнях, рішення ухвалено за його участі, інші відповідачі на порушення своїх прав апеляційних скарг не подавали.
Оскільки рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального ат процесуального прав, підставі до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.