Справа № 22- 7067/ 2009р
Головуючий у 1- інстанції: Беспалов О.О.
Доповідач: Кравець В.А.
25 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В. А. Суддів - Мараєвої Н.Є., Мороз Л.Л. При секретарі - Гладун Х.А.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 та заступника прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»екти нерухомого майна про визнання права власності на забудову, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року позов ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про визнання права власності на забудову задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на садовий АДРЕСА_1. Зобов»язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна зареєструвати АДРЕСА_1
На вказане рішення представник ОСОБА_1 та заступник прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, представник ОСОБА_1 зазначає, що судом не розглянуто її позовні вимоги як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, внаслідок чого порушено вимоги ст.. 34 ЦПК України. Суд самовільно усунув ОСОБА_1 від участі в даній справі, внаслідок чого були порушені права вказаної особи та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Внаслідок ухвалення судового рішення від 26.05.2009р. про визнання за ОСОБА_2 права власності на вказаний будинок було безпідставно закріплено правомірність здійснення такого будівництва та позбавлено ОСОБА_1 можливості захисту своїх майнових прав та інтересів шляхом зобов'язання ОСОБА_2 здійснити знесення самовільно спорудженої будівлі.
В апеляційній скарзі прокуратури Дніпровського району м. Києва апелянт вказує, що судом не враховано, що Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація не уповноважена видавати громадянам правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна після їх будівництва, а отже, не може вважатися відповідачем у даній справі. Крім того, задовольняючи позов в частині покладення обов'язку на Київське міське БТІ провести державну реєстрацію будинку за ОСОБА_2, суд не звернув уваги на те, що Київське міське БТІ не залучено до участі у справі у якості відповідача, залучено як третю особу.
В судовому засіданні апелянти скарги підтримали.
Представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 обізнана про день і час розгляду справи 25.08.2009 року під час ознайомлення зі справою 18.08.2009 року, тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивачки та її представника.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю належить позивачу ОСОБА_2, передана для ведення садівництва, а тому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за позивачкою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не в повній мірі з»ясувавши дійсні обставини справи, без встановлення фактів та відповідних ним правовідносин.
Відповідно до ч.5 ст. 376ЦПК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, про залучення до участі в справі зверталася ОСОБА_1, земельна ділянка якої межує з земельною ділянкою позивачки, що здійснює будівництво.
При цьому ОСОБА_1 зазначала, що будівництво було здійснено з численними порушеннями будівельних, санітарних, протипожежних норм та майже впритул до її садового будинку, розташованого на сусідній земельній ділянці, внаслідок чого створюється загроза цілісності та безпечному використанню приналежного ОСОБА_1 на праві власності майна. На підтвердження доводів надавалися заявницею докази щодо правомірності здійснення будівництва та його відповідності будівельно - технічним нормам.
Суд не вирішив питання про залучення до участі в справі ОСОБА_1 для ретельного з»ясування питання з приводу порушення її прав проведеним будівництвом. Крім того, судом не визначено осіб, які уповноважені видавати громадянам правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна після їх будівництва, і хто таким чином, може вважатися відповідачем у даній справі.
Задовольняючи позов в частині покладення обов'язку на Київське міське БТІ провести державну реєстрацію будинку за ОСОБА_2, суд не звернув уваги на те, що Київське міське БТІ не залучено до участі у справі у якості відповідача, залучено як третю особу.
Отже, аналізуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.. 311 ЦПК України таке рішення підлягає до скасування з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та заступника прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва - задовольнити часниково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України, шляхом подачі касаційної скарги.