Справа № 22- 6829/ 2009р
Головуючий у 1- інстанції: Литвинова І.В.
Доповідач: Кравець В.А.
25 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Мараєвої Н.Є., Мороз Л.Л. При секретарі - Гладун Х.А.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» про визнання договорів займу недійсними, , -
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання договорів позики, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»- недійсними.
В мотивування вимог посилалася на те, що спірні договори нею були укладені під впливом насильства з боку працівників ТОВ «Торгівельний дім «Ласуня», які звинуватили її в нестачі грошових коштів і змусили під загрозою застосування фізичного насильства підписати договори позики на загальну суму 48572 грн.
Оскільки грошові кошти вона не отримувала, підписала договори під впливом насильства, просила визнати їх недійсними.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала. Заслухавши доповідь судді Кравець ВЛ., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що фізичне насильство до позивачки з боку відповідача не застосовувалось, обставини, які би свідчили про застосування психічного насильства, судом не встановлено.
Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. 18 жовтня 2007р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» був укладений договір позики № 546/10/07-ПЗ, відповідно до умов якого позивачці було надано безвідсоткову позику в розмірі 30000 грн. на строк до 26 жовтня 2007р. (а.с. 6).
05 листопада 2007р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» був укладений другий договір позики № 566/11/7-ПЗ відповідно до умов якого позивачці було надано безвідсоткову позику в розмірі 18572 грн. на строк до 21 листопада 2007р. (а.с. 7).
Отримання зазначених коштів позивачкою підтверджується підписом в видаткових касових ордерах та її поясненнями.
Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, побиття, заподіяння болю), психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або ї близьким), насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи).
Насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обов'язково злочинних, діях (наприклад, насильством може бути вплив на волю контрагента за допомогою використання його залежного становища). Насильство викликає страх настання невигідних наслідків. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною майбутнього правочину, так і сторонньою особою щодо іншої сторони, її родичів чи близьких.
Як встановлено судом з пояснень безпосередньо позивача, фізичне та насильство дією до нею не застосовувалось, але були погрози, що її змусять продати майно, повідомлять її батьків про нестачу грошей. В особистих поясненнях позивач не зазначала ті обставини психічного насильства, які були викладені в позовній заяві.
Свідки, допитані судом за клопотанням позивача, не надали суду беззаперечених доказів наявності застосування до ОСОБА_1 психічного насильства, в результаті якого вона була змушена укласти спірні договори позики.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов »язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вірного висновку дійшов, що позивач не довела суду, що спірні договори були укладені нею під впливом насильства.
Натомість, вірна оцінка надана судом поясненням свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Рішення суду постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.