19 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суд м. Києва у складі:
головуючого: Полтавцевої Г. А.
суддів: Глиняного В.П., Чорного О.М.
за участю прокурора: Галицької Ю. Г.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією скаржниці ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року,
Цією постановою залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 на постанову дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14 липня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбачених ст. 129, 296 КК України.
Таке рішення суд мотивував тим, що дільничним було дотримано вимоги закону при проведенні перевірки за зверненням ОСОБА_1 щодо створення останній перешкод з боку ОСОБА_2 під час заїзду до гаражного боксу, а скаржницею не надано до суду даних, що свідчили б про неповноту проведеної перевірки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, скаржниця звернулася з апеляцією в якій просить скасувати постанову суду та задовольнити скаргу, так як судом під час розгляду скарги було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Вона вказує на неповноту проведеної за її зверненням перевірки, зокрема на те, що ні суд, ні слідчий належним чином не вмотивували та не обгрунтували свої висновки щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складів злочинів, що призвело до прийняття передчасного рішення. Також, на її думку, дільничним безпідставно не було опитано як консьєржку будинку, так і усіх інших можливих свідків події.
Справа № 10-1458/2009
Категорія КК: ст. 236-2 КПК України
Головуючий у першій інстанції - Чуйко О. Г.
Доповідач: Чорний О.М.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти апеляції і вважала постанову суду законною і обгрунтованою, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14 липня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбачених ст. 129, 296 КК України, а матеріали повернути для проведення додаткової перевірки.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржницею матеріали, а також матеріали, на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухав пояснення скаржниці, прокурора і дійшов висновку, що при відмові в порушенні кримінальної справи дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.
Згідно ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя має витребувати матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, ознайомитися з ними і повідомити прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду.
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, приймає одне з таких рішень, як задовольнити скаргу або залишити її без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні рішення про відмову в порушені кримінальної справи дільничним було дотримано вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, як вбачається з наданих до суду матеріалів, перевірка була проведена всебічно та повно, а з даних зібраних за її результатом не вбачається наявність в діях ОСОБА_2 ознак складів злочинів, пов'язаних хуліганством чи погрозами вбивства.
Посилання апелянта на невмотивованість та необгрунтованість рішень дільничного та суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
Також, слід зазначити на необгрунтованість посилань апелянта на неналежне виконання дільничним своїх обов'язків при відібранні пояснень у можливих свідків події, так як з матеріалів перевірки вбачається, що у встановленому законом порядку було опитано охоронця, консьєржку та інших свідків події.
Слід зазначити, що згідно зі ст. 94 КПК України, даними, які можуть бути підставою для порушення кримінальної справи є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину, а тому самі по собі міркування та підозри без належного їх підтвердження, ще не є свідченням наявності ознак події злочину.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт не навів будь-яких даних, які б свідчили, що перевірка по його скарзі проведена неповно.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, обгрунтовано дійшов висновку, що на момент винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи особою, яка її виносила, було дотримано усіх вимог кримінально-процесуального закону, постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію скаржниці - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 на постанову дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14 липня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбачених ст. 129, 296 КК України, залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.