19 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Полтавцевої Г. А.
суддів: Глиняного В.П., Чорного О.М.
за участю прокурора: Галицької Ю. Г.
адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2009 року,
Цією постановою задоволена скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ ДПА в м. Києві від 30 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно неї як головного бухгалтера ЗАТ «Будсоцсервіс» за ознаками складів злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ст. 366 КК України, а постанова про порушення справи скасована.
Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення справи у прокурора були відсутні приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах відсутні достатні данні, що вказують на наявність ознак злочинів. Зокрема, він звернув увагу на неповноту проведеної перевірки та необгрунтованість прийнятого за її результатами рішення, так як з матеріалів справи вбачається, що рішення про порушення справи приймалося з урахуванням оскарження податкових повідомлень-рішень лише на підставі акту контролюючого органу, без додатково зібраних даних, тобто без проведення по даному факту хоча б якоїсь перевірки.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та постановити рішення про залишення скарги без задоволення, оскільки при розгляді скарги було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він вказує на
Справа № 10-1429/2009
Категорія КК: ст. 236-8 КПК України
Головуючий у першій інстанції- Шибко Л.В.
Доповідач: Чорний О.М.
повноту проведеної перевірки та на те, що суд під час розгляду скарги перебрав на себе обов'язки досудового слідства та дізнання, оскільки став вирішувати ті питання, які не входять до його повноважень на даній стадії розгляду справи в суді.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, адвоката, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову старшого слідчого в ОВС СВ ДПА в м. Києві від 30 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно неї як головного бухгалтера ЗАТ «Будсоцсервіс» за ознаками складів злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ст. 366 КК України, а в порушенні кримінальної справи відмовити.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вислухав скаржницю, адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором не були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. 236 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий забов»язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
При цьому, підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочини, та, зокрема, про наявність в діях певної особи ознак складу злочину, тому твердження апелянта про те, що сам факт наявності акту щодо виявлення можливих порушень вимог податкового законодавства без додатково зібраних даних вже є належною підставою для висновку щодо наявності в діях скаржниці ознак складу злочину, є необгрунтованими.
Так, дослідженням матеріалів справи було встановлено, що постанова про порушення кримінальної справи є невмотивованою, бо не містить належного обгрунтування прийняття такого рішення. В її тексті описані припущення, які фактично не містять інформації про злочини, а тому такі данні є недостатніми для постановления рішення про порушення справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Тому, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неповноту проведеної перевірки та необгрунтованість прийнятого за її результатами рішення, пославшись на те, що рішення про порушення справи, з урахуванням оскарження податкових повідомлень-рішень, приймалося лише на підставі акту контролюючого органу, без додатково зібраних даних, тобто без проведення по даному факту хоча б якоїсь перевірки, а сам факт виявлення цих порушень ще не вказує на наявність ознак події злочину.
Доводи апелянта щодо того, що суд під час розгляду скарги перебрав на себе обов'язки досудового слідства та дізнання, так як став вирішувати ті питання, які не входять до його повноважень на даній стадії розгляду справи в суді, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обгрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову не було достатньо даних, для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2009 року, якою задоволена скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ ДПА в м. Києві від 30 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно неї як головного бухгалтера ЗАТ «Будсоцсервіс» за ознаками складів злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ст. 366 КК України, а постанова про порушення справи скасована, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.