26 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати
в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Полтавцевої Г. А.,
суддів Лук'янець Л.Ф., Чорного О. М.
з участю прокурора Зубара І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року,
Встановила:
Постановою суду від 17.06.2009 року задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову старшого прокурора другого наглядового відділу головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 26.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо заступника прокурора Київської області ОСОБА_4. за ст. 364, 382 КК України та начальника управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 за ст. 367 КК України, а справу повернуто для організації додаткової перевірки.
Своє рішення суд мотивував тим, при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи прокурором неповно, однобічно та не об'єктивно проведено перевірку, тому постанова є не обгрунтованою і не відповідає вимогам ст. 97, 99 КПК України.
На дану постанову суду подана апеляція ОСОБА_1, який просить змінити постанову суду, вказати в мотивувальній частині постанови, що органом досудового слідства, на виконання вимог ч. 4 ст. 97 КПК України, необхідно відібрати пояснення у ОСОБА_1, та мотивувати, що старший прокурор Ахсаров М. А. не може порушити кримінальну справу проти вищестоящого за нього прокурора.
Своє прохання апелянт мотивує тим, що вищезазначені вимоги судом першої інстанції при винесенні рішення про повернення справи прокурору зазначені не були.
Крім того, скаржник просить винести окрему ухвалу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на адресу Генеральної прокуратури з приводу підроблення матеріалів дослідчої перевірки.
Справа № 10-1475
Головуючий у 1 інстанції - Фінагєєв В. В.
ст. 236-2 КПК України
Доповідач - Лук'янець Л.Ф.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти поданої апеляції, перевіривши матеріали судової справи, та матеріали перевірки, які стали підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів перевірки вбачається, що старшим прокурором другого наглядового відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо заступника прокурора Київської області ОСОБА_4. та начальника управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вказівки Ірпінського міського суду від 05.10.06, 27.11.06, 15.06.07, 14.12.07 року не виконано з об'єктивних причин, а тому в їх діях відсутні склади злочинів, передбачених ст. ст. 364, 367, 382 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням прокурора, ОСОБА_1, в порядку ст. 236-1 КПК України звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову прокурора від 26.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи і повернути справу прокурору для проведення додаткової перевірки, з вимогами про письмові вказівки суду щодо обсягу додаткової дослідчої перевірки.
Розглядаючи скаргу, суддя відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України заслухав пояснення прокурора, дослідив матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, і обгрунтовано прийшов до висновку, що при відмові в порушенні кримінальної справи порушені вимоги ст. 97, 99 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
З постанови суду вбачається, що під час проведення перевірки прокурором не виконано вимоги кримінально-процесуального закону в повному обсязі, а саме: не перевірені обставини зазначені у скарзі, у матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відсутні відомості щодо знаходження кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у Верховному Суді України та щодо відмови в наданні оригіналу угоди від 06.05.04 року.
Крім того, не виконані вказівки Ірпінського міського суду, а саме: не опитаний ОСОБА_1 і не проведено почеркознавчого дослідження договору про надання юридичних послуг від 06.05.04 року.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що під час перевірки заяви ОСОБА_1 прокурором не було виконано вимоги кримінально-процесуального закону в повному обсязі, що призвело до прийняття передчасного та необгрунтованого рішення та направив матеріали прокурору для проведення додаткової перевірки, зазначивши в постанові недоліки, які слід усунути при проведенні додаткової перевірки.
Що стосується апеляційних вимог скаржника про зазначення в рішенні суду уточненого обсягу перевірки органами досудового слідства, то вони є необгрунтованими, оскільки в постанові суду першої інстанції зазначено, які недоліки необхідно усунути при проведенні додаткової перевірки.
Прохання скаржника щодо винесення окремої ухвали на адресу Генерального прокурора України є необгрунтованим, оскільки судом не встановлено ознак грубого порушення діючого законодавства України працівниками прокуратури.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, тому підстави для скасування постанови суду та задоволення апеляції відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову старшого прокурора другого наглядового відділу головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 26.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо заступника прокурора Київської області ОСОБА_4. за ст. 364, 382 КК України та начальника управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 за ст. 367 КК України, а справу повернуто для організації додаткової перевірки залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 без задоволення.